Справа № 640/17818/22 Суддя (судді) першої інстанції: Голубова Л.Б.
24 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвіт Транс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвіт Транс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 № 24684/0901.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.10.2021 року № 24684/0901.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказ ГУ ДПС у Київській області від 01.09.2021 №1840-п про проведення фактичної перевірки є таким, що повністю відповідає вимогам абз. 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Також апелянт зазначає, що з видаткових накладних, товарно - транспортних накладних та акцизних накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних встановлено, що позивач здійснював зберігання пального без відповідної ліцензії на право зберігання в період з 18.11.2020 по 03.08.2021 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівське. 8. Тому, на переконання апелянта, ТОВ «Анвіт Транс» здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини першої ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон України №481/95-ВР).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвіт Транс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2025 року.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач зазначає про безпідставні доводи апелянта щодо про правомірність наказу на проведення фактичної перевірки, оскільки позивачем не оскаржується правомірність проведеної фактичної перевірки, крім того, не є предметом спору й сам наказ.
Також позивач стверджує, що висновки акту фактичної перевірки щодо зберігання позивачем пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального в порушення ст.15 Закону No481/95-ВР не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивач у період з 18.11.2020 до 03.08.2021 (охоплений перевіркою) мав діючу ліцензію на зберігання пального (реєстраційний номер 10130414202000415 з терміном дії з 03.03.2020 до 03.03.2025) на відповідне місце зберігання пального.
Крім того, позивач зазначає, що вказана ліцензія видана на адресу місця зберігання пального: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. № 22 (кадастровий номер земельної ділянки 3222485800:02:005:0017). Проте, вказаному місцю зберігання пального на момент звернення до ГУ ДПС у Київській області із заявою на отримання ліцензії ще не було присвоєно фактичну адресу (назву вулиці та порядковий номер). Вказана адреса місця зберігання пального була вказана позивачем у заяві на отримання ліцензії на підставі повідомлення орендодавця - гр. ОСОБА_1 , власника земельної ділянки кадастровий номер 3222485800:02:005:0017. Лише 30.04.2020 Рішенням Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 43 складській будівлі 720 кв.м., розташованій на земельній ділянці кадастровий номер 3222485800:02:005:0017 загальною площею 1,0000 га було присвоєно фактичну адресу - АДРЕСА_1 .
Отже, позивач наголошує, що для забезпечення здійснення господарської діяльності має та використовує лише одне місце для зберігання пального, яке розташоване на орендованій земельній ділянці загальною площею 1,0000 га. кадастровий номер 3222485800:02:005:0017 та якому 30.04.2020 було присвоєно фактичну адресу - Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд.8.
Також позивач зазначає, що, з метою приведення даних, зазначених у ліцензії на право зберігання пального, у відповідність фактичними даним (присвоєння фактичної адреси складській будівлі 720 кв.м., розташованій на земельній ділянці кадастровий номер 3222485800:02:005:0017), 03.08.2021 отримав нову ліцензію на право зберігання пального терміном дії з 03.08.2021 по 03.08.2026 на той самий акцизний склад та ту саму ємність для зберігання пального.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвіт Транс» - Мазура Віталія Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення з додатками, в яких відповідач зазначає, що позивач з цим позовом до суду звернувся з пропуском місячного строку, який застосовується після процедури адміністративного оскарження спірного рішення до ДПС України. У цих додаткових поясненнях відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 25 червня 2025 року оголошено перерву до 09 липня 2025 року.
03 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача - Мазура Віталія Васильовича надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. У запереченні представник позивача просив додаткові пояснення відповідача та долучені до них докази залишити без розгляду та повернути відповідачу.
09 липня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 23 липня 2025 року, а 23 липня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 24 липня 2025 року.
24 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання з додатками відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення без розгляду адміністративного позову - відмовлено.
24 липня 2025 року у судовому засіданні представник відповідача - Степаненко Ірина Вікторівна підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. У своїх поясненнях представник відповідача підтримала доводи викладені у апеляційній скарзі.
Представник позивача Мазур Віталій Васильович у судовому засіданні у режимі відеоконференції заперечив проти доводи апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У своїх поясненнях представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анвіт Транс» є юридичною особою зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 38680188, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид економічної діяльності товариства згідно КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (міжнародне перевезення вантажу вантажними автомобілями).
З метою здійснення господарської діяльності позивач орендує у громадянки ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:005:0017, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, на підставі нотаріально завіреного договору оренди земельної ділянки від 07.11.2019, реєстраційний № 4339 (а.с.29-32,т.1).
Згідно з листом від 03.02.2020 орендодавець повідомила позивача, що зазначеній земельній ділянці буде присвоєно адресу: Київська обл., Києво-Святоіпинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівськ, буд. 22 (а.с.38, т.1).
Позивач 24.02.2020 на підставі вказаної інформації звернувся до ГУ ДПС у Київській області із заявою про надання йому ліцензії на право зберігання пального (а.с.43,т.1).
Позивач 03.03.2020 отримав ліцензію №10130414202100261 від 03.03.2020, в якій була вказана адреса орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 22 (а.с.45, т.1).
Після отримання ліцензії № 10130414202000415 від 03.03.2020 на орендованій земельній ділянці ТОВ «Анвіт Транс» побудовано та введено в експлуатацію складську будівлю, про що свідчить відповідна декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 30.04.2020 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2020.
Рішенням Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.04.2020 № 43 складській будівлі площею 720 кв.м., розташованій на земельній ділянці кадастровий номер 3222485800:02:005:0017 загальною площею 1,0000 га присвоєно іншу фактичну адресу, а саме: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. № 8 (а.с.40,т.1).
Співробітниками Головного управління ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Анвіт Транс», наслідки якої викладені в акті №16085/10-36-09-00-10/38680188 від 27.09.2021.
Фактичну перевірку було проведено на підставі наказу від 01.09.2021 №1840-П та направлень на проведення фактичної перевірки від 15.09.2021 №6522/10-36-09-00-00, №6523/10-36-09-00-00.
Згідно з висновками акту фактичної перевірки встановлено порушення вимог частини першої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), а саме: ТОВ «Анвіт Транс» в період з 18.11.2020 по 03.08.2021 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 8, здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.
На підставі акту фактичної перевірки №16085/10-36-09-00-10/38680188 від 27.09.2021 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 № 24684/0901, яким до ТОВ «Анвіт Транс» за порушення частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000,00 гривень.
Додатково колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що з метою приведення даних, зазначених у ліцензії на право зберігання пального, у відповідність фактичним даним ТОВ «АНВІТ ТРАНС» 03.08.2021 отримало нову ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №10130414202100261 терміном дії з 03.08.2021 по 03.08.2026 на той самий акцизний склад та на ту саму ємність для зберігання пального.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, адміністративний позов задовольнив та зазначив, що у позивача на час проведення фактичної перевірки була наявна ліцензія на право зберігання пального з терміном дії з 03.03.2020 до 03.03.2025 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017, проте у ліцензії позивач не змінив адресу. Разом з тим, відповідачем до позивача застосовано відповідальність, передбачену абзацом 9 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, тобто за інше порушення: за зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок видачі та анулювання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР).
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (стаття 1 Закону №481/95-ВР).
Статтею 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, заборонено частиною 45 статті 15 Закону № 481/95-ВР.
Частиною 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, зі зберігання пального, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону № 481/95-ВР.
З матеріалів справи вбачається, що актом фактичної перевірки від 15.09.2021, яка проведена на підставі наказу від 01.09.2021, відповідачем встановлено порушення вимог частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: ТОВ «Анвіт Транс» в період з 18.11.2020 по 03.08.2021 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 8, здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.
На підставі акту фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 року № 24684/0901, яким до ТОВ «Анвіт Транс» за порушення частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000,00 гривень.
Як свідчать матеріали справи, позивачу видана ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10130414202000415 від 03.03.2020 з терміном дії з 03.03.2020 до 03.03.2025 на адресу складу для зберігання пального, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 22.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з листом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 14.10.2022 № 1441/02-26 (а.с.41, т.1), адреса - Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. № 22 не присвоювалась жодному об'єкту.
Як зазначає позивач, зазначена адреса місця зберігання пального: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівськ, буд. 22, вказана позивачем у заяві на отримання ліцензії на підставі повідомлення (лист від 03.02.2020 наявний в матеріалах справи (а.с.38,т.1)) орендодавця - гр. ОСОБА_1 , власника земельної ділянки кадастровий номер 3222485800:02:005:0017, яка зазначила, що саме така адреса буде присвоєна земельній ділянці.
У подальшому, вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017 з причин, незалежних від позивача, рішенням Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.04.2020 № 43 складській будівлі площею 720 кв.м. було присвоєно іншу фактичну адресу, а саме: АДРЕСА_1 .
З метою приведення даних зазначених у ліцензії на право зберігання пального у відповідність фактичним даним (присвоєння фактичної адреси Святопетрівською сільською радою Києво-Святопшнського району Київської області складській будівлі 720 кв.м., розташованій на земельній ділянці кадастровий номер 3222485800:02:005:0017: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. № 8 замість № 22) позивачем 03.08.2021 отримано нову ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №10130414202100261 терміном дії з 03.08.2021 по 03.08.2026. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Тобто, станом на час призначення наказом від 01.09.2021 №1840-П фактичної перевірки у позивача була наявна ліцензія на право зберігання пального за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. № 8.
Колегія суддів вважає, що висновки акту фактичної перевірки щодо зберігання у період з 18.11.2020 по 03.08.2021 позивачем пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального в порушення ст.15 Закону No481/95-ВР не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивач у цей період (з 18.11.2020 по 03.08.2021) мав діючу ліцензію на зберігання пального (реєстраційний номер 10130414202000415 з терміном дії з 03.03.2020 до 03.03.2025) на відповідне місце зберігання пального (територія земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017).
При цьому, колегія суддів наголошує, що місце зберігання пального це - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (стаття 1 Закону №481/95-ВР).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період (з 18.11.2020 по 03.08.2021) здійснював господарську діяльність на території земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017, де зберігав пальне для потреб власного споживання, що не заперечується відповідачем.
Тому, зміна (присвоєння вперше) поштової адреси на одній і тій самій території з кадастровим номером 3222485800:02:005:0017, на якій розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального не може свідчити про те, що позивач зберігав пальне без ліцензії.
З огляду на викладене, висновки відповідача про те, що ТОВ «Анвіт Транс» здійснювало зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини першої ст.15 Закону №481/95-ВР, є необґрунтованими.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем до позивача застосовано відповідальність, передбачену абзацом 9 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, тобто за інше порушення: за зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, відповідно до якої, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Доводи апелянта про те, що позивач згідно з положеннями ст. 15 Закону №481/95-ВР зобов'язаний був у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії, у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою, колегія суддів вважає безпідставними, адже такі положення ст. 15 Закону №481/95-ВР діють з 01.01.2022, тоді як спірні правовідносини у цій справі склались у 2021 році.
Так, Законом України № 1914-IX від 30.11.2021 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» у статті 15 Закону №481/95-ВР у частині п'ятдесят четвертій слова "орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін" замінити словами "суб'єкт господарювання зобов'язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою".
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 28.07.2025.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма