Справа № 620/831/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
23 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги;
зобов'язати відповідача провести позивачу виплату одноразової грошової допомоги на підставі отриманої її сином ІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким «визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неподання у строк, встановлений Порядком № 975 документів розпоряднику коштів, щодо виплати ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, захворювання, пов'язане з проходженням військової служби».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з посиланням на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач, як мати померлого сина, мала б право на успадкування додаткової виплати для її сина, яка належала йому до виплати при житті, проте не отримала її саме через бездіяльність відповідача та протиправність дій іншого органу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві відповідач зазначає, що 04 червня 2024 року громадянин ОСОБА_2 подав заяву на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язано з проходженням служби. Заяву ОСОБА_2 передано на розгляд Головного управління Національної гвардії України. У подальшому листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 року №1/13-3344 Військову частину НОМЕР_1 повідомлено, що Головним управлінням Національної гвардії України повернуто на доопрацювання документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Отже, на думку відповідача, ним вжиті всі необхідні заходи для своєчасного направлення документів на розгляд головному розпоряднику бюджетних коштів.
Відповідач наголошує про неправильне твердження позивача, що суд першої інстанції у своєму рішенні вказав на те, що померлий син позивача, ОСОБА_2 , не отримав виплату через бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , оскільки суд першої інстанції не зазначав таких висновків у оскаржуваному рішенні
Також відповідач зазначає, що процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог.
Крім того, відповідач наголошує, що позивач у апеляційній скарзі змінила предмет позову, що є порушенням процесуального права.
Додатково відповідач стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не є уповноваженим суб'єктом приймати рішення про погодження чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Таким суб'єктом є Головне управління Національної гвардії України, а Військова частина НОМЕР_1 лише реалізує прийняте ним рішення. Тобто військова частина НОМЕР_1 не здійснювала відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Відтак Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у цій справі.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2025 року.
10 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 - Назарової Ірини Миколаївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
23 липня 2025 року у судовому засіданні представник відповідача - Назарова Ірина Миколаївна у режимі відеоконференції заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У своїх поясненнях представник відповідача підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 звільнений з військової служби за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу військової частини 19.01.2023, що підтверджується копією наказу В/Ч НОМЕР_1 № 21 від 19.01.2023 (а.с. 10).
У подальшому, ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності захворювання, пов'язаного з проходження військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12 ААГ № 445163 від 07.03.2023 (а.с. 16).
04.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності захворювання пов'язаного з проходження військової служби.
Представник відповідача - ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначила, що Військова частина НОМЕР_1 18.07.2024 надіслала начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 та Командувачу Національної гвардії України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідно до листа від 11.11.2024 № 1/82/2117 Військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено про те, що згідно з листом від 22.10.2024 №1/13-3344 ІНФОРМАЦІЯ_1 Головне управлінням Національної гвардії України повернуто документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Також у листі від 11.11.2024 № 1/82/2117 Військової частини НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що оскільки ОСОБА_2 помер, то спірна виплата за його заявою від 04.06.2024 не є можливою. Крім того, зазначено, що пунктом 24 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку, а третім особам виплата не передбачена.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги протиправними, звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що відповідач не довів обставин щодо подання у строк, встановлений Порядком № 975, документів ОСОБА_2 до розпорядника коштів. При цьому Північне Київське територіальне управління повернуло документи, що стосується виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , на доопрацювання у зв'язку з недоліками. Разом з тим, предметом спору у цій справі не є бездіяльність відповідача щодо неподання у строк, встановлений Порядком № 975, документів розпоряднику коштів, та протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо безпідставного повернення документів ОСОБА_2 . Предметом позовних вимог у цій справі є визнати протиправними дії відповідача та зобов'язання відповідача провести позивачу виплату одноразової грошової допомоги на підставі отриманої її сином ІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , в якому визначений розмір допомоги, розпорядником коштів не приймалось, то підстави для видачі наказу про виплату такої допомоги особі, яка звернулась за нею, та проведення відповідних виплат, відсутні. Тому, у спірних правовідносинах права позивача з боку відповідача не порушувались, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову у спосіб, визначений позивачем у прохальній частині позову.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року /далі Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
У випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам (пункт 2 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (пункт 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Отже, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу певний пакет документів; керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку; розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Суд першої інстанції достовірно встановив, що ОСОБА_2 04.06.2024 звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Водночас з резолюції керівника проставленої на заяві, неможливо встановити дату її надходження і реєстрації.
Представник відповідача - ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначила, що Військова частина НОМЕР_1 18.07.2024 надіслала начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 та Командувачу Національної гвардії України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про не доведення відповідачем обставин, зокрема щодо подання у 15-денний строк, встановлений Порядком № 975, документів ОСОБА_2 до розпорядника коштів.
Відповідно до листа від 11.11.2024 № 1/82/2117 Військової частини 22.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 направило командиру Військової частини НОМЕР_1 лист № 1/13-3344, в якому повідомило про надсилання всіх документів у зв'язку з недоліками, що стосується виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що предметом спору у цій справі не є бездіяльність відповідача щодо неподання у строк, встановлений Порядком № 975 документів розпоряднику коштів, та протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо безпідставного повернення документів ОСОБА_2 .
Предметом позову є протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, належної її сину ( ОСОБА_2 ) у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, та неодержану за життя.
Згідно з положеннями статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, право на отримання такої соціальної виплати як одноразова грошова допомога, призначеної військовослужбовцю відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", але не виплаченої йому у зв'язку зі смертю, мають члени його сім'ї та лише у разі їх відсутності така одноразова грошова допомога входить до складу спадщини.
Водночас, рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , в якому визначений розмір допомоги, розпорядником коштів не приймалось, відповідно, підстави для видачі наказу про виплату такої допомоги особі, яка звернулась за нею, та проведення відповідних виплат, відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах права позивача з боку відповідача не порушувались.
Зазначені апелянтом у апеляційні скарзі вимоги «визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неподання у строк, встановлений Порядком № 975 документів розпоряднику коштів, щодо виплати ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, захворювання, пов'язане з проходженням військової служби», колегія суддів не розглядає в силу положень ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись у суді першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з посиланням на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки суд міг вийти за межі позовних вимог, є необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
У частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Вказаною нормою визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. При цьому, застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (схожий за змістом висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та неодноразово підтримано в подальшому у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 372/2253/19, від 09.08.2023 у справі № 923/53/21 тощо).
З огляду на викладене, суд першої інстанції не вбачав підстав для виходу за межі позовних вимог та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у спосіб, встановлений позивачем у прохальній частині позову.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 28.07.2025.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма