Справа №:755/16316/24
Провадження №: 2/755/1151/25
"15" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Натальчук В.В.
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Батуріна С.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності на майно та стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до
ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності на майно та стягнення грошових коштів, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: 1) стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску,
№ кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 344 625,40 грн, з яких: 266 405,00 грн - вартість частини автомобіля, 59 433,36 грн - інфляційні втрати, 15 787,03 грн - 3 % річних; 2) право спільної часткової власності ОСОБА_1 припинити та виділити автомобіль ОСОБА_2 з дня отримання ОСОБА_1 компенсації частки вартості даного автомобіля. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільну дитинку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року по справі
№ 755/4264/22 шлюб між сторонами розірвано. У шлюбі за спільні кошти сторони набули право власності на автомобіль марки Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Право власності на автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 за усною згодою позивача. Вказаний автомобіль належить сторонам на праві спільної часткової власності. Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від
10 листопада 2023 року, по справі № 755/12702/22, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Після розірвання шлюбу автомобіль залишився у відповідача, перебуває у його користуванні та володінні, використовується для його власних потреб. Позивач не має змоги користуватися вказаним автомобілем, у добровільному порядку врегулювати спір відповідач відмовляється. Звернення ОСОБА_1 із пропозицією здійснити перереєстрацію права власності на частину спірного автомобіля на ім'я ОСОБА_1 відповідачем проігноровано. Листом ГСЦ МВС в місті Києві від 10 січня 2024 року позивачеві відмовлено у вчиненні реєстраційних дій щодо транспортного засобу, у зв'язку із відсутністю власника чи його письмової згоди на проведення такої реєстрації.
Оскільки транспортний засіб є неподільною річчю, враховуючи, що відповідач одноосібно користується спірним автомобілем, позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості частини спірного автомобіля. Згідно висновку експерта за результатами проведеного автотоварознавчого дослідження, складеним без огляду спірного автомобіля, ринкова вартість станом на 22 вересня 2022 року становить 532 810,00 грн.
Оскільки відповідач протягом тривалого часу користувався спірним автомобілем одноосібно, позивач зазнала втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, тому відшкодуванню підлягає вартість частки автомобіля з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час користування спірним автомобілем, а також три проценти річних від вартості, починаючи з 22 вересня 2022 року.
З урахуванням викладеного позов просила задовольнити.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення даного позову, в якій представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову шляхом: 1) заборони відчуження у будь-який спосіб автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС № 8041 за ОСОБА_2 ; 2) заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС № 8041 за ОСОБА_2 .
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 листопада 2024 року на 14 год. 00 хв., сторонам роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Натальчук В.В., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності на майно та стягнення грошових коштів.
Підготовче засідання, призначене на 06 листопада 2024 року на 14 год. 00 хв., знято з розгляду у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги. Наступне підготовче засідання призначено на 03 грудня
2024 року на 12 год. 00 хв.
03 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Батурін С.В., подав клопотання про об'єднання позовів в одне провадження. На обґрунтування клопотання зазначив, що позовні вимоги у справі № 755/16316/24 та у справі № 755/16654/23 (стягнення грошових коштів від реалізації спільного майна подружжя) взаємопов'язані і їх спільний розгляд є доцільним, вони виникають з одних правовідносин, задоволення одного позову може виключити повне або часткове задоволення іншого позову. На підставі викладеного просив об'єднати в одне провадження справу № 755/16654/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та справу № 755/16316/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної сумісної власності на майно та стягнення грошових коштів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батуріна С.В., про об'єднання позовів в одне провадження, - відмовлено.
У підготовчому засіданні за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 21 січня 2025 року до 15 год. 30 хв.
20 січня 2025 року (вхід. № 3192) до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батуріна С.В., надійшов відзив на позовну заяву, позов не визнав.
Представник зазначив, що вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних задоволенню не підлягають. Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов'язань. Автомобіль належить сторонам на праві спільної часткової власності. Рівність часток колишнього подружжя у спільному сумісному майні підтверджується Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від
10 листопада 2023 року, у справі № 755/12702/22, якою в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини автомобіля марки DODGE JOURNEY, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . Тобто, будь-якого грошового зобов'язання у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не існує.
