печерський районний суд міста києва
757/30925/25-к
1-кс-27085/25
23 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, арешт накладено необгрунтовано, оскільки ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаного майна, не має процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 120241000000001124 від 03.09.2021.
У судовому засіданні представник клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.
Слідчий та прокурор у судове засідання в черговий раз не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши думку представника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120241000000001124 від 03.09.2021.
Постановою слідчого, зокрема, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 120241000000001124.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/51100/24-к від 14 листопада 2024 року накладено арешт на вказане майно.
Як вбачається з ухвали про арешт, метою арешту вказаного майна є, зокрема, збереження речових доказів.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Так слідчий суддя бере до уваги доводи представника, що вказане майно набуте у передбачений законом спосіб, зокрема, шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від 25 квітня 2024 року, долученого до клопотання. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_5 власноручно написано розписку про їх отримання, у якій вказано, що він отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1788141 грн. згідно вказаного договору купівлі продажу квартири.
Також слідчий суддя враховує ту обставину, що право власності ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ніким не оспорюється.
Вказані обставини слідчим чи прокурором не спростовані.
Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 не має процесуального статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні, доказів її причетності до вчиненого кримінального правопорушення досудовим розслідуванням, яке триває з 2021 року, не здобуто.
Також слідчий суддя зважає на ту обставину, що доводи представника слідчим чи прокурором не спростовані, оскільки в судове засідання вони неодноразово не з'явились, свою позицію щодо вказаного клопотання не висловили.
Таким чином, пасивна позиція органів досудового розслідування і прокуратури щодо участі у судових засіданнях, з урахуванням принципу змагальності не залишає слідчому судді іншого варіанту дій, крім як визнати переконливими та спроможними доводи представника власника майна.
Відтак слідчий суддя вважає, що подальший арешт майна, який є тимчасовим заходом забезпечення, наразі не відповідатиме меті кримінального провадження та буде надмірним втручанням у права особи володіти своїм майном, а протилежне слідчим чи прокурором не доведено.
Враховуючи викладене, а також те, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, зважаючи на його тривале перебування під арештом, а також те, що ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 120241000000001124, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 169-170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51100/24-к, провадження: № 1-кс-43668/24, на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з:
квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1