28 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/83/25 пров. № А/857/13605/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (головуючий суддя Чаплик І.Д., м.Львів) у справі №380/83/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
03.01.2024 позивач (ТзОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці (відповідач), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000618/2 від 22.10.2024.
Позов обґрунтовує тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ “ПЕРЕМОГА ФУД» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Thai Yod Thip Co. Ltd», Королівство Таїланд, зовнішньоекономічний контракт №PF/TYT001, предметом якого є зобов'язання продавця поставити, а покупця - прийняти та оплатити товар (продукти харчування) за номенклатурою та в кількості, указаних в інвойсах. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №133/2024 від 02.07.2024, позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю 7155 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209120024948U0. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, вважає, що декларант позивача надав Митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу, відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
08.05.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що розбіжності в поданих документах були встановлені митним органом та свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребовування митним органом додаткових документів у декларанта, що й було встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРЕМОГА ФУД» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 44860440), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ “ПЕРЕМОГА ФУД» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “Thai Yod Thip Co. Ltd», Королівство Таїланд (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт №PF/TYT001 від 26.04.2024, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар (продукти харчування) за номенклатурою і у кількостях, вказаних у інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №PF/TYT001 від 26.04.2024 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №133/2024 від 02.07.2024. З метою митного оформлення вказаного товару 18.10.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209120024948U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 - ананаси консервовані в сиропі, сорт Кайєн, без додавання спирту, з вмістом цукру 8,67%, в упаковках масою нетто не більш як 1кг, шматочками у жерстяних банках 24x580mL, об'єм банки 580мл (540+-5%) -135 ящ.
Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209120024948U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: сертифікат якості б/н від 02.07.2024; пакувальний лист б/н від 02.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №133/2024 від 02.07.2024; коносамент №HLCUBKK240717319 від 07.07.2024; накладну УМВС №31510577 від 23.09.2024; автотранспортну накладну від 26.09.2024; супровідний документ Т1 №24PL321030NU6ZIQZ4 від 18.09.2024; фітосанітарний сертифікат №TH6707019626 17.07.2024; сертифікат про походження товару №CO2024-97-00690967 від 17.07.2024; митна декларація №24UA204130016086U1.00 від 17.10.2024; картка відмови №UA204130/2024/000204 від 17.10.2024; банківський платіжний документ б/н від 05.09.2024; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №2085893108 від 09.09.2024 та №24/09/30/0/0603 від 24.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PF/TYT001 від 26.04.2024; договір про перевезення №12/08 від 12.08.2022; заяву про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 02.07.2024; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації; копію митної декларації країни відправлення №A0021670705003.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта окрім наданих до ЕМД документів, додаткових документів не було надано.
Львівською митницею 22.10.2024 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000618/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - згідно п.6.3 контракту PF/TYT001 від 26.04.2024 Постачальник надає Покупцю наступні документи (прайс-лист заводу виробника, специфікація). Дані документи до митного оформлення не подавались. - в графі 44 під кодом 4301 зазначено договір 12/08 від 12.08.2022 року, який до митного оформлення не надано. - рахунок 24/09/30/0/0603 від 24.09.2024 посилається на замовлення 60288623, яке до митного оформлення не надано. - оплата по рахунку 24/09/30/0/0603 від 24.09.2024 повинна була бути здійснена 01.10.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались. - транспортні документи на відрізку Гдиня-Глівіце до митного оформлення не подано. - банківський платіжний документ б/н від 05.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки, які до митного оформлення не подавались. Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати. Відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи, що містять відомості про транспортні витрати, платіжні документи). Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД UA100430/2024/285309 від 05.08.2024 - 1,3846 дол. США за кг. Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося.»
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2024/000286. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 22.10.2024 №UA209000/2024/000618/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209120025237U9, та 23.10.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Митний кодекс України (МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 ст. 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме :сертифікат якості б/н від 02.07.2024; пакувальний лист б/н від 02.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №133/2024 від 02.07.2024; коносамент №HLCUBKK240717319 від 07.07.2024; накладну УМВС №31510577 від 23.09.2024; автотранспортну накладну від 26.09.2024; супровідний документ Т1 №24PL321030NU6ZIQZ4 від 18.09.2024; фітосанітарний сертифікат №TH6707019626 17.07.2024; сертифікат про походження товару №CO2024-97-00690967 від 17.07.2024; митна декларація №24UA204130016086U1.00 від 17.10.2024; картка відмови №UA204130/2024/000204 від 17.10.2024; банківський платіжний документ б/н від 05.09.2024; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №2085893108 від 09.09.2024 та №24/09/30/0/0603 від 24.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PF/TYT001 від 26.04.2024; договір про перевезення №12/08 від 12.08.2022; заяву про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 02.07.2024; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації; копію митної декларації країни відправлення №A0021670705003.
Апеляційний суд вказує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас, тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару стало те, що рахунок на перевезення товару 24/09/30/0/0603 від 24.09.2024 посилається на замовлення №60288623, яке до митного оформлення не надано.
Разом з тим, між позивачем як Замовником та ТОВ «ХАПАГ-ЛЛОЙД» (Виконавець) було укладено Договір надання послуг від 01.01.2024 №1018, за яким Виконавець зобов'язується: виконувати допоміжні функції морського (лінійного) агента Лінії як це передбачено цим Договором для технічного сприяння якомога кращому виконанню Договору морського перевезення; за плату і за рахунок Замовника надати послуги з організації та виконання операцій, пов'язаних з морським або мультимодальним перевезенням вантажів, що перевозяться в контейнерах (вантажі).
Пунктом 2.4 вказаного Договору передбачено, що перелік Послуг, що надаються Замовникові, погоджується Сторонами у спрощений спосіб і фіксується в рахунках Виконавця та/або заявках Замовника. Сторони можуть укладати додаткові угоди, в яких деталізувати перелік Послуг. Пунктом 3.2 договору передбачено зобов'язання Замовника за договором. Зокрема, у підпункті 3.2.2 передбачено, що Замовник зобов'язаний передати вантаж, призначений для морського та мультимодального перевезення в термін та на умовах, наведених в інструкціях Замовника. Під інструкціями Замовника слід розуміти: будь-яку інформацію, надану Замовником Виконавцю щодо конкретного перевезення у письмовій чи електронній формі, у тому числі у формі замовлення (booking) шляхом заповнення он-лайн форм Перевізника, та таку, що зберігається в електронних системах накопичення та зберігання інформації Виконавця/Перевізника.
Крім того, попереднє замовлення - це докладний документ, який містить важливі відомості про відправлення, його деталі, вміст і характеристики товару. Основні дані, що містить документ: вміст вантажу, кількість, деталі доставки, інформація про упаковку, ідентифікаційні номери.
З рахунку на оплату міжнародного перевезення вантажобагажу морським транспортом № 2146517886 від 09.09.2024 вбачається, що такий було складено на підставі замовлення (букінгу) №60956386. Проте, вказане замовлення ні до митного оформлення, ні до матеріалів судової справи не подавалось. Наведене свідчить, що договір на перевезення надано не в повному обсязі.
Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України. Таким чином, митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, оскільки надані позивачем копії документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.
Крім того, колегія суддів зауважує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час, надання відповідних документів є обов'язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.
Враховуючи викладене, Львівською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000618/2 від 22.10.2024 є правомірним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 380/83/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар