28 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/353/25
адміністративне провадження № П/990/353/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, та
25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, в якому просить:
- визначити, що цей спір підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції;
- встановити, що належними відповідачами є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України;
- зобов'язати Верховний Суд прийняти справу до розгляду;
- визнати протиправними та нечинними положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2021-2025 років в частині встановлення необґрунтованого прожиткового мінімуму;
- визнати протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України № 127, № 118, № 168, № 185 в частині, що суперечить статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач просить також усунути правову невизначеність, встановивши, що відповідальність за системні порушення пенсійних прав несуть спільно Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України як органи, що ухвалюють протиправні нормативно-правові акти.
Крім цього, позивач висловив вимоги, у яких в критичній формі оцінив стан нормативного регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення і судової практики вирішення спорів, які виникають з цих правовідносин, за участі згаданих вище суб'єктів владних повноважень (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України). У цьому зв'язку позивач висловив прохання передати цей позов на розгляд Великої Палати Верховного Суду щоб у такий спосіб усунути існуючу «правову невизначеність» і покарати осіб, які, на думку позивача, причетні до протиправних діянь в окресленій сфері, а також вирішити питання юрисдикційного характеру, які виникають у зв'язку зі «спільним» розглядом справ за участі названих вище державних органів.
До позовної заяви позивач додав також заяву із заголовком «повторне подання позову», з якої можна зрозуміти, що Верховний Суд (раніше) повернув позивачу цей позов, з чим останній не погоджується і висловлює відвід «попередньому» складу суду, який ухвалив рішення щодо повернення позовної заяви, та вимагає розглянути цей позов.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 КАС України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
У главі 2 розділу І «Загальні положення» КАС України визначені правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких існує предметна, інстанційна і територіальна юрисдикції (підсудність).
Згідно з частиною першою статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом (частина третя статті 27 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, визначені у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб'єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню.
У позовній заяві її автор охопив широке коло правовідносин і пов'язаних з ними питань, які стосуються, головним чином, нормативного регулювання відносин у сфері пенсійного і соціального забезпечення.
З уваги на наведені вище положення статей 22, 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, з-поміж інших, Верховної Ради України, а також Кабінету Міністрів України, але тільки щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Інші позовні вимоги до інших суб'єктів владних повноважень, яких позивач визначив відповідачами за цим позовом, не підвідомчі Верховному Суду як суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Дотримуючись наведених вимог процесуального закону суд виходить з того, що оскільки позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог до кількох відповідачів, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їхнього роз'єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз'єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, які цьому суду за правилами виключної підсудності не підсудні, то позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Аналогічну позицію щодо застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України Велика Палата Верховного Суду викладала неодноразово, зокрема, у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 215/3640/22, від 11 липня 2024 року в справі № 990/198/24, від 05 грудня 2024 року в справі № 990/308/24, від 10 квітня 2025 року в справі № 990/43/25.
Керуючись статтями 22, 169, 171, 172, 248, 256, 266, 295 КАС України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду у порядку і строку, встановлені статтями 256, 295 КАС України.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді ' В. Е. Мацедонська
С. А. Уханенко