Справа №705/3804/25
1-в/705/303/25
23 липня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань клопотання т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 06.10.2004 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75, ст. 76 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою Калинівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 27.09.2005 скасовано звільнення від відбування покарання х випробуванням та направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; 2) 22.12.2005 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 30.10.2006 апеляційним судом Донецької області за п.п. 4, 6,11,12 ч. 2 ст. 115, ст. 71 КК України до 16 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 25.10.2019 по відбуттю строку покарання; 4) 14.04.2023 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, який відбуває покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,
Т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія № 92» направив до суду клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_4 , у якому зазначив про те, що останній відбуває покарання в установі за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2024, яким засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, із урахуванням призначеного покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно при значено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.01.2025, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024 приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 та визначено вважати ОСОБА_4 засудженим Шевченківським районним судом м. Києва від 26.04.2024 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 26.04.2024. Кінець строку відбування покарання 11.06.2026.
Станом на 19.06.2025 відбув 2/3 строку покарання - 02 роки 08 днів, не відбута частина становить 11 місяців 22 дні.
З 11.01.2024 відбував покарання в державній установі «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, до суспільно-корисної праці не залучався.
З 05.09.2024 відбуває покарання в державній установі «Старобабанівська виправна колонія № 92» та за час відбування покарання характеризується позитивно. Працевлаштований на виробництві установи «плетіння малопомітної перешкоди», за що 1 раз заохочувався правами начальника установи, стягнень не має. у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних взаємовідносин з персоналом установи. Виконує роботи із самообслуговування.
Має заборгованість за вироком суду на користь держави про стягнення процесуальних витрат в розмірі 1471,05 грн., але з державної виконавчої служби документи про утримання позовів не надходили і утримання не проводилось.
У зв'язку із зазначеним просить суд звільнити умовно-достроково засудженого ОСОБА_4 .
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та звільнення умовно-достроково засудженого ОСОБА_4 , оскільки останній має 5 судимостей за злочини проти власності та проти життя та здоров'я особи. Відбуває покарання у виді 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, після застосування відносно нього змін до законодавства та, у зв'язку з цим, частковою декриміналізацією покарання та звільнення від покарання. За час відбування покарання позитивно характеризується не завжди, значну частину відбутого покарання мав нестабільну поведінку, позитивно характеризується лише останні півроку. В той же час має лише 1 заохочення, у зв'язку із працевлаштуванням на виробництві установи. Згідно характеристики ОСОБА_5 виконує роботи із самообслуговування та працевлаштований на виробництві установи, пов'язаному із плетінням захисних сіток, але разом з тим, засуджені зобов'язані виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії, що є обов'язком кожного засудженого. Вважає недоцільним до засудженого застосовувати заохочувальну норму у виді умовно-дострокового звільнення, враховуючи його стійку схильність до скоєння злочинів, в тому числі особливо тяжкого, внаслідок якого загинула особа. На його думку, існують обґрунтовані сумніви в тому, що ОСОБА_5 виправився та не буде вчиняти нових злочинів, звільнившись з установи виконання покарань.
Представник установи ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд подання розглянути у його відсутність.
Представник спостережної комісії в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у відсутність їх представника, не заперечує проти задоволення клопотання.
У відповідності до приписів ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Суд, вислухавши думку прокурора, вивчивши письмові матеріали клопотання та особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2024, яким засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, покарання було призначено за сукупністю, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2023, та остаточно визначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Згідно розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2024, вищевказаний вирок набрав законної сили 28.05.2024.
Разом з тим, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.01.2025, яка набрала законної сили 24.01.2025, засуджений ОСОБА_4 був звільнений від покарання за попереднім вироком Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2024, у зв'язку із усуненням караності діянь, згідно змін до законодавства та декриміналізацією діяння, тобто коли діяння, за яке його було засуджено, перестало бути злочином.
Згідно подання та довідки начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Старобабанівської ВК №92 початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_4 : 26.04.2024, кінець строку: 11.06.2026, не відбута частина покарання складає 10 місяців 18 днів.
Станом на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений дійсно відбув 2/3 строку покарання.
Відповідно до характеристики ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» Черкаської області - ОСОБА_4 з 11.04.2024 відбував покарання в державній установі «Київський слідчий ізолятор» де характеризувався посередньо, до суспільно-корисної праці не залучався.
З 05.09.2024 відбуває покарання в державній установі Старобабанівська виправна колонія № 92 та за час відбування покарання характеризується позитивно. Працевлаштований на виробництві установи - плетіння малопомітної перешкоди, за що 1 раз заохочувався правами начальника установи. Стягнень не має.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних взаємовідносин з персоналом установи. Виконує роботи із самообслуговування, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться позитивно. Приймає активну участь у програмах, а саме у програмі Національно-патріотичне виховання.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Суд враховує, що засуджений ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів. При першій судимості, не виконавши покладених на нього вироком суду обов'язків умовно-дострокового звільнення, був направлений для реального відбування покарання. Звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю покарання у жовтні 2019 року, за новий злочин був засуджений уже у квітні 2023 року. Крім того, за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024, за яким він відбуває покарання станом на час розгляду подання, злочин ним вчинено у лютому 2021 року, тобто через менше ніж два роки після звільнення. За час відбування покарання позитивно характеризується лише за останній період відбування покарання у СВК № 92 і дійсно має лише заохочення, не маючи стягнень. Але заохочений за працевлаштування на виробництві установи з плетіння засобів маскування (сіток), тобто з формальних підстав.
При призначенні йому покарання за останнім вироком, було застосовано вимоги ст. 70 КК України та покарання було призначене за сукупністю покарань, але, оскільки у зв'язку зі змінами до законодавства від призначеного покарання за попереднім вироком був звільнений, строк покарання був зменшений до 3 років, а тому на час розгляду подання і вважається таким, що відбув 2/3 строку покарання.
Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення до праці, тяжкість, характер та кількість скоєних злочинів, за які останній відбуває покарання, суд вважає, що ОСОБА_4 не довів свого виправлення та існують обґрунтовані сумніви, що він не вчинить нових кримінальних правопорушень після дострокового звільнення з установи виконання покарання і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже не заслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, на даний час суд не вбачає підстав для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а тому клопотання про умовно-дострокове звільнення останнього не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст.369-372, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1