28 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/45/24
адміністративне провадження №П/990/45/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі № 990/45/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
19.02.2024 на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС), у якому позивачка просить:
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 29.01.2024 про визнання судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади.
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі.
21.03.2024 від ВККС надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
На обґрунтування вимог зазначеного клопотання ВККС, з покликанням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 9901/637/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 9901/775/18, в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі №9901/639/18, зазначає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) оскарження рішення Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у Вищій раді правосуддя. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та Вищою радою правосуддя, що є неприпустимим.
З огляду на викладене просить закрити провадження у справі.
27.03.2024 до Суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в якому представник позивач зазначив, що рішення Комісії від 29.01.2024 не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВВКС дійшла відповідних висновків, порушує вимоги статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 19, 61, 68, 126, 129-1, підпункту 4 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, статей 13, 88, 101, пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, а тому з урахуванням прямих правових приписів статей 88, 101 Закону № 1402-VIII, підлягає судовому контролю за правилами адміністративного судочинства.
Стосовно посилань представника відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постанові у від 26.02.2020 у справі № 9901/637/18, у постанові від 09.02.2022 у справі № 9901/775/18, в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі №9901/639/18, представник позивача зазначив, що, на його думку, спірні правовідносини не є подібними тим щодо, яких Верховним Судом зроблені висновки, які наведені представником відповідача. Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 29.01.2024 пункт 20 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII «Прикінцеві і перехідні положення» зазнав змін і діє в редакції Закону № 3511-ІХ від 09.12.2023 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який набрав чинності 30.12.2023. Істотна зміна нормативного регулювання спірних правовідносин, яка відбулась на момент подання позову, зумовлює необхідність перегляду підходу щодо можливості самостійного оскарження рішення Комісії, прийнятого за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Також від представника позивача 16.09.2024, 13.11.2024, 09.01.2025 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник додатково зазначив про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду, на які посилається відповідач, та просив врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2025 у справі № 990/62/24 та від 11.07.2024 у справі № 990/51/24.
Заслухавши учасників, з'ясувавши обставини справи в межах заявленого клопотання та заперечення проти його задоволення, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.
З урахуванням предмету спору та його правового регулювання, колегія суддів зазначає таке.
З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі також Закон № 1401-VІІІ) та Законом України № 1402-VІІІ в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.
Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.
Відповідно до статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Водночас, відповідно до частини другої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України
За приписами статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
При застосуванні норм статті 88 Закону № 1402-VIII колегія суддів враховує висновки Великої Палата Верховного Суду, сформовані при оцінці подібних правовідносин в пунктах 52-54 постанови від 20.02.2025 у справі № 990/62/24, у яких зокрема зазначено таке:
« 52. Отже, Велика Палата Верховного Суду змушена констатувати той факт, що коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам.
53. Аналіз наведених правових норм крізь призму сталої практики Верховного Суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням меж оскарження відповідного рішення, що є предметом розгляду в цій справі, дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.
54. Іншими словами, ВРП уповноважена оцінювати обґрунтованість рішення ВККС з відповідною рекомендацією для прийняття на її основі свого кінцевого рішення, однак не перевіряє дотримання ВККС процедури прийняття рішень. Отже, учасник кваліфікаційного оцінювання може оскаржити такі порушення в судовому порядку».
Такі висновки Великої Палата Верховного Суду цілком застосовні до розгляду справи №990/45/24.
У справі № 990/45/24, яка є предметом цього судового розгляду, аналогічно справі № 990/62/24, у якій Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 20.02.2025, ОСОБА_1 зокрема оскаржує процедуру, застосовану до неї, яка, на її думку, не передбачена законом.
Щодо покликань представника відповідача на іншу судову практику, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, у постановах від 07.11.2024 у справах № 990/69/24, № 990/115/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала висловлений до цього правовий підхід, що рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме собою не має наслідком звільнення судді, а є на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання підставою для такого звільнення.
Проте, згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Отже, в контексті висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у справі № 990/62/24, колегія суддів вважає, що такі висновки є останніми та найбільш подібними за обставинами справи до предмету спору у справі № 990/45/24.
Ураховуючи зміст спірних правовідносин, які склалися за участі ОСОБА_1 та ВККС, колегія суддів вважає, що перевірка оспорюваних позивачкою дій та рішення Комісії на предмет дотримання принципів, наведених у частині другій статті 2 КАС України, є гарантією досягнення мети адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом першим частини першої статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання представника ВККС про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 248, 250, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі № 990/45/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді: А.Ю. Бучик
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук
О.П. Стародуб