Позивач визначив вартість автомобіля марки DODGE JOURNEY, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , на підставі висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 02 вересня 2024 року № ВЕД-35/24, що складений на замовлення позивача судовим експертом Семенченком П.О. без проведення огляду спірного транспортного засобу. Ринкова вартість станом на 22 вересня 2022 року визначена в сумі - 532 810,00 грн. Водночас, з урахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 № 142/5/2092), визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), яка призначила експертизу, в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Як зазначає позивач у позовній заяві, йому відомо, що після розірвання шлюбу автомобіль залишився у відповідача та повністю перебуває у його розпорядженні. Під час проведення експертного дослідження вартості автомобіля експерт мав можливість здійснити його технічний огляд, а тому висновок експерта, на який посилається позивач, є недопустимим доказом.
З огляду на викладене у задоволенні позову просив відмовити.
Підготовче засідання, призначене на 21 січня 2025 року на 15 год. 30 хв., знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Хромової О.О. Наступне підготовче засідання призначено на
06 лютого 2025 року на 14 год. 00 хв.
31 січня 2025 року (вхід. № 5926) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Натальчук В.В., подала до суду відповідь на відзив, до якої додано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що з доводами, викладеними у відзиві не погоджується.
Зауважила, що відзив на позовну заяву подано з порушенням встановленого судом процесуального строку.
Відповідач умисно уникав реєстрації частки транспортного засобу за ОСОБА_1 , чим порушив право власності позивача на спірний автомобіль. Відповідачем не було запропоновано альтернативних шляхів вирішення спору. Тому, оскільки відповідач протягом тривалого часу одноосібно користується спірним автомобілем, водночас, позивач не має змоги користуватися майном, то вона щодня зазнає збитків від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, тому відповідач має сплатити відшкодування вартості частки автомобіля з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час користування спірним автомобілем, а також три проценти річних від вартості, починаючи з 22 вересня
2022 року.
Дослідження автомобіля експертом проводилося на підставі розшифрування даних номеру кузова спірного автомобіля, встановлено його марку та технічні характеристики. Відповідач не заперечує визначені технічні характеристики, а лише посилається на непроведення фізичного огляду автомобіля. Також відповідач не заперечує, що автомобіль перебуває виключно у його розпорядженні, позивач доступу до нього не має, стосунки між сторонами є конфліктними, згоди щодо проведення дослідження не встановлено. Законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи. Такий вид доказів може бути використаний у суді.
Таким чином, наведені у відзиві доводи зводяться до незгоди з висновком експерта стосовно визначеної вартості автомобіля. При цьому, згідно даних інтернет-ресурсів, середня вартість автомобіля з аналогічними технічними характеристиками становить 644 683,25 грн.
Наданий позивачем висновок експерта, складений судовим експертом без проведення огляду спірного автомобіля, містить докладний опис проведених дій, відповідає Методиці, є обґрунтованим, належним та допустимим доказом вартості майна.
Жодних доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.
Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
У заяві про збільшення позовних вимог представник позивача зазначила, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача, окрім стягнення грошової компенсації вартості половини спірного автомобіля, належним способом захисту є також пред'явлення вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та розміру 3 % річних з дати розірвання шлюбу по дату звернення із заявою про збільшення позовних вимог. Також надано розрахунок втрат від інфляції, що на 27 січня 2025 року складає 59 433,36 грн, та 3 % річних, що на 27 січня 2025 року складає 15 787,03 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено відчуження у будь-який спосіб автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об'ємом 3607 куб. см, № кузова НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС 8041 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об'ємом 3607 куб. см, № кузова НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС 8041 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батуріна С.В., про відкладення розгляду справи.
Також 06 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Натальчук В.В., подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 06 лютого 2025 року на 14 год. 00 хв., сторони не з'явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 20 березня 2025 року на 11 год. 00 хв.
Підготовчі засідання, призначені на 20 березня 2025 року та 27 березня 2025 року, знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Хромової О.О. Наступне підготовче засідання призначено на 29 квітня 2025 року на 14 год. 30 хв.
28 квітня 2025 року (вхід. від 29 квітня 2025 року № 24028) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Батурін С.В., подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 29 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали заяву про збільшення розміру позовних вимог. Інших клопотань та заяв по справі не мають, проти закриття підготовчого провадження не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог не заперечували. Просили задовольнити клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. Інших заяв та клопотань по справі не мають, проти закриття підготовчого провадження не заперечують.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Натальчук В.В., про збільшення позовних вимог, подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням такої заяви.
Також протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня
2025 року частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батуріна С.В., про долучення до матеріалів справи доказів, документи, викладені іноземною мовою, повернуто представникові без розгляду у зв'язку із відсутність перекладу.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 червня 2025 року на 15 год. 00 хв.
10 червня 2025 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник - адвокат Натальчук В.В., надали пояснення, аналогічні до викладених у позовні й заяві. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, а сторони не можуть узгодити порядок користування ним, вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача грошової компенсації вартості її частки. Позивачем замовлено оцінку вартості автомобіля станом на дату розірвання шлюбу. Вказаний висновок автотоварознавчого дослідження є належним та допустимим доказом, оскільки проведення оцінки вартості майна може здійснюватися за замовленням сторони, а не тільки за ухвалою суду. Визначена експертом вартість майна відповідає ринковим цінам, враховано технічні характеристики автомобіля. Також зазначила що, на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції та 3 % річних, оскільки вона тривалий час не могла користуватися майном та зазнала втрат.
Відповідач ОСОБА_2 надав заперечення щодо вартості автомобіля, оскільки дослідження проведено на замовлення позивача та без фактичного огляду майна. Відповідно до вимог Методики з товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, технічний огляд може відбуватися на підставі ухвали суду, а не самим позивачем. Автомобіль перебуває у його розпорядженні, експертом він не оглядався, ніхто не пропонував здійснити його оцінку, що свідчить про порушення Методики. Отже, висновок експерта є неналежним і недопустимим доказом. При цьому, в експертному дослідженні зазначено про автомобіль із чотирма циліндрами, а двигун спірного автомобіля має шість циліндрів. Також зазначив, що машина придбана на аукціоні в США, мала пошкодження після ДТП, перебувала в ремонті, що суттєво впливає на її реальну вартість. Також 11 травня 2025 року ОСОБА_1 та її матір пошкодили спірний автомобіль.
Також ОСОБА_2 надав письмові пояснення відповідача, у яких додатково виклав заперечення щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Зазначив, що будь-яких грошових зобов'язань перед позивачем не мав. Автомобіль належить сторонам на праві спільної часткової власності, рівність часток підтверджується постановами судів апеляційної та касаційної інстанції.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва за клопотанням відповідача у судовому засіданні оголошено перерву до 15 липня 2025 року до 15 год. 00 хв.
15 липня 2025 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Натальчук В.В., позов підтримали та просили задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві та заявах по суті справи. Зауважили, що відповідачем вартості автомобіля не спростовано.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Батурін С.В., проти задоволення позову заперечували. Підтримали, що відповідач не мав грошових зобов'язань перед позивачем, тому вимога про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань не підлягає задоволенню. Водночас, зауважили, що оцінку майна проведено з порушенням процедури, без фактичного огляду майна та погодження з відповідачем. Оскільки тягар доказування покладено на позивача, власної оцінки не надали.
Окремо ОСОБА_2 зазначив, що не відмовлявся у добровільному порядку перереєструвати право власності у сервісному центрі, однак його неявка була обумовлена поважними причинами. Автомобіль для його огляду та оцінки йому надати не пропонували. З визначеною експертом вартістю автомобіля не згоден, вона є завищеною, проведена без урахування його технічних характеристик. Ціна придбання зазначена у інвойсі. У задоволенні позову просив відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 липня 2007 року зареєстрували шлюб у Дарницькому районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджено свідоцтвом про шлюб виданим Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 січня 2017 року, актовий запис № 562.
Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07 квітня 2017 року, актовий запис № 950.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року по справі
№ 755/4264/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07 липня 2007 року, актовий запис № 562, розірвано.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року по справі № 755/12702/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля Dodge Journey, 2017 року випуску, Vin-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля Dodge Journey,
2017 року випуску, Vin-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В іншій частині позову відмовлено.
Судами встановлено, що відповідно до листа Територіального сервісного центру № 3247 Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області від 18 червня
2022 року № 31/10/3247/197 та Єдиного державного реєстру МВС транспортних засобів та їх власників, станом на 17 червня 2022 року транспортний засіб марки «Додж», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 01 грудня 2020 року, зареєстрований за ОСОБА_2 .
Під час судового розгляду Київським апеляційним судом встановлено, що автомобіль Dodge Journey, 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям шляхом визнання за кожним з них права власності на спірного майна.
Відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З копії вимоги на виконання рішення суду в добровільному порядку від 04 грудня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою у добровільному порядку з'явитися до ТСЦ № 8045 РСЦ ГСЦ МВС і місті Києві (філія ГСЦ МВС) об 09-00 год. 21 грудня 2023 року для проведення державної перереєстрації автомобіля Dodge Journey, 2017 року випуску, об'ємом 3604 см куб. VIN-код: НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 01 грудня 2020 року, зареєстрованого за ОСОБА_2 , номерний знак НОМЕР_2 .
До матеріалів справи також долучено докази вручення вказаної вимоги ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку 06 грудня 2023 року (номер поштового відправлення 0200254705402).
Також позивачем надано копію Талону № 312 виданого на ім'я ОСОБА_1 на прийом до ТСЦ МВС № 8045 на 21 грудня 2023 року на 09-06 год, вид послуги - перереєстрація транспортного засобу, номерний знак - НОМЕР_2 .
Своїм листом від 10 січня 2024 року № 31/26-Х-2076 РСЦ ГСЦ МВС в місті Києві повідомив ОСОБА_5 , що для здійснення реєстрації транспортного засобу Dodge Journey, 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , співвласникам або уповноваженим представникам необхідно звернутися до зручного за місцем розташування сервісного центру МВС, надавши документи, визначені Порядком, а також здійснивши відповідні платежі.
З листа Головного Сервісного центру МВС України від 29 липня 2024 року № 31/2045АЗ-22462-2024, наданого у відповідь на адвокатський запис адвоката Натальчук В.В. від 23 липня 2024 року, встановлено, що автомобіль Dodge Journey, 2017 року випуску, 3604 куб. см, кузов
№ НОМЕР_1 , на праві власності 01 грудня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстрація транспортного засобу, привезеного з-за кордону посвідченню митниці).
До матеріалів справи долучено висновок експерта від 17 вересня 2024 року № ВЕД-35/24 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, складеного судовим експертом Семенченком П.О.
У висновку зазначено, що про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за статтею 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків експерт обізнаний, про що проставлено особистий підпис експерта Семенченка П.О. , який має дві повні вищі освіти економічну та технічну (інженер з безпеки дорожнього руху), освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» та «магістр» відповідно. Кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» (свідоцтво № 101-22/П Мін'юст України, видане 09 серпня 2022 року, дійсне до 09 серпня 2025 року). Стаж роботи за фахом з 2005 року, за спеціалізацією судового експерта з 2013 року.
Висновок експерта, на підстави заяви та договору на проведення дослідження, проведено за наданими матеріалами, без проведення особистого огляду експертом (дослідження КТЗ), для подальшого використання у судовому процесі, про що зазначено у вказаному висновку.
З висновку експерта встановлено, що в ході проведеного дослідження експертом використано такі ідентифікаційні та технічні характеристики КТЗ: марка, модель - Dodge Journey; VIN-код: НОМЕР_1 ; країна-виробник - Mexico; комплектація (модифікація) - GT (JCDX49), модельний рік - 2018 рік; календарна дата виготовлення - 15 листопада 2017 рік; тип кузова - легковий універсал (SUV); кількість дверцят/ сидячих місць - 5 дв./5 (з місцем водія); тип пального - В-бензин; об'єм двигуна/потужність/тип - 3604 см.куб./206-213 kW (280-920 hP)/V6 24V VVT Engine (ERB); тип трансмісії: КПП/привід - АКПП, 6-ступенева/передній (2WD). Рік виробництва (випуску) КТЗ 2018 прийнято за наданими даними замовником висновку та перевірено на відповідність до календарної дати виготовлення КТЗ (день, місяць, рік) на підставі даних виробника за розпізнавальною частиною VIN-коду та вимог пункту 6.3.
За результатами проведеного дослідження експертом зроблено висновок, що середня ринкова вартість автомобіля Dodge Journey, 2017 року випуску, 3604 куб. см, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , станом на 22 вересня 2022 року становить 532 810,00 грн.
Також в матеріалах справи містяться копія рахунку-фактури від 14 листопада 2020 року № 1/14-11 на суму 40 000,00 грн на оплату послуг з ремонту автомобіля, копія дублікату квитанції від 14 листопада 2020 року № 2144-3472-0570-7841 на суму 40 000,00 грн про сплату послуг з ремонту автомобіля, а також копії квитанцій від 27 червня 2020 року № 2065-4920-6994-4952 на суму 80 350,00 грн та № 2065-4941-6240-7033 на суму 300,00 грн щодо сплати вартості митного оформлення.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до статей 356, 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Судом встановлено, що автомобіль Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 , перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розмір частки кожного із співвласників становить частини такого автомобіля.
При цьому, суд враховує, що спірні правовідносини є такими, що виникли між співвласниками майна, а не між подружжям, оскільки, як уже зазначалося раніше, рішенням суду майно вже було поділене, визначено розмір часток кожного із співвласників.
Відповідно до положень статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Водночас, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, про що визначено у статті 360 ЦК України.
Сторони не заперечували, що фактично спірний автомобіль перебуває у користування відповідача ОСОБА_2 .
Доказів звернення позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогами встановити порядок користування спірним майном до матеріалів справи не долучено, доказів на наявність перешкод з боку відповідача у забезпеченні реалізації ОСОБА_1 права використання такого майна також не надано.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 640/19644/15 викладено висновок, згідно з яким установлення технічної можливості поділу майна відповідно до часток співвласників є обов'язковим у випадку множинності суб'єктів здійснення права власності на один об'єкт нерухомого майна, оскільки при відсутності технічної можливості реального поділу конкретного об'єкта нерухомого майна права іншого співвласника підлягають захисту шляхом сплати йому грошової компенсації вартості його частки у праві спільної часткової власності. Разом з тим, у разі наявності як множинності суб'єктів здійснення права власності, так і множинності об'єктів нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності, за умови їх рівнозначності та можливості забезпечення дотримання прав співвласників шляхом компенсації вартості їх частки за рахунок іншого об'єкта нерухомого майна, здійснення судом поділу майна в натурі шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на окремі об'єкти нерухомого майна, сукупна вартість яких відповідає розміру частки в спільній частковій власності, не є порушенням приписів статті 367 ЦК України
Водночас, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Так автомобіль за своєю природою є річчю неподільно.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
При цьому, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, про що встановлено частиною другою статті 365 ЦК України.
Суд враховує, що правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 у справі № 210/4854/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц та від 26 червня 2024 року у справі
№ 569/10331/21.
Таким чином, враховуючи, що автомобіль перебуває у спільній власності сторін, знаходить у фактичному користуванні відповідача, при цьому позивач не бажає ним користуватися й погоджується на отримання грошової компенсації своєї частки, суд дійшов висновку вимога ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності на автомобіль та стягнення з ОСОБА_7 на її користь грошової компенсації вартості належної їй частки підлягає задоволенню
При цьому, рішення суду про стягнення компенсації не є порушенням права власності ОСОБА_2 , а є законним механізмом реалізації прав співвласника ОСОБА_1 у ситуації неможливості поділу спільного майна.
Вирішуючи питання про розмір суми грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності на автомобіль суд зазначає таке.
На підтвердження вартості автомобіля Dodge Journey, 2017 року випуску, 3604 куб. см, кузов
№ НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , до матеріалів справи позивачем долучено висновок експерта від 17 вересня 2024 року № ВЕД-35/24 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, складеного судовим експертом Семенченком П.О., відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля Dodge Journey, 2017 року випуску, 3604 куб. см, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , станом на 22 вересня 2022 року становить 532 810,00 грн.
За змістом положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як, серед іншого, висновками експертів.
Відповідно до частини першої, другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
У частині першій статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.
Висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Суд враховує, що наданий висновок експерта відповідає формальним вимогам до його форми і змісту, складений уповноваженою особою, яка має відповідну кваліфікацію.
Водночас, згідно з пунктом 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
У своїх поясненнях відповідач не заперечував, що спірний автомобіль перебуває у його одноособовому володінні, позивач доступу до нього не мала, сторони тривалий час перебувають у конфліктних відносинах, мають спір щодо спільного майна. Про вказане також свідчать наявні судові спори майнового характеру між сторонами.
Водночас, відповідачем не спростовано вартості спірного автомобіля, власного документа про оцінку спірного майна не надано, про неможливість подати відповідні докази не заявляв. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідач також не заявив, відповідним правом не скористався. Також суд враховує, що відповідачем не спростовано відомості про технічні характеристик автомобіля, визначені експертом шляхом розшифрування VIN-коду такого автомобіля. Посилання відповідача на наявність суттєвих технічних пошкоджень автомобіля внаслідок ДТП, його ремонт, що мало вплив на визначення вартості, також не підтверджені жодними доказами. Надані позивачем документи про сплату послуг ремонту автомобіля не містять будь-якої ідентифікуючої інформації про автомобіль, щодо якого виконувалися ремонтні роботи. Також не надано відомостей про придбання вже пошкодженого автомобіля, ступінь таких пошкоджень.
Також, згідно долученої до матеріалів справи інформації із сайту https://auto.ria.com/, що являє собою онлайн-маркетплейс, що слугує платформою для купівлі та продажу автомобілів, визначена експертом вартість спірного автомобіля Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , перебуває в межах середніх ринкових цін на аналогічні автомобілі станом на дату розгляду справи.
З огляду на викладене, визначаючи вартість транспортного засобу Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , суд приймає до уваги висновок експерта від 17 вересня 2024 року № ВЕД-35/24 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, складеного судовим експертом Семенченком П.О., який є належним та допустимим доказом у справі, експертиза була проведена на підставі наявних у матеріалах справи доказів за методом аналогії цін ідентичних автомобілів.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті
6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення.
Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про припинення права спільної часткової власності та стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 266 405,00 грн підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 11 ЦК України визначено виникнення цивільних прав та обов'язків з рішення суду. Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов'язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ
2 розділу III книги 5 ЦК України).
Відповідно до змісту статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня
2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 759/5039/16-ц, що виникла з подібних правовідносин (невиконання рішення суду у спорі про поділ майна подружжя, яким з одного із подружжя на користь іншого стягнуто частину вартості спільного майна подружжя) зазначив, що оскільки відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. Колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Суд враховує, що постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року по справі
№ 755/12702/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Dodge Journey, 2017 року випуску, Vin-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у рівних частках - по щодо кожного.
З вимогами про припинення права власності на частку у спільному майні та виплату їй компенсації вартості її частки ОСОБА_1 звернулася до суду 15 вересня 2024 року. При цьому, позивачем заявлено вимоги про виплату компенсації вартості її частки у спільному майні саме на дату розірвання шлюбу, що виключає ймовірність втрати товарної вартості автомобілем внаслідок його експлуатації та зниження його ринкової вартості.
Як уже зазначалося судом, доказів звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогами про встановлення порядку користування спірним майном до матеріалів справи не долучено, доказів на наявність перешкод з боку відповідача у забезпеченні реалізації ОСОБА_1 права використання такого майна також не надано.
До спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, у зв'язку із відсутністю такого до дати ухвалення рішення про стягнення на користь позивача грошової компенсації вартості належної їй частки у спільному майні. Між сторонами виник спір з приводу поділу спільного майна, а отже спірні правовідносини регулюються нормами Глави 26 розділу 1 Книги третьої ЦК України та окремими положеннями Сімейного кодексу України, оскільки спірне майно набуте сторонами у шлюбі, що виключає можливість застосування положень статті 625 ЦК України до їх врегулювання.
З огляду на викладене, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити.
З огляду на проаналізовані правові норми, встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності на майно та стягнення грошових коштів підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених позивачем витрат на сплату судового збору до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 17 вересня 2024 року № 126В-8СС8-Р4А2-64ТС на суму 4 404,00 грн та квитанцію від 27 січня № ZM99-3YM5-8KAE на суму 258,57 грн, що разом складає 4662,57 грн.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3 674,61 грн.
Керуючись статтями 11, 183, 190, 317, 319, 321, 328, 355-358, 360, 364, 365, 367, 509, 524, 533-535, 610, 625, Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 106, 133, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності на майно та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Виділити ОСОБА_2 автомобіль марки Dodge Journey, 2017 року випуску,
№ кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 266 405,00 грн (двісті шістдесят шість тисяч чотириста п'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 674,61 грн (три тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 61 копійка).
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання:
АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова