23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/7744/25 пров. № А/857/23679/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Василюк В.Б.
за участю:
представника позивача - Лук'янчук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рiвненського мiського суду Рівненської області від 19 травня 2025 року (головуючий суддя Першко О.О., м.Рівне) у справі №569/7744/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
18.04.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/1141 від 09 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадженні у справі.
Позов обґрунтовує тим, що 09 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийнято постанову №4/1141 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що позивачем порушено п. 2 ч. 1. ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме він несвоєчасно став на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 будучи знятим з військового обліку призовників по досягненню граничного 25-річного віку перебування на військовому обліку призовників, та по даний час не став на військовий облік військовозобов'язаних. Однак, перед винесенням постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, проте даного протоколу позивачу вручено не було. Також, на момент складення постанови позивачу виповнилося 46 років, тобто на день складання постанови пройшли строки накладення стягнення за ст. 210 КУпАП. Крім того, до 19 травня 2024 року норми ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало. З 19 травня 2024 року встановлено 60-денний строк уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду. Позивач не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у 2006 році, оскільки норма ч. 3 ст. 210 КУпАП ведена в дію лише 19 травня 2024 року. Згідно витягу із Резерв+ позивачем уточнено військово-облікові дані 16 липня 2024 року. Водночас, у нього наявна відстрочка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у батька позивача наявна друга група інвалідності довічно.
Рішенням Рiвненського мiського суду Рівненської області від 19 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП з 2006 року до квітня 2025 року, оскільки норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року. Також, вважає, що у встановлений строк оновив свої персональні дані, що підтверджується витягом із Резерв+ від 16.07.2024 року, а відповідач не встановив всіх обставин справи та не перевірив звернення позивача для уточнення даних у будь-який спосіб встановлений законодавством, що потягнуло за собою неправомірне складання протоколу №4/1141 від 09 квітня 2025 року. Відтак, апелянт вважає, що постанова №4/1141 від 09.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
09 квітня 2025 року офіцером мобілізаційного відділення молодшим лейтенантом ОСОБА_3 складено відносно позивача протокол № 4/1141 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме несвоєчасно став на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 будучи знятим з військового обліку призовників по досягненню граничного 25-річного віку перебування на військовому обліку призовників, згідно рішення призовної комісії та по даний час не став на військовий облік військовозобов'язаних. Правопорушення виявлено 09 квітня 2025 року, відповідно до ст. 38 КУпАП дане правопорушення є триваючим, виявлене під час дії особливого періоду. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Позивачу роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, що підтверджується підписом позивача.
В письмових поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що дані уточнив вчасно, правила мобілізації не порушував. Перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Має право на відстрочку у зв'язку із здійсненням догляду за своїм батьком. В 25 років він приходив до ТЦК, однак йому повідомили про відсутність бланків військових квитків. Крім того, наголошує, що строки притягнення його до відповідальності минули, так як на сьогоднішній день йому 46 років, просив закрити провадження по справі.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виніс постанову № 4/1141 про накладення штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2025 року, якою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп. Копія постанови була отримана позивачем 09 квітня 2025 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі.
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Положеннями п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04 квітня 2024 року.
Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Згідно з ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог абз.7 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-IX від 11.04.2024 в частині обов'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, ОСОБА_1 09.04.2025 року особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік та виготовлення військово-облікового документу та з метою подання заяви про відстрочку у зв'язку зі наявністю у батька позивача другої групи інвалідності довічно.
Разом з тим, цього ж дня відповідачем було прийнято оскаржувану постанову №4/1141 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
За ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно зі ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно з додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово - облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
З наведеного слідує, що з метою взяття громадянина на військовий облік військовозобов'язаних ТЦК та СП повинен вручити йому повістку про виклик для взяття на військовий облік. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що викликів від ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних з 2006 року та по квітень 2025 року позивач не отримував та до протоколу копія такої повістки не додається.
Відтак, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з'явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених Правилами дій.
В той же час, оскаржувана постанова не містить будь-яких даних про те, що позивач отримував виклик до ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, та не з'явився до будь-якого із вказаних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
Колегія суддів звертає увагу, що у відповідача були відомості про його місце проживання, однак уповноваженим органом влади не вжито заходів для оповіщення позивача та взяття його на військовий облік.
Крім того, абз. 12 п. 24, п. 33, 56 Порядку №921 визначалося, що з метою забезпечення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов'язаних саме виконавчі органи сільських, селищних та міських рад здійснюють постійний контроль за виконанням громадянами, посадовими особами підприємств, установ та організацій, які перебувають на території відповідних населених пунктів, встановлених правил військового обліку та проведення відповідної роз'яснювальної роботи. Звернення щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку, надсилаються до органів Національної поліції для їх розшуку, затримання і доставки до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. У разі отримання розпорядження районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення призовників і військовозобов'язаних про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору) для оформлення військово- облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, зокрема звертаються до органів Національної поліції щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку, для їх розшуку, затримання і доставки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема звертаються до органів Національної поліції для розшуку, затримання та доставки до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку.
Проте, відповідач не надав доказів про здійснення оповіщення позивача та виклику його для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та підтвердження його ухилення від військового обліку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом». Крім того, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутня подія та, відповідно, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Відтак, постанова №4/1141 від 09.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн за подання адміністративного позову та 908,40 грн. (605,60*1,5) за подання апеляційної скарги на рішення суду. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то таким чином на користь позивача слід стягнути 1514,00 грн. (605,60 + 908,40) сплаченого судового збору.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.243, 268, 272, 286, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Рiвненського мiського суду Рівненської області від 19 травня 2025 року у справі №569/7744/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №4/1141 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення складеної 09.04.2025 року про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ч.3 ст. 210 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1514 (тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 23.07.25