ф
25 липня 2025 року
м. Київ
справа №140/5363/24
адміністративне провадження № К/990/46443/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №140/5363/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Димарчук Т.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Гудими Л.Я., Качмара В.Я.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, скаржник, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №907640173369 від 02 травня 2024 року щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону №889-VІІІ з 25 квітня 2024 року на підставі довідок про складові заробітної плати за березень 2024 року від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508, виданих Управлінням державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 90% середньомісячного посадового окладу заступника начальника - головного бухгалтера відділення Держказначейства у м. Луцьку. У подальшому без її заяви її було переведено на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
3. 25 квітня 2024 року позивачка звернулась із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, надавши необхідні документи, у тому числі довідку про заробітну плату за відповідною посадою. Проте Управління відмовило, пославшись на те, що Закон №889-VIII не поширюється на осіб, яким раніше вже було призначено пенсію за Законом №3723-ХІІ, а перерахунок на підставі нових довідок не передбачено.
4. Позивачка не погоджується з цим, вважаючи, що вона просила не про перерахунок, а про призначення пенсії за іншим законом - Законом №889-VIII, що допускається за наявності передбачених умов. На момент звернення вона не перебувала на державній службі, а отже мала право на призначення пенсії державного службовця у розмірі 60% відповідного посадового окладу згідно з поданими довідками.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02 травня 2024 року №907640173369.
6. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 25 квітня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону №889-VIII з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що у позивача наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Суди зазначили, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, статті 90 Закону №1058-IV, пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622).
10. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, що у позивача наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця за віком згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508 для обчислення пенсії.
11. Так, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком з 15 січня 1999 року по 01 березня 2021 року призначену на підставі Закону №3723-XII.
12. Доводячи незаконність судових рішень відповідач робить посилання на положення пункту 3 Порядку №622 у якому зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13. Відповідач вважає, що враховуючи умови призначення пенсії державного службовця, передбачені пунктом 3 Порядку №622, а також те, що позивачці вже призначалась пенсія за віком за Законом №3723-ХІІ, призначити їй пенсію відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 23 квітня 2024 року №03-36-08/508 підстав немає.
14. Відповідач також наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, у якому зазначено, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
15. Касаційна скарга надійшла до Суду 03 грудня 2024 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 140/5363/24 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про зупинення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року в адміністративній справі № 140/5363/24 задоволено. Зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року в адміністративній справі № 140/5363/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
18. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 25 липня 2025 року.
19. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
20. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження з матеріалами касаційної скарги, отримана позивачем 22 лютого 2025 року, згідно даних трекінгу за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 0610231175043; Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, згідно даних про доставку в кабінет Електронного Суду, 13 лютого 2025 року о 21:20 год.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 січня 1999 року до 01 березня 2021 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №?3723-ХІІ, а з 01 березня 2021 року - пенсію за віком згідно із Законом №?1058-ІV, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.
22. Позивачка 25 квітня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ, додавши документи за переліком згідно з розпискою-повідомленням, зокрема:
23. довідку про складові заробітної плати за березень 2024 року від 23 квітня 2024 року №?03-36-08/508 щодо посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років;
24. довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, та яка на момент звернення не обіймає посади державного службовця.
25. Вказані документи були видані Управлінням Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області.
26. Подана заява позивачки, відповідно до принципу екстериторіальності, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
27. Рішенням №?907640173369 від 02 травня 2024 року позивачці відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ з тих підстав, що пенсію за віком відповідно до Закону №?3723-ХІІ їй уже було призначено до 01 травня 2020 року, а проведення перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене.
28. Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом, наполягаючи на переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону №?1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ.
29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
33. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
34. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
36. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
37. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
38. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
39. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
40. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
41. До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.
42. Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.
43. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
44. Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
45. Також колегія суддів зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
46. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
47. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
48. Аналогічні положення закріплені у Порядку № 622.
49. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
50. Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
51. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
52. За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
53. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
54. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
55. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачці з 15 січня 1999 року була призначена пенсія за віком за нормами Закону № 3723-ХІІ, яку вона отримувала до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (до 01 березня 2021 року).
56. 25 квітня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, додавши документи за переліком згідно з розпискою-повідомленням та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
57. Відповідач оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ відмовив з тих підстав, що пенсію за віком відповідно до Закону №?3723-ХІІ їй уже було призначено до 01 травня 2020 року, а проведення перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене.
58. Отже, у цій справі ключовим є питання правозастосування норм пенсійного законодавства у контексті реалізації особою права на повернення до виду пенсійного забезпечення, який їй уже було призначено у минулому, зокрема - до пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XІІ, після переведення на інший вид пенсії - за нормами Закону № 1058-IV. У зв'язку з цим предметом судового розгляду також є питання з'ясування правомірності повторного застосування положень Закону № 3723-XІІ для перерахунку такої пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб'єктивного права.
59. Колегія суддів звертає увагу, що порушене у справі питання правомірності повторного переведення особи на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №?3723-ХІІ, а також можливості її перерахунку на підставі нових довідок про складові заробітної плати не є новим для судової практики й вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
60. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №?300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон №?889-VIII, ані Закон №?1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону №?3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.
61. Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивачки, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати.
62. У зв'язку із викладеним, колегія суддів не вбачає підстав вважати обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у ОСОБА_1 правових умов для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №?889-VIII та статті 37 Закону України №?3723-XІІ. Зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби, а відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
63. У контексті розгляду даної справи Суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №?3-р/2022 у справі №?3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №?889-VIII.
64. У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №?3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов'язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.
65. Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.
66. Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.
67. Підсумовуючи, з огляду на приписи статті 37 Закону №?3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №?889-VIII, статті 90 цього ж Закону, колегія суддів дійшла висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв'язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №?889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №?3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
68. Враховуючи зазначене Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 неправильно застосували положення статті 90, пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, положень Порядку № 622, про що обґрунтовано зазначило Управління в поданій касаційній скарзі. Тому, остання підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у цій нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
69. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі №?340/4184/21, оскільки обставини цієї справи не є релевантними до спірних правовідносин, що виникли у цій справі.
70. Судове рішення, на яке посилається скаржник, стосується визначення порядку обчислення розміру пенсії особі, яка мала безспірне право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №?3723-ХІІ, зокрема - питання джерела заробітної плати, яка береться до розрахунку у разі, якщо особа на момент звернення за пенсією не обіймає посаду державної служби. Натомість у справі, рішення у якій оскаржуються, спірні правовідносини стосуються не визначення розміру пенсії, а наявності у особи права на повторне переведення на пенсію державного службовця або її перерахунок, чого правовий висновок у справі №?340/4184/21 не стосується.
71. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
72. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
75. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
76. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа