28 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/46093/24
адміністративне провадження №К/990/30198/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,
перевірив касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» до Державної екологічної інспекції Столичного округу, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправним та скасування розпорядження, і
1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ» (далі - ТОВ «АДМ») з позовом до Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі також - відповідач-1), Київської міської державної адміністрації (далі також - КМДА, відповідач-2), в якому в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить:
- визнати протиправним та скасувати припис відповідача-1 від 27 вересня 2024 року №2/4/62 - 27/2676 про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 05 березня 2021 року №8038500000-10271, виданого ТОВ «АДМ»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Київської міської військової адміністрації від 04 жовтня 2024 року №1161 «Про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 05 березня 2021 року №8038500000-10271, виданого ТОВ «АДМ».
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, позов задовольнив.
2. КМДА не погодилась із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через свого представника подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
3. Підставою для касаційного оскарження КМДА називає ту, що передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ? відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Стосовно цього КМДА зазначає, що оскільки непоодинокими є факти порушення суб'єктами господарювання вимог Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря»( Закон ? № 2707-ХІІ) та Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-ХІІ) шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин з перевищенням обсягів, встановлених у відповідних дозволах, що може чинити негативний вплив на довкілля та здоров'я населення, наявні підстави для формування правної позиції про застосування приписів статті 111 Закону № 2707-ХІІ та пункту «ї» частини першої статті 202 Закону № 1264-ХІІ у подібних правовідносинах щодо видачі припису про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (якщо факт перевищення обсягу викидів забруднюючих речовин встановлений за результатами контролю за дотриманням нормативів ГДВ забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв'язку з участю «контролюючого органу» у слідчих діях у рамках кримінального провадження) та, як наслідок, видання розпорядження про зупинення дії дозволу, без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник називає ще й те, що до неправильного застосування судами норм матеріального права призвело «ігнорування» судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2024 року у справі № 320/10744/21, від 08 жовтня 2024 року у справі 520/36703/23. (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). До того ж КМДА вважає безпідставним залучення її до участі в цій справі як відповідача, оскільки оскаржуване розпорядження вона не видавала; на ділі відбулося пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Скаржник не заперечує, що справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження і за цими критеріями за процесуальним законом не належать до тих, які підлягають такому оскарженню, але з покликанням на підпункти «а», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України доводить та обґрунтовує, що судові рішення у цій справі мають отримати касаційний перегляд, бо порушені у цій справі питання мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а сама справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення. Гадає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Те, що порушені в касаційній скарзі питання мають фундаментальне значення, КМДА обґрунтовує необхідністю отримання від Верховного Суду висновку, який би мав забезпечувати однакове застосування норм права у подібних спірних правовідносинах. Виняткове значення для скаржника та значний суспільний інтерес обґрунтовує, зокрема, тим, що встановлений факт викидів забруднюючих речовин з перевищенням обсягів, визначених дозволом від 05 березня 2021 року № 8038500000-10271 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, позивач не спростував і [потенційні] наступні дії позивача, пов'язані з його діяльністю, що передбачає здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря й, зокрема, з перевищенням обсягів допустимих норм, визначених дозволом, може мати непоправні наслідки, негативно вплинути на стан здоров'я широкого загалу населення та довкілля загалом.
4. Верховний Суд проаналізував доводи, викладені у касаційній скарзі, і дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами частин першої, другої статті 55 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правила пункту 8 частини другої статті 129 Основного Закону визначають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту:
- 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;
- 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
- 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
При цьому, у частині п'ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
5. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України, коли нема підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
6. Аналіз доводів касаційної скарги в аспекті встановлених судами першої та апеляційної інстанцій і викладених в оскаржених судових рішеннях фактичних обставин справи, наданою їм правничою оцінкою в сукупності, дозволяє на стадії ухвалення рішення про можливість касаційного оскарження визнати, що касаційна скарга КМДА не містить підстав, за яких ця скарга мала б бути повернута без розгляду, чи за яких можливо ухвалити рішення про відмову у відкритті касаційного провадження. Ця скарга в необхідному обсязі має підстави, передбачені, зокрема, пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, для того щоб перевірити, чи під час судового розгляду цієї справи відбулося неправильне застосування норм матеріального до спірних правовідносин та чи було порушення процесуального права
7. Наведені скаржником аргументи та доводи, викладені в касаційній скарзі, потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів в аспекті проаналізованих підстав, на основі яких подана касаційна скарга у цій справі, вважає за потрібне здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій, ухвалених у цій справі.
8. Оскільки касаційна скарга КМДА подана у строк, установлений КАС України, із дотриманням передбаченого цим Кодексом порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, а підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження нема, колегія суддів в контексті викладеного підсумовує, що є підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» до Державної екологічної інспекції Столичного округу, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправним та скасування розпорядження.
Витребувати із Київського окружного адміністративного суду справу № 320/46093/24 за вищезазначеним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій