Справа № 755/4082/21
№ 1-кп/755/395/25
"11" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105040000081 від 07.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Струга, Новоушицького р-н, Хмельницької обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей 2017 р.н., 2018 р.н. та 2022 р.н., працюючого зварювальником у ТОВ «Іnstal», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленому досудовим розслідуванням місці, вступив у злочинну змову з особою, яку ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року оголошено в розшук, з метою викрадення чужого майна та 29.12.2020 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, вони зайшли на територію гаражно-будівельного кооперативу № 9, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 23, та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, попередньо розподіливши між собою ролі, підійшли до гаражних приміщень № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 і відчинили вхідні двері ключами, які напередодні останнім залишив власник. Перебуваючи в гаражних приміщеннях, ОСОБА_10 , спільно з особою, яку ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року оголошено в розшук, взяли: зварювальний апарат Jasic TIG-200P AC/DC, вартістю 27 тис. грн. 00 грн., TIG 250 Pulse ASVDS, вартістю 18 тис. грн. 00 коп. та зварювальний апарат Kaiser MIG-310 PRO, вартістю 9 тис. грн. 00 коп., а всього на суму 54 тис. 00 грн., що на праві власності належать потерпілому ОСОБА_11 , після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, разом, викрадене майно винесли із гаражних приміщень, поклали на визначене ними місце, чим довели свій злочин до кінця. Після цього, особа, яку ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року оголошено в розшук, вийшла з гаражного приміщення, покинувши його територію, попрямувала за автомобілем «Ford Galaxy», д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився неподалік гаражно-будівельного кооперативу № 9, а саме біля магазину АТБ, та перебуваючи в салоні даного автомобіля, під'їхала до гаражних приміщень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . При цьому, ОСОБА_10 знаходився біля вищевказаних гаражних приміщень, а саме поряд із викраденим майном. У подальшому, особа, яку ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року оголошено в розшук, та ОСОБА_10 , завантажили зварювальні апарати до автомобіля та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини кримінального правопорушення та показав, що дійсно він разом з ОСОБА_12 працювали у потерпілого ОСОБА_11 , який їх не розрахував за зроблену ними роботу, відмовлявся їм виплати їх кошти, тому, вирішили викрасти речі, які знаходилися у його гаражних приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 23, ключі від яких їм напередодні залишив потерпілий. Далі, 29.12.2020 року, о 14 годині 30 хвилин, вони підійшли до вказаних гаражних приміщень, відчинили двері та викрали вказане в обвинувальному акті майно, завантажили його до таксі та поїхали. У подальшому, викрадене майно здали до ломбарду, а грошові кошти розділили між собою, оскільки, це була майже та сума, яку вони заробили, але потерпілий їм категорично не хотів виплачувати. Зокрема, показав, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що його дії були умисними та незаконними, у скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде.
Показання ОСОБА_10 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_10 .
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_10 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є не тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимий, цивільний позов не заявлено.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненому та те, що має на утриманні малолітніх дітей (ч. 2 ст. 66 КК України - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, раніше не судимий, має на утриманні малолітніх дітей), наявності пом'якшуючих обставин, зокрема, прокурор прохав призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винуватим за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_10 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_10 у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя