Номер провадження 2-а/754/347/25
Справа №754/6326/25
Іменем України
28 липня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № 1284 за справою про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до цієї постанови Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень. Вважає дану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке. Позивач під час оновлення своїх даних повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміну адреси реєстрації, до того ж в протоколі про адміністративне правопорушення Відповідачем вказана вірна адреса проживання Позивача: АДРЕСА_1 . За цією адресою повістка не надсилалась. Квартира де раніше був зареєстрований Позивач ( АДРЕСА_2 ) продана і Позивача було знято з реєстрації, про що Позивач неодноразово повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_3 , бо оновлював дані. Отже, Позивач фактично не знав та не міг знати про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 23 січня 2025 року. 05 квітня 2025 року, співробітниками поліції Позивача було затримано біля магазину АТБ на вул. Закревського, у м. Києві та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому вручили протокол про адміністративне правопорушення, в якому Позивач зазначив про причини не прибуття по повістці. Позивача було повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться 09.04.2025 року. Коли Позивач 09.04.2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розгляд справи за його участю проведений не був, пізніше Йому вручили оскаржувану постанову № 1284. В постанові про адміністративне правопорушення № 1284 від 09.04.2025 року зазначається, що своїми діями які полягали у не прибутті за направленою на його зареєстроване місце Проживання повісткою, в особливий період, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП. Відповідачем проведено аналіз досліджених та ретельно перевірених доказів, та прийшов до висновку в наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення. На військовому обліку Позивач перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 . Окрім того, згідно довідки Позивач пройшов ВЛК 13.06.2024 року. Фактично Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання постанови №1284 від 09.04.2025 року, отже, мети уникнути уточнення даних Позивач не мав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 01.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1982 р.н., пройдено військово-лікарську комісію, про що видано довідку №358/13 від 13.06.2024 року, за висновком якої солдат придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВЕНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Окрім цього відмітки про взяття на військовий облік присутні у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копію якого долучено до матеріалів справи.
05 квітня 2025 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 старшим офіцером адміністративного відділення капітаном ОСОБА_3 складено Протокол б/н про те, що громадянин ОСОБА_1 : 13.01.2025 року засобами поштового зв'язку поштовим відправленням №0610222936570 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою його зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 було відправлено повістку №1912920, сформовану Міністерством оборони України (МОУ) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про його виклик на 14 год.00 хв. 23 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0610222936570, повістка №1377744 повернута відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою). Враховуючи, що у законодавчо визначений строк військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом (по повістці) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми діями в особливий період порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме вимоги абзаців 3 та 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 2 частини 1 та абзацу 8 частини3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
09 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_4 було винесно Постанову №1284 про накладення на громадянина ОСОБА_1 штрафу у сумі 25 500 грн. у зв'язку з вчиненням останнім правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до копії повістки №1912920 від 13.01.2025 року, її було надіслано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на адресу - АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина перша статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов'язок та військову службу.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов. Однак відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
До предмету доказування в даній справі входить, зокрема, встановлення порядку сповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (наявність повістки, встановлення адреси, за якою повідомлявся позивач, докази надсилання позивачу повістки, її отримання або причини неотримання). Однак жодного доказу щодо формування повістки про виклик до ТЦК, її своєчасного направлення позивачу та належного сповіщення останнього, відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість, позивач відповідну обставину заперечує.
Окрім того, в постанові №1284 від 09.04.2025 зазначено, що обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність ОСОБА_1 є розкаяння у власноруч написаних поясненнях (в протоколі) та готовність нести відповідальність. В той же час, у поясненнях в протоколі від 05.04.2025 року ОСОБА_1 вказує, що свою провину у скоєному не визнає, таким чином зазначене суперечить викладеному у оскаржуваній Позивачем Постанові.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення. подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним. якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить ло Його компетенції розгляд даної справи: 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду: 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Отже, ухваливши спірну постанову через 45 хвилин після складання протоколу, відповідачем недотримана не лише імперативна вимога чинного законодавства щодо обов'язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи, а також допущено порушення законодавчої вимоги щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вказане свідчить, що спірна постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю, відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №1284 від 09 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 25 500 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025
Суддя О.М. Панченко