Справа №750/9046/25
Провадження №1-кп/750/726/25
28 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 (дистанційно), ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 (дистанційно),
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 (дистанційно),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024270000000730 від 11.04.2024
Прокурор подав письмові клопотання, які підтримав в підготовчому судовому засіданні, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 на 60 днів, який спливає 10.08.2025, обвинуваченому ОСОБА_10 , на 60 днів, який спливає 09.08.2025, обвинуваченому ОСОБА_11 , на 60 днів, який спливає 08.08.2025, обвинуваченому ОСОБА_12 , на 60 днів, який спливає 08.08.2025 та продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2025, який спливає 10.08.2025, обґрунтовуючи клопотання тим, що ризики, які були підставами до застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінилися і продовжують існувати, підстави для зміни запобіжних заходів відсутні..
Обвинувачена ОСОБА_9 просила застосувати до неї більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_9 - ОСОБА_4 заперечив щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисній, вказавши, що ризики не доведені, а є лише припущеннями, ОСОБА_9 не допускала порушень за цей час, а тому просив змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт, або визначити розмір застави, оскільки члени сім'ї мають можливість внести таку.
Обвинувачений ОСОБА_10 просив визначити заставу чи обрати відносно нього домашній арешт, оскільки намірів переховуватись він не має.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 вказав, що ризики абстрактні, не обґрунтовані, а тому, враховуючи соціальні зв'язки, позитиву характеристику ОСОБА_10 , просив визначити щодо його підзахисного розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_11 просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави, оскільки його батько може його працевлаштувати.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 з клопотанням про продовження строку триманні під вартою відносно її підзахисного не погодилась, вказала, що ризики не доведені, просила змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт або зменшити розмір застави її підзахисному.
Обвинувачений ОСОБА_13 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, які на нього було покладено ухвалою слідчого судді.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, однак просив врахувати необґрунтованість ризиків та виключити ризики, які не доведені.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 заперечив щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному, вказав, що ризики на даний час зменшились, його підзахисний має намір мобілізуватися, а тому просив змінити запобіжний захід ОСОБА_12 на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку захисника.
Відповідно до частини 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченого, впливу на свідків, потерпілих, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній, обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших обвинувачених.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 суд виходить з того, що з матеріалів провадження вбачається, що остання обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання остання може переховуватись від суду.
Дані відносно особи обвинуваченої враховуються судом, як то соціальні зв'язки, молодий вік, стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_9 , а також період її тримання під вартою, однак, вони не зменшують на даний час заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що може викликати її втечу, в суді на даний час триває стадія підготовчого провадження, свідки та обвинувачені ще не були безпосередньо допитані судом, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки остання офіційно не працює, та не має постійного джерела прибутку, а отже перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти дистанційний безконтактний збут психотропних речовин, з використанням служб кур'єрської доставки, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, на даний час буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам обвинуваченої переховуватися від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачена та її захисник не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну їй запобіжного заходу під час судового розгляду, коли зменшаться або перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд не може на даний час прийняти до уваги доводи захисника ОСОБА_4 про те, що застосовування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним.
Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченої під вартою, та дані про її особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто до 25.09.2025 року, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої та дієво запобігти ризикам, наведеним прокурором, що виключає собою можливість на даний час застосування відносно обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, про які клопотала сторона захисту та обвинувачена.
Крім того, суд вважає за недоцільне на даний час визначення розміру застави, оскільки відповідно до п. 5 ч.4 ст. 183 КПК встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Доводи сторони захисту та обвинуваченої ОСОБА_9 були враховані, однак суд вважає, що в даному випадку вони не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжено дію такого, не відпали, підстав для зміни такого запобіжного заходу суд на даний час не вбачає.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, а саме підготовчого судового засідання, та даних щодо особи обвинуваченої, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора. При цьому, зміна або застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_9 .
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 суд виходить з того, що з матеріалів провадження вбачається, що останній обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання останній може переховуватись від суду.
Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв'язки, молодий вік, стан здоров'я, позитивні характеристики з місць навчання та проживання, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_10 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують на даний час заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що може викликати його втечу, в суді на даний час триває стадія підготовчого провадження, свідки та обвинувачені ще не були безпосередньо допитані судом, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки останній офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, а отже перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дистанційний безконтактний збут психотропних речовин, з використанням служб кур'єрської доставки, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, на даний час буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_10 переховуватися від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений та його захисник не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли зменшаться або перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд не може на даний час прийняти до уваги доводи захисника ОСОБА_6 про те, що застосовування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним.
Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто до 25.09.2025 року, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, наведеним прокурором, що виключає собою можливість на даний час застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, суд вважає за недоцільне на даний час визначення розміру застави, оскільки відповідно до п. 5 ч.4 ст. 183 КПК встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Доводи сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_10 були враховані, однак суд вважає, що в даному випадку вони не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжено дію такого, не відпали, підстав для зміни такого запобіжного заходу суд на даний час не вбачає.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, а саме підготовчого судового засідання, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора. При цьому, зміна або застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 .
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 суд виходить з того, що з матеріалів провадження вбачається, що останній обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання останній може переховуватись від суду.
Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв'язки, молодий вік, стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_11 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують на даний час заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що може викликати його втечу, в суді на даний час триває стадія підготовчого провадження, свідки та обвинувачені ще не були безпосередньо допитані судом, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки останній офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, а отже перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дистанційний безконтактний збут психотропних речовин, з використанням служб кур'єрської доставки, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, на даний час буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_11 переховуватися від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений та його захисник не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли зменшаться або перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд не може на даний час прийняти до уваги доводи захисника ОСОБА_7 про те, що застосовування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним.
Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто до 25.09.2025 року, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, наведеним прокурором, що виключає собою можливість на даний час застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, про які клопотала сторона захисту та обвинувачений.
Розмір застави - 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., визначений ухвалою слідчого судді від 10.06.2025 року, залишається незмінним, обґрунтованих підстав для зменшення розміру застави, як про це зазначалось захисником та обвинуваченим, в судовому засіданні не було доведено. Крім того, слідчим суддею розмір застави вже було зменшено з 302800 (трьохсот двох тисяч вісімсот) гривень, визначеного ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2025, з врахуванням майнового стану ОСОБА_11 та встановлено, що саме такий розмір застави - 242240 грн. не є завідомо непомірним для нього та здатен забезпечити виконання ОСОБА_11 покладених на нього обов'язків і запобіганню встановленим ризикам, з чим погоджується і суд, саме такий розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Новозаводсбького районного суду м. Чернігова від 10.06.2025 дієво невілює наявні у кримінальному провадженні ризики, встановлені судом, і відповідає таким вимогам.
Доводи сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_11 були враховані, однак суд вважає, що в даному випадку вони не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжено дію такого, не відпали, підстав для зміни такого запобіжного заходу суд на даний час не вбачає.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, а саме підготовчого судового засідання, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора. При цьому, зміна або застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 .
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 суд виходить з того, що з матеріалів провадження вбачається, що останній обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання останній може переховуватись від суду.
Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв'язки, молодий вік, стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_12 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують на даний час заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що може викликати його втечу, в суді на даний час триває стадія підготовчого провадження, свідки та обвинувачені ще не були безпосередньо допитані судом, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки останній офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, а отже перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дистанційний безконтактний збут психотропних речовин, з використанням служб кур'єрської доставки, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, на даний час буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_12 переховуватися від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений та його захисник не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли зменшаться або перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд не може на даний час прийняти до уваги доводи захисника ОСОБА_8 про те, що застосовування до ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним.
Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто до 25.09.2025 року, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, наведеним прокурором, що виключає собою можливість на даний час застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, про які клопотала сторона захисту та обвинувачений.
Розмір застави - 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., визначений ухвалою слідчого судді від 17.04.2025, 14.05.2025 року , залишається незмінним, обґрунтованих підстав для зменшення розміру застави, в судовому засіданні не було доведено.
Доводи сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_12 були враховані, однак суд вважає, що в даному випадку вони не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжено дію такого, не відпали, підстав для зміни такого запобіжного заходу суд на даний час не вбачає.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, а саме підготовчого судового засідання, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора. При цьому, зміна або застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_12 .
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 суд виходить з того, що 17.04.2025 року до ОСОБА_13 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.06.2025 та визначено розмір застави в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 23.04.2025 ОСОБА_13 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, яка визначена вищевказаною ухвалою суду, з покладенням на нього обов'язків, визначених цією ухвалою від 14.06.2025. Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.06.2025 продовжено строк дії обов'язків, передбачених ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 , до 10.08.2025 року.
Однак, з метою продовження дії обов'язків, які були покладені на обвинуваченого, відповідно до ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2025 року, необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки заявлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування такого запобіжного заходу не зменшились - позаяк той обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у такому правопорушенні, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи що він офіційно не працевлаштований, у останнього відсутні законні джерела до існування, оскільки доказів іншого суду надано не було, також враховані мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість, враховані його молодий вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан.
Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Підстави негайного припинення дії запобіжних заходів встановлюється ст. 203 КПК України. Проте, запобіжний захід безпосередньо у вигляді застави відносно ОСОБА_13 ухвалою суду від 17.04.2025 року не обирався, але, відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України, ОСОБА_13 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В даному випадку можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою була визначена в ухвалі суду у порядку, передбаченому ч.3 ст. 183 КПК України, яка одночасно передбачає можливість покладення на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу в разі внесення застави, при цьому встановлення строку дії застави КПК України не передбачає, як і його продовження.
Відповідно до ч.6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців, проте у разі необхідності, цей строк може бути продовжений в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, яка передбачає порядок продовження строку тримання під вартою.
Враховуючи, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують раніш обраний запобіжний захід, не зменшилися, розгляд кримінального провадження на даний час не розпочато, триває стадія підготовчого провадження, а строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 спливає 10.08.2025, клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню в частині продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_13 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.04.2025 року.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314, 315, 369-372, ч.2 ст. 376, ч.2 ст. 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 25 вересня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або визначення розміру застави - залишити без задоволення.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 25 вересня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або визначення розміру застави - залишити без задоволення.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 25 вересня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Розмір застави в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., визначений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.06.2025, залишається незмінним.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи зменшення розміру застави - залишити без задоволення.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 25 вересня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Розмір застави в сумі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., визначений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.05.2025, залишається незмінним.
Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Продовжити строк дії обов'язків, передбачених ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.06.2025 року про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2025, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; утримуватись від спілкування зі свідком у кримінальному провадженні - ОСОБА_14 та обвинуваченими у провадженні - ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до УДМС України в Чернігівській області паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до 25 вересня 2025 року.
Строк дії ухвали встановити до 25.09.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими, що перебувають під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Суддя ОСОБА_1