Справа № 201/15075/24
Провадження № 2/752/3550/25
28 липня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В ., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства »Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 182 452, 70 грн матеріальної шкоди.
Посилається в позові на те, що 28 березня 2024 року на перехресті проспекту Лобановського та вул. Головка в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів - автомобілів Audi, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, Jeep, д.н. НОМЕР_2 , та Ford Fusion, д.н. НОМЕР_3 .
В момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ'СК'Уніка».
Дана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком і потерпілій особі в ДТП, власнику транспортного засоу Jeep, д.н. НОМЕР_2 , було виплачено страхове відшкодування в розмірі 182 452, 70 грн.
З урахуванням цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 13 січня 2025 року після надходження за підсудністю з Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 30 січня 2025 року всправі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Направлені судом на адресу відповідача документи повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.128,130 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Виходячи з цього, відсутності адресата за міцем знаходження, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.979 ЦК України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
На момент виникненя спірних правовідносин діяв Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції Закону № 1961-IV від 01 липня 2004 року.
Відповідно до ст.3 даного Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із ст. 29 Закону страховик заподіювача шкоди несе обов'язок перед потерпілою або іншою особою, яка здійснила потерпілій особі відшкодування, в межах ліміту страхування та за вирахуванням визначеної у встановленому порядку величин зношеності деталей, які підлягають відновленню або заміні.
Судом встановлено, що 28 березня 2024 року на перехресті проспекту Лобановського та вул. Головка в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів - автомобілів Audi, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, Jeep, д.н. НОМЕР_2 та Ford Fusion, д.н. НОМЕР_3 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ'СК'Уніка» згідно Полісу серії ЕР № 219526764 з лімітом відповідальності за шкоду майну в розмірі 160 000, 00 грн.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. ст.124, 130 ч.1 КУКпАП в вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
( а.с.4 - 9 )
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
З огляду на це та викладене вище обгрунтування, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
Платіжними дорученнями №165521 від 29 травня 2024 року та платіжної інструкції № 165515 від 29 травня 2024 року потерпілій особі в ДТП, власнику транспортного засобу Jeep, д.н. НОМЕР_2 , позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумах відповідно 158 500, 00 грн та 23 952. 70 грн, а всього 182 452, 70 грн.
( а.с. 3 - 51 )
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту в) підпунку 38.1.1 пункту 38.1 ст.38 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
За змістом постанови суду після дорожньо-транспортної пригоди відповідач відмовився від огляду на стан сп'яніння.
Враховуючи викладене вище, виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача .
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 979, 980, 981, 993, 999, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства »Страхова компанія'Уніка» 182 452, 70 грн матеріальної шкоди та 3 028, 00 грн судового збору.
Позивач: Приватне акціонерне товариство »Страхова компанія « Уніка», адреса: 04112 м.Київ вул. Олени Теліги, 6, літ'В» ,ЄДРПОУ: 20033533.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В.Машкевич