Номер провадження 2/754/5213/25
Справа №754/7223/25
Іменем України
28 липня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейра Нова" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Дейра Нова» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16 березня 2025 року в магазині "LifeCell" за адресою Київ, просп. Лісовий,23-25 (ТОВ «ДЕЙРА НОВА»), ОСОБА_1 , було придбано телефон Xiaomi Redmi Note 14 Pro 8/256GB UA Midnight Black ціною 10 999,00 грн. 19.03.2025 року Позивач звернулась до Магазину з метою повернения товару, з причин, що вказаний Товар хоча і є належної якості, але не підходить їй з огляду його технічних характеристик та комплектації товару. При звернені до Магазину, їй було відмовлено працівниками Магазину в усній формі посилаючись на те, що вона користувалась купленим пристроєм, однак хоче зазначити, що Телефон був придбаний з вітрини, а отже сам по собі вже використовується для демонстрації покупцям, та відповідно до чого коробка пристрою не була опломбована заводською плівкою. Позивачкою було написано заяву на повернення яку в неї прийняли, відповіді на дану заяву станом на написання цієї претензії вона не отримувала. В подальшому з метою захисту її законних прав та інтересів, Позивач звернулась за професійною правничою допомогою до ТОВ "ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН", з чим було направлено претензію до Відповідача, проте офіційної відповіді отримано не було. Зазначає, що після отримання претензії, їй зателефонували співробітники Відповідача, та запропонували прийти до магазину та повернути Товар, що нею було виконано, але оскільки її вимоги стосовно відшкодування правничих витрат не були задоволені, тому вимушена була звернутися до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
06.06.2025 року на адресу суду через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає наступне. Вважає, що обставини, описані Позивачем в Позовній заяві, а також матеріали, додані на обґрунтування вимог Позивача ніяким чином не можуть свідчити про наявність вини Відповідача у порушенні вимог законодавства про захист прав споживачів, або будь-яких інших норм чинного законодавства України. Вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі, а тому не можуть бути задоволені Судом з огляду на наступне: Щодо повернення придбаного Позивачем телефону Xiaomi Redmi Note 14 Pro 8/256GB UA Midnight Black за ціною 10 999,00 грн. Відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 придбала у ТОВ «ДЕЙРА НОВА» Телефон - 16.03.2025 року. Також, не заперечується факт звернення Позивача до магазину Відповідача з вимогою повернути Телефон - 19.03.2025 року. Причиною повернення стало: Телефон не підійшов з огляду його технічних характеристик та комплектації. Тобто, на думку Позивача, йшлося про повернення придбаного товару належної якості, в порядку статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Після звернення Позивача з вимогою повернути Телефон, продавець магазину ТОВ «ДЕЙРА НОВА» здійснив його огляд, з метою перевірки стану придбаного товару. Увесь процес зафіксовано на відео, що додається. Під час огляду з'ясовано, що Товар був у використанні: встановлено сторонні додатки, здійснено вхід в облікові записи, наявний журнал вхідних/вихідних дзвінків. Зауважує, що Телефоном Позивач користувалася три дні, даний факт Позивачем не заперечується. На цій підставі, Відповідач відмовив у розірванні договору купівлі продажу та поверненні коштів відповідно. З огляду на те, що Телефон був у використанні, не було збережено його товарний вид. Однак, в Позовній заяві, ОСОБА_1 говорить виключно про пакування і свідомо ігнорує факт, що відмова ґрунтувалася саме на наявному користувацькому контенті та персоналізованих налаштуваннях. В подальшому Позивач, не погодившись з рішенням Відповідача направила претензію, де повторно виклала свої вимоги. ТОВ «ДЕЙРА НОВА», в особі керівника - ОСОБА_2 було розглянуто дану претензію, та знову ж, після детального вивчення усіх обставин, не було знайдено законного обґрунтування для задоволення вимог Позивача. Однак, варто зауважити, що керівним принципом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙРА НОВА» є «клієнтоорієнтованість». Принцип клієнтоорієнтованості для компанії полягає у тому, щоб діяти в інтересах покупця навіть у складних або спірних ситуаціях. Саме тому, розуміючи загальну соціально-економічну ситуацію в країні та прагнучи зберегти довіру до бренду, компанія прийняла рішення повернути кошти за товар навіть у випадку, коли законодавчих підстав для цього немає. Переконані, що довгострокова репутація відповідального та лояльного продавця важливіша за короткострокову фінансову вигоду. З огляду на зазначене, Відповідач прийняв рішення розірвати договір купівлі продажу з власної ініціативи та повернув кошти Позивачу у повному розмірі вартості придбаного товару. Даний факт також не заперечується Позивачем та зазначено в Позовній заяві. Отже, з урахуванням викладеного, між сторонами станом на сьогоднішню дату відсутні будь-які спірні правовідносини щодо повернення товару та розірвання договору купівлі-продажу. Товар було повернуто, кошти повернуті в повному обсязі, що визнається обома сторонами, в тому числі самим Позивачем у тексті Позовної заяви. Просять Суд також звернути увагу, що Позивач жодного разу не зазначає, які саме характеристики товару не задовольняють її. Крім того інформація про комплектацію придбаного товару зазначена на самому пакуванні, що також спростовує будь-яку відповідальність продавця за ймовірне «введення в оману» або «нечесну підприємницьку практику» про які зазначено в тексті Позовної заяви. Щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу то зазначає наступне. Предметом Позовної заяви, є стягнення коштів у сумі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок), як витрат на професійну правничу допомогу. В доданому до Позовної заяви договорі №20032503 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.03.2025 року та Акті приймання-передачі наданих послуг №20032503 до Договору не міститься жодної згадки про безпосереднього виконавця - адвоката. Разом з тим, Позивачем не обґрунтовано необхідність такого звернення. Не підтверджено реальність понесених витрат, так як не надано платіжного доручення. Акт приймання-передачі складено досить формально. Суд не може задовольнити вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу, якщо послуги надавалися особою, яка не є адвокатом, оскільки така допомога не підпадає під визначення "професійної правничої допомоги" у розумінні ст. 141 ЦПК України та ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Постанова Верховного Суду у справі №686/22362/18). Разом з тим, в межах даного спору Суд не має юридичного механізму присудити компенсацію заявлених витрат - навіть якщо вони реально понесені, оскільки в Позивача відсутній статус «сторони, яка виграла справу», бо не було самої справи. Відповідно, немає підстав для розподілу судових витрат, в том числі, витрат на юриста або адвоката. Більше того, Верховний Суд неодноразово вказував, що витрати на правничу допомогу є елементом судових витрат, і стягуються виключно в межах розгляду справи по суті, де вирішується спір. Наприклад, Постанова Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 755/15196/20: «...відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише за результатами розгляду справи, а не при врегулюванні спору в позасудовому порядку...». Виходячи з вищезазначеного, вимога Позивача про стягнення 10 000,00 гривень, як витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, оскільки не підтверджено, що ці послуги надавались адвокатом, як того вимагають положення ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Надані документи не містять відомостей про статус виконавця як адвоката, не доводять факту оплати послуг та суперечать умовам самого договору. Крім того, між сторонами відсутній спір, який розглядався б судом по суті, а отже, немає процесуальної можливості для розподілу судових витрат. Верховний Суд послідовно наголошує, що витрати на правничу допомогу можуть бути відшкодовані виключно за результатами розгляду справи, а не при врегулюванні питання в позасудовому порядку.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, згідно квитанції Магизину «Лайфселл» ТОВ «Дейра Нова» від 16.03.2025 року о 19:04 год. Позивачем було сплачено та придбано телефон Xiaomi Note14Pro 8/256GB UA Midnight Black у розмірі 10 999,00 грн., пакет налаштувань Стандарт - 599,00 грн., та Базова ліцензія ESET Mobile Security на 1 пристрій на 12 місяців на суму 360 грн., а всього 11 958,00 грн.
Також, Позивачем надано до суду Акт приймання-передачі наданих послуг №20032503 від 05 травня 2025 року до Договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №20032503 від 20 березня 2025 року.
Відповідно до платіжної інструкції №Р24А4361320951D2233 dsl 23.05.2025 керівником ТОВ «ДЕРА НОВА» було повернуто ОСОБА_1 кошти за товар Xiaomi Note14Pro у розмірі 11 049,00 грн.
Також Відповідачем до Відзиву було долучено відеозапис повернення телефону.
20.03.2025 між ТОВ «Центр правової допомоги Юрист онлайн» та ОСОБА_1 було укладено Договір №20032503 про надання правової допомоги/юридичних послуг.
Згідно п.1.2 Договору перелік юридичних послуг, що надається: підготовка проекту претензії до магазину, скарги до Держпроспоживслужби, позовної заяви до суду.
Відповідно до п.3.1 Договору розмір оплати за виконання з юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2 цього Договору становить 10 000 ( десять тисяч ) гривень 00 коп.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19).
В той же час, відповідно до ч.2 ст.15 ЦПК України, представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
У виключних випадках (н-д, трудові, сімейні, незначні справи) інтереси особи може представляти не адвокат, але витрати на таку допомогу не вважаються професійною правничою допомогою.
Крім того, аналіз практики Верховного Суду додатково підтверджує, що тільки адвокат має право надавати професійну правничу допомогу, а витрати на послуги інших осіб можуть бути компенсовані лише як інші витрати, якщо суд визнає їх обґрунтованими (Постанова Верховного Суду справі № 127/24862/19).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, Позивачем до позову долучено Договір №20032503 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.03.2025 з «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн»), а також Акт приймання-передачі послуг №20032503 від 05.05.2025 року до Договору від 20.03.2025 року.
В доданому до Позовної заяви договорі №20032503 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.03.2025 року та Акті приймання-передачі наданих послуг №20032503 до Договору не міститься жодної згадки про безпосереднього виконавця - адвоката. Разом з тим, Позивачем не обґрунтовано необхідність такого звернення, не підтверджено реальність понесених витрат, так як і не надано платіжного доручення. Акт приймання-передачі складено досить формально, без зазначення переліку наданих послуг та прямо суперечить п.3.5 відповідного Договору.
Окрім того, у численних постановах Великої Палати (наприклад у справі №?904/4507/18 від 12.05.2020): суспільне врегулювання спору, досудова угода чи позасудове узгодження не є підставою для компенсації - тільки рішення суду з чітким зазначенням та доказами.
Враховуючи той факт, що предметом даного спору і є стягнення з Відповідача понесених Позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, яка не пов'язана з розглядом справи та належним чином не обґрунтована, беручи до уваги положення ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейра Нова" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025 року.
Суддя О.М. Панченко