28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 320/19843/23
адміністративне провадження № К/990/27913/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №320/19843/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду, у якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Верховного Суду від 15 березня 2023 року № 873-к;
- зобов'язати Верховний Суд поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду;
- зобов'язати Верховний Суд нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 жовтня 2023 року по день винесення наказу щодо поновлення позивача на посаді;
- зобов'язати Верховний Суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі 300 000 грн, заподіяну його неправомірними діями та рішеннями.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
30 червня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №320/19843/23, яка надійшла на електронну пошту суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 червня 2025 року для розгляду цієї касаційного скарги було визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Білак М.В., судді - Мацедонська В.Е., Мартинюк Н.М.
03 липня 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М. від розгляду справи №320/19843/23.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Білак М.В., Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М. від розгляду справи №320/19843/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М. від розгляду справи №320/19843/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
14 липня 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М. від розгляду справи №320/19843/23.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду здійснено заміну судді Мартинюк Н.М. на суддю Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. у справі №320/19843/23 повернуто скаржнику без розгляду. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Білак М.В., Мацедонської В.Е. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №320/19843/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №320/19843/23.
24 липня 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Білак М.В. від розгляду справи №320/19843/23.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Білак М.В. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Білак М.В. від розгляду справи №320/19843/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Білак М.В. від розгляду справи №320/19843/23.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні не врахував та не поклався на усталену практику Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ. Зокрема, вважає, що не були враховані правові висновки, викладені у постановах у справах №640/24023/21, №640/15797/21, №280/6795/21, №120/3712/21-а.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивачем лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України позивач посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 353 КАС України - суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- пункт 3 частини другої статті 353 КАС України - суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про залучення свідка, також суд першої та апеляційної інстанцій залишили без уваги численні клопотання позивача щодо витребування та дослідження доказів;
- пункт 1 частини третьої статті 352 КАС України - справу розглянуто і вирішено неповноважним складом апеляційного суду, оскільки на момент її розгляду суд апеляційної інстанції не постановив судове рішення про вирішення питання про відвід суддів відповідно до вимог процесуального закону;
- пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України - справу розглянуто апеляційним судом за відсутності заявника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини третьої статті 353 цього Кодексу порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Враховуючи, що Судом зазначено про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, то відповідно відхиляться доводи щодо порушення пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Щодо посилання позивача на відмову у задоволенні клопотань, Верховний Суд зазначає, що якщо заявник уважає, що суди порушили норми процесуального права з цих підстав, а саме, зокрема, щодо необґрунтовано відхилення клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі має бути доведено, що суди протиправно не вжили заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення судами норм процесуального права.
Щодо посилання позивача на те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом апеляційного суду, оскільки на момент її розгляду суд апеляційної інстанції не постановив судове рішення про вирішення питання про відвід суддів відповідно до вимог процесуального закону, Суд зазначає таке.
З Єдиного державного реєстру судових рішення вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у відкритому судовому засіданні визнано заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича необґрунтованим. Передано справу № 320/19843/23 для вирішення питання про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича, суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року пояснення ОСОБА_1 до заяви про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича від 07 квітня 2025 року від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, в яких повторно заявлено про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля М.І., Бужак Н.П. та Файдюка В.В., залишено без розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду головуючого судді: Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича необґрунтованим, оскільки заява позивача про відвід суддів надійшла до суду 27 травня 2025 року о 09:36 год, тобто менше ніж за три дні до судового засідання, згідно приписів частини четвертої статті 40 КАС України, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Отже, судом апеляційної інстанції вирішено питання щодо поданих позивачем заяв про відвід колегії суддів.
Щодо посилання позивача на те, що справу розглянуто апеляційним судом за відсутності заявника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, то Суд зазначає таке.
Верховним Судом витребувано матеріали апеляційного провадження з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду.
Як вбачається, з матеріалів адміністративної справа, судом апеляційної інстанції всі процесуальні документи направлялися позивачу на його поштову адресу, яка була ним зазначена в апеляційній скарзі, зокрема, і повістка про призначення справи до розгляду на 27 травня 2025 року. Проте, поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберіганння».
За правилом частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За наведених обставин Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.
Слід зазначити, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №320/19843/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак