ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22194/24
провадження № 2/753/747/25
18 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В., представника позивача адвоката Дружиніна Є. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, сплачених без достатньої правової підстави,
Представник позивача адвокат Дружинін Євген Євгенович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, сплачених без достатньої правової підстави, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 60 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 613,23 грн та 3% річних у сумі 261,36 грн, а всього - 62 874,59 грн та покласти судові витрати на відповідача, які складаються з судового збору у розмірі 1 211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 651,35 грн.
В обґрунтування вказаного позову представник позивача зазначив, що 06 червня 2024 року позивачем помилково було перераховано на картковий рахунок відповідача 60 000,00 грн. Вказав, що між сторонами відсутні будь-які правочини, домовленості тощо, тобто відповідач набув ці кошти без наявності будь-яких правових підстав. 13 вересня 2024 року позивачем була направлена письмова вимога відповідачу про повернення цих коштів, проте ця вимога була проігнорована відповідачем. У зв'язку з наведеним, позивач змушений звернутись з вказаним позовом до суду. При цьому сторона позивача вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача мають бути стягнуті кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання на 29.01.2025.
У судове засідання 29.01.2025 з'явився представник позивача адвокат Дружинін Євген Євгенович. Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив не надав. Про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Судове засідання було відкладено до 18.02.2025 для повторного виклику відповідача.
У судове засідання 18.02.2025 з'явився представник позивача адвокат Дружинін Євген Євгенович в режимі відеоконференції. Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив не надав. Про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Направлена відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання судова повістка повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем вручення судової повістки.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
У судовому засіданні 18.02.2025 представник позивача адвокат Дружинін Євген Євгенович позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач та відповідач є колишніми колегами. Вони періодично робили побутові покупки, за які перераховували один одному грошові кошти на банківські картки. Відтак, номер картки відповідача був збережений у банківському додатку позивача і 06 червня 2024 року, при перерахуванні коштів, позивач помилково перерахував 60 000,00 грн на картку відповідача замість іншої картки. Оскільки відповідач не повернув кошти на письмову вимогу позивача, просив також стягнути інфляційну складову та 3% річних у розмірі 2 613,23 грн та 261,36 грн відповідно. Окрім того, зазначив, що позивач поніс судові витрати у розмірі 1 211,20 грн - судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 651,35 грн, які просив покласти на відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.
Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 06 червня 2024 року позивачем з картки № НОМЕР_1 на картку відповідача № НОМЕР_2 було перераховано 60 000,00 грн з призначенням платежу - «Переказ власних коштів». Вказана обставина підтверджується довідкою АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» від 10 вересня 2024 року № 13611-04-1526 та квитанцією АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № 396610848 від 06 червня 2024 року.
13 вересня 2024 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про повернення грошових коштів, сплачених без достатньої правової підстави, згідно із якою позивач вимагав у відповідача повернути безпідставно перераховані кошти у розмірі 60 000,00 грн протягом семи днів від дня пред'явлення цієї вимоги шляхом перерахування на вказаний позивачем рахунок, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною від 13 вересня 2024 року.
Станом на день ухвалення рішення відповідачем не надано суду доказів існування між сторонами будь-яких правовідносин, що є підставою для отримання відповідачем вказаної суми грошових коштів від позивача, а також не надано доказів повернення цих коштів позивачу.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутноcтi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач без правової на те підстави отримав грошові кошти від позивача та станом на день розгляду справи їх не повернув, у зв'язку з чим, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошові коштів у розмірі 60 000,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Представник позивача на підтвердження вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 613,23 грн надав розрахунок, з якого вбачається, що інфляційні втрати були розраховані за період з червня по вересень 2024 року.
Разом з тим, як встановлено судом, вимога про повернення безпідставно перерахованих грошових коштів була висунута позивачем до відповідача у вересні 2024 року.
Відтак, суд дійшов висновку, що нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат за період, який передує вимозі про повернення коштів, є безпідставним, у зв'язку із чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Перевіряючи розрахунок представника позивача 3% річних, суд дійшов висновку, що у цій частині позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно із п. 2 розділу ІІ вказаного наказу, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З огляду на вказане, днем надходження письмової вимоги позивача від 13 вересня 2024 року на адресу відповідача є 16 вересня 2024 року.
Враховуючи, що позивачем був встановлений семиденний строк для повернення відповідачем грошових коштів, така вимога мала бути виконана відповідачем 23 вересня 2024 року.
Відтак, станом на 05 листопада 2024 року (день, що передує дню складання позову), кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання складає 43 дні, з огляду на що 3% річних дорівнюють 212,05 грн із розрахунку: 60 000,00 грн х 3% х 43 дні : 365 днів = 212,05 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надані: копія договору про надання правничої допомоги № 113 від 19.08.2024, додаткова угода № 1 від 19.08.2024 до вказаного договору, укладені між позивачем та адвокатським об'єднанням «КДК Партнерс»; копія договору про залучення адвоката № А-53Ц від 19.08.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «КДК Партнерс» та адвокатом Дружиніним Є. Є.; копія рахунку-фактури № 39 від 21.08.2024 на суму 20 651,35 грн.
З огляду на часткове задоволення позову, розмір грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 60 212,05 грн. Враховуючи ціну позову, вимоги позивача задоволені на 95,77%.
Відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача складає 19 777,80 грн, а судового збору - 1 159,97 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, сплачених без достатньої правової підстави, - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, 3% річних у розмірі 212 (двісті дванадцять) гривень 05 копійок, а всього - 60 212 (шістдесят тисяч двісті дванадцять) гривень 05 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) гривень 97 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 777 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено 15.05.2025.
Суддя Р. В. Котенко