711/4045/25
2/707/1099/25
28 липня 2025 року суддя Черкаського районного суду Черкаської області Волкова Н.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
12.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 752 859 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з яких: 652859 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 03.06.2025 відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове на 31.07.2025 року.
З 23.06.2025 по 25.07.2025 включно суддя Волкова Н.С. перебувала у черговій щорічній відпустці.
03.07.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 у зазначеній вище справі, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який на праві власності належить ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного житлового будинку.
Заява мотивована тим, що внаслідок вчиненої 11.02.2025 відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, належний заявнику автомобіль марки «MERSEDES BENZ» отримав механічні пошкодження. Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2025 по справі № 707/538/25, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку експерта № 25 від 24.02.2025 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, вартість завданого матеріального збитку внаслідок ДТП 11.02.2025, дорівнює вартості автомобіля до його пошкодження і складає 1 283 814 грн. Враховуючи визначену експертом ринкову вартість автомобіля після пошкодження (637 955 грн.), відшкодуванню відповідачем підлягає різниця між вартістю автомобіля до пошкодження та після, яка дорівнює 645859 грн. Страховою компанією в порядку відшкодування завданої матеріальної, шкоди, заявнику було виплачено суму страхового відшкодування за мінусом франшизи в розмірі 3200 грн., що відповідно склало 156 800 грн. Враховуючи лише часткове відшкодування завданої позивачу майнової шкоди за рахунок страхової виплати, відповідачем підлягає відшкодуванню сума завданої шкоди в розмірі 489 059 грн. Крім того, позивачем було сплачено вартість проведеного експертного дослідження в сумі 6000 грн. та послуги транспортування автомобіля з місця ДТП в сумі 1 000 грн. Відповідач не бажає добровільно здійснити відшкодування завданої їм шкоди та ігнорує будь-які прохання позивача з цього приводу. Відповідно до Витягів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідачу на праві власності, зокрема належить житловий будинок, розташований в с. Червона Слобода. Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, а саме ціна позову складає сума завданих збитків, без врахування моральної шкоди, складає 496 059 гри., що є цілком співрозмірним з вартістю житлового будинку в с. Червона слобода Черкаського району, а захід забезпечення позову у вигляді арешту вказаного майна є адекватним та справедливим. У зв'язку з викладеним, у даному випадку заявник вважає необхідним та ефективним способом забезпечення позову - накласти арешт та заборонити відповідачу вчиняти будь- які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження належного йому житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання учасники справи не викликались.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Проаналізувавши матеріали позову та матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 6, 7, 8 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково; про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Як вбачається із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок, який на праві власності належить відповідачу та заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного житлового будинку, оскільки відповідач ухиляється від відшкодування завданої ним шкоди, яка є значною, а захід забезпечення позову у виді арешту житлового будинку та заборони його відчуження є цілком співрозмірним вартістю житлового будинку належного відповідачу.
З матеріалів справи вбачається, що ціна позову становить 752859 грн., яка складається з: 652859 грн. - матеріальна шкода та 100 000 грн. - моральна шкода.
Згідно інформаційної довідки № 433947024 від 03.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме, відповідач - ОСОБА_3 , володіє нерухомим майном, на праві приватної власності, об'єктом нерухомості - будинком площею 25,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 8046031.Загальна вартість нерухомого майна 13259 грн.
Враховуючи наведене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який позивач просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Як заборона відчуження, так і арешт віднесені до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 (справа №643/12369/19) закріплено правову позицію, відповідно до якої арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд звертає увагу, щоарешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №504/3408/22 (провадження № 61-18041св23), від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Арешт житлового будинку, на переконання суду, включає в себе заборону відчуження житлового будинку, яке є способом розпорядження майном і полягає у правомочності визначати долю майна. Крім того, наявність зареєстрованого обтяження нерухомого майна у виді його арешту є підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій щодо нерухомого майна. Тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок є достатнім заходом забезпечення позову.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування додаткових засобів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження майном у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку шляхом його відчуження.
Відтак, в частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного йому житлового будинку слід відмовити, оскільки таке матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що суперечить наведеним вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Враховуючи предмет спору у цій справі, суд приходить до висновку, що саме накладення арешту як спосіб забезпечення позову буде співмірним для ефективного захисту прав позивача.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі №908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, арешт є юридичним обтяженням, яке накладається на майно в результаті судового рішення і призводить до обмежень у правах власника щодо розпорядження та користування ним.
Враховуючи викладене вище, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, а також те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову та застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок, який на праві власності належить відповідачу - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку суду такі заходи забезпечення позову є ефективними, співмірним з та необхідним з огляду на предмет спору та обставини справи. Невжиття даних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, забезпечення даного позову саме у такий спосіб не позбавлятиме відповідача права користування житловим будинком.
Крім того, суд вважає за доцільне роз'яснити, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
У порядку забезпечення позовних вимог накласти арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві власності належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
У іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: Н. С. Волкова