23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20547/24 пров. № А/857/18429/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Василюк В.Б.
за участю представників:
позивача- Мельник В.В., Клименко Я.М.
відповідача - Фельпель І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/20547/24 (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів, проголошено о 16:54:34, повний текст рішення складено 07 квітня 2025 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України яким просив: - визнати протиправними та скасувати пункти 12, 15 Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) № 79 ОД від 21.08.2024 Про результати службового розслідування, в частині, що стосуються ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної прикордонної служби №1608-ОС від 07.09.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; - визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної прикордонної служби №979 АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що службове розслідування проведено безпідставно, оскаржені накази видані з порушенням встановленого порядку, без з'ясування усіх обставин справи. Протиправна поведінка позивача щодо невиконання військових обов'язків, положення нормативно-правових актів, які, за висновками розслідування, ним порушено службовим розслідуванням не встановлені. Зазначене виключає його вину, протиправну поведінку та причинний зв'язок із втратою майна, які службовим розслідуванням не встановлені. Протиправна поведінка або рішення позивача службовим розслідуванням також не встановлені. Зазначає, що в Державній прикордонній службі України питання призначення та виплати ОГД врегульовані Наказом АДПСУ від 20.05.2014 № 51. Відповідно до п. 1, 3 Наказу АДПСУ № 51 для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати ОГД чи неможливості в органах охорони державного кордону утворюються комісії з питань виплати ОГД. Персональний склад комісії затверджується наказом органу Держприкордонслужби. За результатами розгляду поданих особою документів комісіям органів Держприкордонслужби приймаються рішення і начальники цих органів затверджують висновки про можливість виплати ОГД або про неможливість виплати ОГД. Жодний нормативно-правовий акт не передбачає обов'язку начальника Прикордонного загону перевіряти пакет документів, який необхідний для виплати ОГД. Перед підписанням Наказу № 1003 позивач перевірив повноту та відповідність пакету документів для виплати ОГД підполковнику ОСОБА_2 , такий пакет документів наданий йому для перевірки капітаном ОСОБА_3 як секретарем комісії з виплат. Під час перевірки позивач встановив наявність повного пакету документів для здійснення ОГД, в тому числі затвердженого висновку начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_4 щодо виплати ОГД та рішення Голови Державної прикордонної служби України про призначення ОГД. Зазначені твердження позивача підтверджуються відповідними письмовими поясненнями членів комісії та осіб, які візували Наказ № 1003 в СЕД. Як слідує з наведених витягів з пояснень посадових осіб 94 ПрикЗ, жодна з таких осіб не підтвердила того факту, що наказ № 1003-ос від 20.12.2023 «Про виплату ОГД» підписаний позивачем з порушенням Порядку КМУ № 975 та Наказу АДПСУ від 20.05.2014, тобто без затвердженого висновку начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати ОГД та рішення Голови Державної прикордонної служби України про призначення ОГД. Тому висновки службового розслідування про їх відсутність не підтверджені відповідними матеріалами службового розслідування.
Окрім зазначеного позивач покликався на той факт, що комісія з розслідування не врахувала, що, відповідно до припису АДПСУ від 14.12.2023 №12/280 позивача призначено на посаду першого заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - начальника штабу Наказом Голови Державної прикордонної служби № 1779-ОС від 11.12.2023, з датою прибуття до 94 ПрикЗ 15.12.2024, приступив до виконання обов'язків 17.12.2023, тобто в той же день, коли був призначений тимчасово виконуючим обов'язки Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону та за три дні до підписання ним наказу № 1003-ос від 20.12.2023, а отже він не міг контролювати діяльність фінансового підрозділу щодо тих дій, які вчинялися керівником такого підрозділу капітаном ОСОБА_3 , до призначення позивача на посаду. Отже, порушення порядку виплати ОГД в 94 ПрикЗ стало наслідком злочинних дій іншої особи, а не позивача, що відповідно норм виключає його матеріальну відповідальність. Крім того, пункт 7 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає, що якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. При цьому, навіть не враховуючи той факт, що вину позивача не доведено, то Наказ Голови Державної прикордонної служби № 979 АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» прийнято 09.09.2024, а службове розслідування завершено 17.08.2024, тобто Наказ № 979 АГ від 09.09.24 прийнятий з порушенням визначеного Законом п'ятнадцятиденного строку на вісім днів.
Позивач також звертає увагу на те, що за виплату ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 грн, притягнуто до матеріальної відповідальності дві особи позивача на суму 45420 грн та ОСОБА_3 на суму 187880 грн, що разом становить у разі відшкодування ними вказаних сум, всього 233300 грн, що на 45420 грн перевищує розмір встановленої прямої дійсної шкоди, при цьому пряма дійсна шкода в сумі 187880 грн не підлягає відшкодуванню в кратному розмірі, адже кратність такого відшкодування не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Отже, при притягненні позивача до матеріальної відповідальності порушено пункт 6 частини першої статті 9, пункт 7 статті 8, пункт 8 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Позивач в суді першої інстанції зазначав, що в частині шостій статті 9 Закону №160-IX вказано, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус. Тобто стаття містить норму, яка вказує, що затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус виключає матеріальну відповідальність військовослужбовця. Наполягає на тому, військовослужбовець звільняється від матеріальної відповідальності, якщо шкоду військовому майну завдано злочинними діями іншої особи або внаслідок вчинення щодо військовослужбовця фізичного або психічного примусу, адже в зазначених випадках виключається вина військовослужбовця, як необхідна складова правопорушення і як наслідок виключається матеріальна відповідальність, адже відповідальність без вини виникає лише при усіченому складу правопорушення, але Закон № 160-IX таких випадків не передбачає.
Також посилається на те, що Дисциплінарний статут ЗСУ не є нормативно-правовим актом, що регулює питання притягнення до військовослужбовців до матеріальної відповідальності, а тому не може і не регулює строки притягнення до такої відповідальності.
Позивач не погоджується із аргументами відповідача, оскільки у як вказано в позовній заяві, згідно з Законом № 160-IX відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода в повному її розмірі (ст. 6 Закону). Розмір прямої дійсної шкоди, у спірному випадку становить 187880 грн. Підвищена матеріальна відповідальність передбачена частиною третьою статті 6 Закону№ 160-IX за шкоду завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №979 АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що в частині задоволених позовних вимог позивач довів належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог, а в частині відмови в задоволені позову такі докази та обгрунтування відсутні.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Адміністрація Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу. З підстав, наведених у апеляційній скарзі просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 380/20547/24 в частині визнання протиправним та скасування наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України№ 979-АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» і ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити повністю, а решті рішення першої інстанції залишити без змін.
В обгрунтування своєї позиції апелянт посилається на те, що відповідно до статті 36 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Згідно зі ст. 67 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом. Відповідно до підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за №1468/32920 начальник органу охорони державного кордону зобов'язаний контролювати діяльність фінансового підрозділу.
Не відповідає фактичним обставинам справи твердження позивача, що за виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 грн, притягнуто до матеріальної відповідальності дві особи позивача на суму 45420 грн та ОСОБА_3 на суму 187880грн, що разом становить у разі відшкодування ними вказаних сум, всього 233300грн, що на 45420 грн перевищує розмір встановленої прямої дійсної шкоди, при цьому пряма дійсна шкода в сумі 187880 грн не підлягає відшкодуванню в кратному розмірі, адже кратність такого відшкодування не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Оскільки незаконна виплата одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 становить 187880 грн та старшому сержанту ОСОБА_6 грн, то загальна сума завданої прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги становить 858880 грн. ОСОБА_3 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 752840 грн з врахуванням добровільного відшкодування В.Трикуром 15200 грн та притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 45420 грн. ОСОБА_1 та в розмірі 45420 грн. ОСОБА_4 (187880 грн+671000грн - 15200грн - 45420 грн - 45420грн = 752840грн) Отже, Наказ Голови Державної прикордонної служби № 979 АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечують.
Представник відповідача, та третя особа підтримують вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач з 17.12.2023 по червень 2024 року перебував на посаді першого заступника начальника загону - начальника штабу 94 (далі за текстом третя особа), з 17.12.2023 по 23.12.2023 тимчасово виконував обов'язки начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.
В червні 2024 року позивач вибув для подальшого проходження служби в Адміністрацію Державної прикордонної служби. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рапорту головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) полковника ОСОБА_7 від 18.06.2024 №09/6761/24-Вн та згідно з наказами ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.06.2024 №336-АГ «Про призначення службового розслідування», від 20.07.2024 № 398-АГ «Про продовження строку службового розслідування» та від 07.08.2024 № 438-АГ «Про внесення змін до наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 », проведено службове розслідування за фактом встановлення можливих порушень посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок КМУ № 975) за період з 01.01.2023 по 01.06.2024.
Під час проведення службового розслідування, комісія встановила, що 18.06.2024 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов рапорт головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_7 №09/6761/24-Вн від 18.06.2024, з якого стало відомо, що відповідно до службового завдання № 09/6601/24-Вн від 13.06.2024 в період з 13.06.2024 по 17.06.2024 ним здійснено перевірку законності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги передбаченої Порядком КМУ № 975 за 2023 рік та з 01.01.2024 по 01.06.2024.
За результатами перевірки ним встановлено факти порушення посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону вимог щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві передбачених Порядком КМУ № 975. Протягом періоду з 01.01.2023 по 01.06.2024 в НОМЕР_2 прикордонному загоні проведено виплату одноразової грошової допомоги згідно з Порядком військовослужбовцям (звільненим військовослужбовцям) загону в 64 випадках (таблиця 1 до висновків службового розслідування).
Під час перевірки наявності підстав для виплати ОГД встановлено, що виплати ОГД проводились, на підставі поданих рапортів військовослужбовців та звернень звільнених військовослужбовців, до яких надавалися необхідні документи, в тому числі довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про встановлення групи інвалідності чи встановлення ступеня втрати працездатності. Підставою для виплати ОГД є перелік документів, одними з яких є: затверджений висновок начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати ОГД; рішення Голови Державної прикордонної служби України про призначення ОГД.
Поряд з тим, виявлено в 32-х випадках порушення процедури виплати ОГД без затверджених начальником НОМЕР_2 прикордонного загону висновків про можливість виплати та затверджених рішень про призначення ОГД Головою Державної прикордонної служби України на дату виплати ОГД, чим порушено п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 наказу АДПСУ № 51 (таблиця № 2 у висновках службового розслідування).
В результаті проведення службового розслідування комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 дійшла до висновків ( в частині, що стосується позивача) про порушення Порядку КМУ № 975 щодо призначення і виплати ОГД військовослужбовцям, (колишнім військовослужбовцям) НОМЕР_2 прикордонного загону.
Виплата ОГД підполковнику ОСОБА_5 здійснена на підставі Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 1003-ос від 20.12.2023 про виплату коштів ОСОБА_5 , який підписаний позивачем в період тимчасового виконання ним обов'язків Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.
За висновками комісії допущено незаконну виплату ОГД підполковнику ОСОБА_5 в сумі 187880 грн. Провівши аналіз документів, на підставі яких проводилася виплата ОГД, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 дійшла висновку, про порушення пункту 23 Порядку №975 та пунктів 3 та 4 наказу АДПСУ № 51, що виразилося у виплаті ОГД з 01.01.2023 по 01.06.2024 без затверджених начальником НОМЕР_2 прикордонного загону висновків на виплату ОГД та рішень АДПСУ на виплату ОГД та здійснення незаконних виплат ОГД стали можливим внаслідок (в тому числі): неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за період з 17.12.2023 по 24.12.2023 колишнім першим заступником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - начальником штабу позивачем, недотримання ним вимог статей 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пп.8 п. 5 ч. ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971, яке виразилося в неналежному контролі за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 Наказу АДПСУ № 51, та видання наказів на виплату ОГД без наявних рішень АДПСУ на виплату ОГД, зокрема, наказу від 20.12.2023 № 1003-ос «Про виплату одноразової грошової допомоги», і як наслідок, стало причиною нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн, у зв'язку з чим він підлягає притягненню до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Комісія за результатами розслідування запропонувала:
- за порушення ст. ст. 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримання вимог пп. 8 п. 5 ч. ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971, яке виразилося в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за період з 17.12.2023 по 24.12.2023 колишнім першим заступником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону позивачем, неналежному контролі за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 Наказу АДПСУ № 51, на підставі ст. ст. 12, 56, 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, для прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого офіцера відділу контролю за службовою діяльністю органів Західного регіонального управління контролю за службовою діяльністю органів Департаменту організації роботи, планування та контролю АДПСУ полковника ОСОБА_1 ; матеріали службового розслідування направити до АДПСУ;
- за порушення ст. ст. 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримання вимог пп. 8 п. 5 ч. ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971, яке виразилося в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за період з 17.12.2023 по 24.12.2023 колишнім першим заступником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - начальником штабу полковником ОСОБА_1 , неналежному контролі за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п. п. 3, 4 Наказу АДПСУ №51, що призвело до видання наказів на виплату ОГД без наявних рішень АДПСУ на виплату ОГД, зокрема Наказу від 20.12.2023 № 1003-ос «Про виплату одноразової грошової допомоги», порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 наказу АДПСУ № 51, і, як наслідок, до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187 880 грн, на підставі ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою відшкодування завданої прямої дійсної шкоди в сумі 187 880грн притягнути полковника ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 45420грн (3028грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб)*15).
Висновки службового розслідування затверджені Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (вч НОМЕР_1 ) № 79 ОД від 21.08.2024 «Про результати службового розслідування».
На підставі зазначених висновків Наказу № 79 ОД від 21.08.2024, Наказами Адміністрації Державної прикордонної служби № 1608-ОС від 07.09.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 979 АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Не погоджуючись з результатами та наслідками службового розслідування, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів вважає, що в Україні, як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст. ст. 1, 3, 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою та громадянином у зв'язку з виконанням ним конституційного обов'язку щодо військової служби здійснюється Законом України №2232-ХІІ від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ), Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, Статутами Збройних Сил України тощо.
Частина перша статті 2 Закону №2232-ХІІ визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України.
Частиною четвертою Преамбули Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» та частиною четвертою Вступу до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ) передбачено, що дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Стаття 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначає поняття «військова дисципліна» як бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Стаття 2 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначає, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Абзаци 2 та 6 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачають, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Як зазначає частина перша статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними, функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Згідно зі ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Абзац 2 статті 33 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачає, що за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, законодавство України покладає на військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. За протиправні дії чи бездіяльність, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що службове розслідування проведено повно, всебічно та об'єктивно, з дотриманням процедури відповідно до Порядку №815.
Отже в ході судового розгляду справи підтвердились обставини, викладені у Висновку службового розслідування та доведено вину позивача у вчиненні ним дисциплінарного правопорушення, а саме порушенні статей 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримання вимог підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1468/32920, яке виразилося в неналежному виконанні посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з 17.12.2023 по 24.12.2023, неналежному контролі фінансового підрозділу, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2014 № 51 «Про організацію в Державній прикордонній службі України роботи з призначення та виплати одноразової грошової допомоги» і, як наслідок, нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 грн.
Суд зазначає, що стаття 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає такі види дисциплінарного стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г)позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ)попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є)пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає при вчиненні якого дисциплінарного правопорушення, яке саме дисциплінарне стягнення та, в якій послідовності, командир повинен застосувати до підлеглого військовослужбовця, який вчинив таке правопорушення. Командир самостійно приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення в межах дисциплінарної влади, наданої йому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Стаття 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 2 Розділу VII 2 Порядку №815 вид дисциплінарного стягнення визначається особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо кожної особи правопорушника у висновку за результатами службового розслідування, а в разі накладення дисциплінарного стягнення старшим начальником (командиром) - у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі за текстом Закон №160-IX) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 згаданого Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
При цьому умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Частини друга та третя статті 5 Закону № 160-IX передбачають можливість притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності командира (начальника), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Враховуючи те, що позивач порушив статті 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримався вимог підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1468/32920, що виразилося в неналежному виконанні посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з 17.12.2023 по 24.12.2023, неналежному контролі фінансового підрозділу, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2014 № 51 «Про організацію в Державній прикордонній службі України роботи з призначення та виплати одноразової грошової допомоги» і, як наслідок, нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн, відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2024 №979-АГ «Про притягнення до матеріальної відповідальності» його притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 45420 грн.
Пункт 16 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2024 №79-ОД «Про результати службового розслідування» визначає, що головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_2 прикордонного загону капітана ОСОБА_3 за порушення статей 16, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виразилося в недбалому виконанні посадових обов'язків, порушенні підпунктів 2.1 та 2.13.5 пункту 2 посадової інструкції, затвердженої наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.03.2023 № 125-ОД, підготовці проектів наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону без наявних рішень АДПСУ на виплату одноразової грошової допомоги та проведення подальшої по них виплати одноразової грошової допомоги, незабезпеченні контролю за витрачанням коштів на виплату ОГД, що призвело до порушень пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу АДПСУ № 51, і як наслідок, до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 грн незаконної виплати ОГД старшому сержанту ОСОБА_8 на суму 671000 грн, на підставі підпункту 1 пункту 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою відшкодування завданої прямої дійсної шкоди в сумі 843680 грн (з врахуванням добровільного відшкодування ОСОБА_9 суми 15200 грн) притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 752840 грн.
Відповідно до пункту 14 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2024 №79-ОД «Про результати службового розслідування» начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_4 за порушення статей 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виразилося в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків начальником НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_10 , а саме: недотримання вимог підпункту 8 пункту 5 частини ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971 в частині неналежного контролю за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до видання наказів на виплату ОГД без наявних рішень АДПСУ на виплату ОГД, зокрема наказу від 25.01.2024 № 73-ос «Про виплату одноразової грошової допомоги», та недотримання пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу АДПСУ № 51, і як наслідок до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді не законної виплати ОГД старшому сержанту ОСОБА_8 на суму 671000 грн, на підставі пункту 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою відшкодування завданої прямої дійсної шкоди в сумі 671000 грн притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на суму 45420 грн.
Враховуючи те, що незаконна виплата ОГД підполковнику ОСОБА_5 становить 187880 грн та старшому сержанту В. Трикуру 671000 грн, то загальна сума завданої прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД становить 858880 грн. ОСОБА_3 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 752840 грн з врахуванням добровільного відшкодування В. Трикуром 15200 грн та притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 45420 грн позивача, та у розмірі 45420 грн (187880грн + 671000 грн - 15200 грн - 45420грн - 45420грн = 752840 грн).
Щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності, то згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 160-IX у разі, якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Суд встановив, що в ході службового розслідування та в оскарженому наказі відповідачі чітко визначили суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням вини і конкретних обставин завдання ними шкоди, і така для позивача становить 45420 грн.
Частина сьома статті 8 Закону № 160-IX визначає, що у разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 979 АГ «Про притягнення до матеріальної відповідальності» прийнятий 09.09.2024, а службове розслідування завершено 17.08.2024, тобто згаданий наказ прийнято з порушенням, визначеного Законом № 160-IX п'ятнадцятиденного строку.
Строк, визначений частиною сьомою статті 8 Закону №160-IX, є імперативним для органу, що приймає рішення, та для позивача виступає важливою гарантією реалізації принципу верховенства права. При цьому строк визначений Законом № 160-IX є присікальним та не передбачає можливості пролонгації чи переривання його перебігу.
З таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №979 АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» є протиправним, що має наслідком його скасування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/20547/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 24.07.25