справа № 755/693/25
провадження № 22-ц/824/11585/2025
23 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до судді Печерського районного суду міста Києва Константінової Крістіни Едуардівни про захист честі та гідності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року в складі судді Мальцева Д. О.,
встановив:
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до судді цього суду Константінової К. Е. про захист честі та гідності.
Просила суд визнати, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Константінова К. Е. під час розгляду справи № 757/332/24-к Печерського районного суду міста Києва в судовому засіданні 28 травня 2024 року, не виконавши вимоги статті 11 КПК України щодо забезпечення поваги до людської гідності, прав і свобод кожної особи та не дотримуючись загального порядку судового розгляду, порушила право на повагу до гідності учасника кримінального провадження ОСОБА_1 .
Також просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, надану у судовому засіданні слідчим суддею Константіновою К. Е. інформацію, внесену до журналу судового засідання, як зауваження ОСОБА_1 , яка зверталась до суду «Ваша честь», але суддя звернула увагу на дотримання вимог законодавства, бо ніби до головуючого судді треба звертатись, починаючи зі слів «Шановний суд. Ваша честь», що не відповідає дійсності та частині третій статті 329 КПК України, згідно якої сторони звертаються до суду «Ваша честь» або «Шановний суд».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (справа №757/38371/24-ц) визначено Дніпровський районний суд міста Києва судом для розгляду даної справи. Матеріали справи передано Дніпровському районному суду міста Києва.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Марфіної Н. В. від 23 грудня 2024 року (справа №757/38371/24-ц) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
13.01.2025, на виконання ухвали суду від 23 грудня 2024 року, ОСОБА_1 подала позовну заяву про захист честі та гідності.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І. В. від 17 січня 2025 року (справа №755/693/25) позовну заяву ОСОБА_1 передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року (справа №755/693/25) відмовлено у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Печерського районного суду міста Києва Константінової К. Е. про захист честі та гідності з підстав, передбачених пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц висловлену позицію, що у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
Відтак позовна заява ОСОБА_1 до судді Печерського районного суду міста Києва Константінової К. Е. про захист честі та гідності стосується обставин, які виникли у кримінальному процесі, підлягає встановленню та доказуванню/спростуванню саме в кримінальному процесі, та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
09.05.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не роз'яснив, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи, фактично позбавивши її права звернутись до суду за захистом конституційного права на повагу до гідності, гарантованого статтею 28 Конституції України, а також позбавив судового захисту права спростувати недостовірну інформацію про себе, гарантоване статтею 32 Конституції України.
Недостовірна інформація була поширена слідчим суддею Константіновою К. Е. у судовому засіданні 28 травня 2025 року Печерського районного суду міста Києва у кримінальній справі № 757/332/24-к.
Вказана інформація не міститься у судовому рішенні по справі №757/332/24-к, оскільки ухвалу по даній справі суддя Константінова К. Е. не приймала, справа була передана іншому судді у зв'язку з тим, що була задоволена заява судді Константінової К. Е. про самовідвід.
При винесенні ухвали про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції застосував статтю 30 Закону України «Про інформацію», згідно якої оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, яка не підлягала застосуванню. Суд не застосував статтю 277 ЦК України, яка підлягала застосуванню.
Зазначила, що інформація, яку вона просить суд спростувати, це не оціночні судження, оскільки слідчий суддя Константінова К. Е. у судовому засіданні звинуватила її у порушенні чинного законодавства, що не відповідає дійсності.
Звертає увагу, що підсудність даної справи була визначена Київським апеляційним судом Дніпровському районному суду міста Києва, що свідчить про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням підсудності.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу Константінова К. Е. не скористалася.
13.06.2025 через систему «Електронний суд» надіслала клопотання про розгляд справи в її відсутність у зв'язку з її відпусткою, а також зайнятістю по роботі. Рішення суду першої інстанції підтримала та просить відмовити в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Константінова К. Е. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні судді Печерського районного суду міста Києва перебувала скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого Печерського УП ГУ НП в м. Києві від 29.07.2021 про закриття кримінального провадження №12021100060001018 від 23.06.2021 (справа №757/332/24-к).
Позивачка вказує, що слідчий суддя Константінова К. Е. при розгляді вказаної справи не забезпечила поваги до людської гідності, допустила стосовно неї поводження, яке принижує гідність людини. В судовому засіданні слідчий суддя зробила їй зауваження, ніби коли вона звертається до суду «Ваша честь», не дотримується вимог законодавства, і надала недостовірну інформацію, ніби будь-яке звернення на адресу головуючого треба починати зі слів «Шановний суд, Ваша честь». Натомість, згідно частини 3 статті 329 ЦПК України сторони та учасник кримінального провадження звертаються до суду «Ваша честь» або «Шановний суд». Тобто суддя у вигляді зауваження надала недостовірну інформацію з огляду на яку вона ніби порушує вимоги законодавства.
Перелічені дії судді порушили її право, як учасника кримінального провадження, на повагу до гідності та честі.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Проте в цій справі між позивачем та суддею юридичний спір не виникає, тому таку справу суд розглядати не може.
Суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
Тобто, якщо позивачка вважала, що суддя допустила порушення норм права під час розгляду її справи, вона мала можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).
Вказуючи на незабезпечення суддею Константіновою К. Е. поваги до честі та гідності позивача, остання фактично висловлює свою незгоду з діями судді під час здійснення правосуддя.
Чинне законодавство України дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя до відповідного суду вищої інстанції. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на незалежність суду (статті 126 і 129 Конституції України).
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у цій справі, проте помилився щодо мотивів такої відмови, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що дана справа розглянута не тим судом, який був визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (справа №757/38371/24-ц) для її розгляду.
Разом з тим, враховуючи, що дана справа не підлягає розгляду в порядку будь-якого судочинства, підстави для направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 25.07.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук