Справа № 755/13091/25
1кп/755/1374/25
про призначення судового розгляду
"24" липня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002173 від 24.06.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва з Дніпровської окружної прокуратури надійшов вищевказаний обвинувальний акт.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.
Потерпілий, обвинувачений та його захисник у судовому засіданні не заперечували відносно призначення справи до судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, ознайомившись з матеріалами, які надійшли до суду, суд дійшов такого висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва. Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не встановлено. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені № 12025100040002173 від 24.06.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження. Обмежень, передбачених положеннями ч. 2 ст. 27 КПК України, не встановлено.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив та подав письмове клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в клопотанні зазначив, що Запобіжні заходи - це превентивні заходи процесуального примусу попереджувального характеру, які за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Також метою застосування запобіжних заходів є запобігання спробам вчинити дії, або не виконувати покладені на підозрюваного, обвинуваченого процесуальні обов'язки.
У відповідності п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.
Про наявність ризиків свідчать наступні факти, зокрема:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, місця реєстрації на території міста Києва не має, а відтак наявні всі підстави вважати, що без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_3 під острахом отримання реального покарання у виді позбавлення волі може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст. 2 КПК України, а тому щодо останнього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.?
Встановлено, що запобігання ризикам переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду та перешкоджання ним розгляду кримінального провадження становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого, оскільки ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, йому достеменно відомі анкетні дані потерпілого та свідків та існує ризик спроби здійснення впливи на вказаних осіб з метою можливої зміни показань у кримінальному провадженні, а також може здійснювати вплив на іншого обвинуваченого з метою уникнення покарання;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, належних висновків не зробив та знову обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, а відтак повністю підтверджується наявність даного ризику.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків. Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватись від суду, незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження та запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.
Підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії, що зазначені в пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Не можливе і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на даний момент не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 саме такого запобіжного заходу.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні цілодобово залишати житло не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в клопотання зазначив, що є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 тому відносно останнього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, що необхідно для виконання завдання кримінального судочинства, передбаченого ст. 2 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави. Потерпілий у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні, є необґрунтованими та не доведеними. Зазначив, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання у м. Києві, проживає разом з дівчиною без реєстрації шлюбу, працює не офіційно, має міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме нічний домашній арешт за місцем проживання.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, зазначив, що проживає разом зі своєю цивільною дружиною та її дитиною, яких він забезпечує.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника, суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування № 12025100040002173 обґрунтованість підозри ОСОБА_3 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, ґрунтується на: протоколі допиту потерпілого; протоколі пред'явлення до впізнання; протоколі допиту свідка; протоколах огляду місця події; протоколі перегляду відеозапису; протоколі проведення слідчого експерименту та інших матеріалах. Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду, оскільки ним ймовірно вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 років до 10 років. Тому даний ризик є цілком реальним.
Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на потерпілого у даному кримінальному провадженні, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, має не зняту і не погашену судимість, і тому має схильність до вчинення нових злочинів.
Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Обвинувачений офіційно не працює, не має місця реєстрації, раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену судимість, що може свідчити про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, може ухилятися від суду та впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002173 від 24.06.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду на 24 липня 2025 року на 14 годину 25 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Пластова, 3.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 19 вересня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 181 680 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави. Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала судді щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала судді в частинні обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали буде проголошено 28 липня 2025 року о 09 годині 50 хвилин.
Суддя ОСОБА_1