28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 520/869/25
адміністративне провадження № К/990/31369/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року,
додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року
та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року
у справі №520/869/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
23 липня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №520/869/25.
Щодо оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №520/869/25.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22 серпня 2021 року №2401917-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати 132 870,00 гривень, від 12 серпня 2021 року №2360914-2405-2031- UA63120170000093573 на суму сплати 1 547 382,00 гривень та від 12 серпня 2021 року №2360913-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати 160 110,00 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, позов задоволено.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд визнає, що підстави для відкриття касаційного провадження відповідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційною скаргою не доведені.
Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, скаржник зобов'язаний обґрунтувати зазначене порушення з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з відповідним пунктом частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга у справі №520/869/25 не містить посилання та обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави касаційного оскарження у цій справі.
У випадку, якщо скаржник дійде до висновку, про визначення визнання підставами касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднані з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу, Суд наголошує на необхідності також обґрунтувати підстави касаційного оскарження визначенні пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо оскарження додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №520/869/25.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов - задоволено.
Від представника позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 гривень.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №520/869/25, слід застосовувати такий же критерій.
При цьому Верховний Суд зазначає, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.
Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.
Аналізуючи вказане, Суд зазначає, що додаткове рішення суду може бути оскаржено з підстав невірного дослідження доказів або надання неповної оцінки таким доказам.
Слід зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів, є підставою, для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.
Доводи про наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган у касаційній скарзі не зазначив.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №520/869/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути скаржнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова