Справа № 320/10031/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
24 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Ольшевської Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 21.02.2025) у справі за адміністративним позовом керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, за участю третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним дозволу,-
Керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Цимбалівської площі Полтавської та Сумської областей та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 30.11.2018 № 4608;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами;
- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4961, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН», вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року клопотання Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено. Адміністративний позов керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави до Державної служби геології та надр, Державної комісії України по запасах корисних копалин, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним дозволу залишено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, за відсутності доведення прокуратурою поважності причин пропуску такого строку, враховуючи доводи відповідачів та третьої особи, які наведені у клопотаннях про залишення позовної заяви без розгляду, вказаний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що підстави для звернення до суду з даним позовом виникли 26.09.2023, після ознайомлення працівника Миргородської окружної прокуратури з матеріалами кримінального провадження №62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів , які стосуються отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами №4961 від 29.12.2018, тому адміністративний позов подано в межах тримісячного строку.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, за участю третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним дозволу.
На адресу суду надійшло клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин про залишення позову без розгляду. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що протокол засідання колегії ДКЗ від 30.11.2018 № 4608 оформлено за результатами розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Цимбалівської площі Полтавської та Сумської областей, поданих ТОВ «АТАЛАН». Протоколи засідання колегії ДЗК оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022. Отже, доступ до протоколу ДКЗ № 4608 був відкритий з 06.10.2020 до 24.02.2022.
При цьому, ТОВ «АТАЛАН» фігурувало у кримінальному провадженні № 62019100000001655, що відкрите 07.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України. Отже, відповідач вважає, що починаючи з внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей щодо зазначеного кримінального провадження органи прокуратури мали достатні правові підстави та можливість з'ясувати всі обставини щодо отримання товариством оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами та мали можливість звернутися до суду для захисту інтересів держави, не порушуючи строки на подання позовної заяви на 5 років. Проте, прокурор звернувся до суду лише 10.11.2023.
Крім того, на адресу суду надійшло клопотання Державної служби геології та надр України про залишення позову без розгляду.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначив, що прокурор не був позбавлений можливості подавати запити до Держгеонадра та ДКЗ, у тому числі щодо оскаржуваних протоколів ДКЗ та спеціального дозволу, раніше ніж у 2024 році. Також вказує, що інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) та протоколи ДКЗ до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» і позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися про будь-які спеціальні дозволи, видані ТОВ «АТАЛАН», а також Протокол ДКЗ, на підставі якого було видано оскаржуваний спеціальний дозвіл. Накази Держгеонадра про видачу спеціальних дозволів на користування надрами та копії спеціальних дозволів досі знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадра. Відповідач зауважив, що прокурор дізнався про виникнення підстав для звернення з позовом ще у 2021 році, а тому позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» подало до суду пояснення на позовну заяву, в яких також подало клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначило про пропуск строку звернення до суду. Третя особа зазначила, що факт ознайомлення прокуратурою з матеріалами, що стосуються процедури надання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами став наслідком звернення прокуратури лише в серпні 2023 року до ДГС із запитом про надання інформації. При цьому, як вказує третя особа, в заяві про поновлення порушеного процесуального строку прокуратури не наведені доводи, які підтверджують існування об'єктивних, незалежних обставин, які перешкоджали прокуратурі звернутись до ДГС чи ДКЗ з аналогічним запитом з 2018 року, а також прокуратурою не зазначено яка саме подія чи обставина виникла у серпні 2023 року.
Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області було подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких позивач зазначив, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після ознайомлення працівниками Миргородської окружної прокуратури з матеріалами кримінального провадження №62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів, які стосуються отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами № 4961 від 29.12.2018 та надання 20.09.2023 заступником начальника відділу представництва інтересів держави в суді управління захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в цій частині.
Разом з цим, прокурор зазначає, що документи стосовно переліку робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр вилучено під час досудового розслідування про що Миргородська окружна прокуратура дізналася з листа Держгеонадр від 21.09.2023 №5582/03-4/2-23. Прокурор вказує, що до ознайомлення 26.09.2023 з матеріалами кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 Миргородська окружна прокуратура не володіла інформацією про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням спірного спеціального дозволу на підставі протоколу ДЗК.
