Справа № 396/1487/25
Провадження № 2-з/396/17/25
24.07.2025 року м.Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіної А.А.,
за участю секретаря судового засідання Філюкової О.О.,
розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Руденко Ганни Валентинівни про забезпечення позову,-
Представник заявника адвокат Руденко Г.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-якого відчуження, житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В свої заяві представник заявника вказує, що заявник має намір, у строк передбачений ЦПК, звернутися до Новоукраїнського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання спільною сумісною власністю майно набуте під час шлюбу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову покликається на те, що за час перебування в шлюбі, побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який не був введений в експлуатацію та не було зареєстровано право власності на нього. Позивачу стало відомо, що відповідач здійснив реєстрацію права власності на вказаний будинок лише на своє ім'я ще в 2022 році, що підтверджується Витягом з ДРРПНМ про реєстрацію права власності. Позивач має намір ініціювати спір про поділ спільного сумісного майна, право на яке відповідач не визнає добровільно, тому існує загроза, що заявник може позбутися права на свою частину спільного з відповідачем майна, оскільки відповідач може здійснити переоформлення даного будинку на будь-яку особу. У випадку задоволення судом даного позову, відчуження житлових будинків унеможливить виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, існує необхідність у забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна.
Згідно ч. 1 ст. 153 та ч.2 ст.247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пленум ВСУ України у п. 4 Постанови "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, встановлено ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Зокрема, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішення заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви.
Верховний Суду справі №643/12369/19від 19.02.2021 року зауважує ,що арешт майна -це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна -це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Зі змісту заяви, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про поділ майна подружжя, оскільки між нею та ОСОБА_2 існує спір про поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за відповідачем.
Суд вважає, що у разі задоволення майбутнього позову буде наявна реальна можливість відновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна є доцільним, достатнім та співрозмірним позовним вимогам, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки обмежується лише будь-яка можливість відчуження майна.
За викладених обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст.149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -
постановив:
Заяву задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку, який розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з: житлового будинку (А), прибудови (а,б), господарської будівлі (Б), погреба (б1), гаража (В), убиральні (Г), сарая (Д), огорожі (№1,№3), воріт (3»), басейни для збору води (№4), огорожі (№5), номер запису про право власності 47522363 від 01.08.2022, РНОНМ 2619222235060, до вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням за результатами розгляду спору законної сили.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не подання позову протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду про забезпечення позову, вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дати її постановлення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя: А. А. Русіна