При цьому, на думку прокурора, доводи сторін про те, що органи прокуратури повинні бути обізнані про наявність підстав для пред'явлення позову з часу оприлюднення у 2018 році оспорюваного наказу та наданого на його підставі спеціального дозволу на користування надрами, є безпідставними та не враховують вимог законодавства щодо повноважень прокурора.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини на які посилається позивач є необґрунтованими, тому позивачем пропущений строк звернення до суду, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень.
За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із приписами частини третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у справі є протокол від 30.11.2018 № 4608 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин; наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами та спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4961, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» для користування-геологічного вивчення нафтогазових надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).
Як зазначає позивач, підстави для звернення прокурора до суду виникли після ознайомлення працівниками Миргородської прокуратури з матеріалами кримінального провадження №62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів, які стосуються отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами № 4961 від 29.12.2018 та надання 20.09.2023 заступником начальника відділу представництва інтересів держави в суді управління захисту інтересів держави у сфері навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в цій частині. Про те, що документи стосовно переліку робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр вилучено під час досудового розслідування Миргородська окружна прокуратура дізналася з листа Держгеонадр від 21.09.2023 № 5582/03-4/2-23.
Працівники Миргородської окружної прокуратури ознайомилися з матеріалами кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів, які стосуються отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами № 4961 від 29.12.2018.
Листом Державної служби геології та надр від 21.09.2023 № 5582/03-4/2-23 повідомлено Миргородську окружну прокуратуру про те, що документи стосовно переліку робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр вилучено під час досудового розслідування.
Листом Державної служби геології та надр України № 6178/02-4/2-23 від 18.10.2023 надано інформацію про те, що ТОВ «АТАЛАН» до 29.12.2018 спеціальні дозволи на користування надрами не отримувало.
Вказане свідчить про те, що отримавши зазначений лист Державна служба геології та надр України від 18.10.2023 позивачу було відомо про отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами.
Як зазначає прокурор, факт ознайомлення прокуратурою з матеріалами, що стосуються процедури надання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами, став наслідком звернення прокуратури лише у серпні 2023 року до ДГС із запитом про надання інформації.
Разом із тим, Офіс Генерального прокурора звернувся з листом від 01.06.2021 № 12/2-35 вих-21 на адресу ДГС з проханням надати інформацію щодо вжиття заходів на виконання рішення РНБО від 19.03.2021, а також надання інформації про надрокористувачів, зокрема тих, які отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатом процедури апробації без наявності чинного спеціального дозволу на користування надрами.
Листом від 17.06.2021 ДГС надала відповідь і перелік запитуваної інформації. В зазначеному переліку, як надрокористувач, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами за процедурою апробації без проведення аукціону при відсутності чинного спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення в тому числі дослідно-промислової розробки зазначено і ТОВ «АТАЛАН».
При цьому, у зазначеному переліку відображено відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН». З огляду на викладене, суд зазначає, що Офіс Генерального прокурора з 17.06.2021 року був обізнаний про те, що ТОВ «АТАЛАН» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами «за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки».
31.08.2021 Офіс Генерального прокурора спрямував отриману інформацію обласним прокуратурам для опрацювання та встановлення підстав для представництва інтересів держави, при цьому в тексті листа наводився опис судової справи за позовом прокуратури, предметом якої було скасування спеціального дозволу на користування надрами з підстав відсутності у надрокористувача дозволу на користування надрами на дату звернення до ДГС за отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Зі змісту зазначеного листа Офісу Генерального прокурора вбачається, що у тексті зазначена інформація про отримання поза аукціоном 117 спеціальних дозволів на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин. Цим листом зобов'язано за наявності підстав вжити заходи представницького та кримінально-правового характеру, про що повідомити Офіс Генерального прокурора.
При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив твердження прокурора стосовно того, що ДКЗ не надано доказів того, що прокурор володів усім пакетом документів до 19.07.2023, оскільки лише в цей день прокурор ознайомився з матеріалами справи, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, за місцем знаходження Державної служби геології і надр України, оскільки у переліку який долучено до листа Державної служби геології та надр України на адресу Офісу Генерального прокурора, та який у подальшому було направлено на всі прокуратури зазначено відомості про суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
Таким чином, Миргородська окружна прокуратура Полтавської області була обізнана про обставини отримання оскаржуваного спеціального дозволу ще до дати, на яку вона посилається у позовній заяві. Отже, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутись до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Водночас, протокол засідання ДКЗ № 4608 від 30.11.2018 був оприлюднений 06.10.2020 ДНВП «Геоінформ України» у відкритому доступі, а саме: відповідь ДНВП «Геоінформ України» від 29.03.2020 на запит ДКЗ, копія якої надається до цих пояснень. Тому прокурор мав реальну можливість принаймні з жовтня 2020 року бути ознайомленим з текстом протоколу, обставинами та підставами його прийняття, переліком документів, які заявник надавав ДКЗ разом з матеріалами геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, звертатися до ДКЗ або ДГС з метою уточнення переліку наданих заявником документів і у відповідний строк (3 місяці) здійснити оскарження протоколу до суду.
Крім того, відповідно до пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (чинний до 22.08.2020 р.) зобов'язано органи прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі - наказ № 389) розширено положенням «публічної інформації у формі відкритих даних».
Підпунктом 8.2 наказу № 389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.
В силу положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» рішення, прийняті дозвільним органом підлягають обов'язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Накази (з додатками) щодо надання, видачі дублікату, переоформлення, внесення змін, продовження строку дії, зупинення, поновлення дії та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами розміщені на офіційному веб-сайті Держгеонадр.
Зокрема, наказ Держгеонадр від 27.12.2018 № 521 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» опублікований на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік.
Відповідно до змісту цього наказу ТОВ «АТАЛАН» надається спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. Цей підпункт Порядку передбачає надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціон.
При цьому, зазначений підпункт Порядку № 615 передбачає надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.
Відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
У спеціальних дозволах на користування надрами міститься інформація щодо, зокрема, підстави надання (посилання на накази Держгеонадр, що перебувають у відкритому доступі) та протоколу(ів) засідання колегії ДКЗ.
Протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадр.
При цьому, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
Статтею 15 цього ж закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Отже, надана ДГС інформація до Генеральної прокуратури України у червні 2021 року, яка у подальшому у серпні 2021 року була передана до обласних прокуратур для вжиття заходів належного реагування, мала б бути для позивача достатньою підставою дослідити документи, пов'язані з видачою спеціального дозволу на користування надрами, що були у відкритому доступі, а також звернутися до ДГС та ДКЗ із запитом про надання необхідних документів принаймні ще у вересні 2021 року.
Тому, враховуючи, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, Миргородська окружна прокуратура, як частина загальної системи органів прокуратури, мала доступ до інформації про обставини отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами та була повідомлена про такий вже у 2021 році, навіть якщо не враховувати наявності відповідних документів у відкритому доступі ще задовго до 2021 року та документів про обставини видачі спеціального дозволу, до яких органи прокуратури мали доступ як процесуальний керівник у кримінальному провадженні № 62019100000001655.
Так, як зазначає прокурор, на дату звернення позивача до суду з даним позовом порушення законодавства тривають, спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4961, виданий ТОВ «АТАЛАН» на підставі протоколу ДКЗ від 30.11.2018 № 4608, є чинним, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.
Слід зазначити, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).
У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення». Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Водночас, спірний наказ та дозвіл є актами індивідуальної дії та за своїм змістом не є дією чи бездіяльністю.
Отже, прийняття оскаржуваних наказів та дозволу не підпадає під ознаки триваючого правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду позивачем дотримано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відлік строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався з вересня 2021 року, а саме часу коли прокуратура дізналась або мала можливість дізнатись про наявність підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в межах запиту Офісу Генерального прокурора.
При цьому, позивачем не надано обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішення та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до Держгеонадр щодо протоколу ДКЗ та спеціального дозволу на користування надрами.
Таким чином, відсутність доказів звернення до суду органів прокуратури після отримання відомостей стосовно підстав надання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 по справі №9901/601/19 (11-49заі20) висловила наступні правові висновки, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд першої інстанції вірно вказав, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, за відсутності доведення прокуратурою поважності причин пропуску такого строку, враховуючи доводи відповідачів та третьої особи, які наведені у клопотаннях про залишення позовної заяви без розгляду, вказаний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справ №160/4460/24, від 03.03.2025 у справі №560/165/24.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28.07.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова