Справа № 580/5980/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
28 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 04.09.2024 у порядку ст.47 КАС України, просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, викладену в листі від 31.05.2024, щодо виплати ОСОБА_1 328 852,40 грн недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_2 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриману пенсію у сумі 328 852,40 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у не прийнятті рішення за заявами від 17.05.2024, 20.05.2024 вдови ОСОБА_1 щодо не виплати недоотриманої пенсії нарахованої ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 17.05.2024, 20.05.2024 з урахуванням оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Сторони не погодились з таким рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення недоотриманої пенсії та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриману пенсію у сумі 328 852,40 грн на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на те, що сторонами у справі не подано заяву від 17.05.2024 щодо виплати недоотриманої пенсії чоловіка, оскільки така заява не стосується предмету спору у цій справі. Така заява досліджувалась у іншій справі № 580/5840/24.
На думку позивача, суд першої інстанції, приймаючи рішення про повторний розгляд заяв ОСОБА_1 від 17.05.2024, 20.05.2024, порушив право позивача на захист її законних прав в суді.
Також позивач зазначає, що є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , яка проживала з ним за одною адресою, що не заперечується відповідачем. Тому відповідно до вимог ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона має право на отримання суми пенсії у розмірі 328 852,40 грн, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю. Заява про виплати пенсії померлого пенсіонера, позивачем подано в межах шестимісячного строку.
Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував правові позиції верховного суду, викладені, зокрема, у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19, згідно з якою виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, за загальним правилом, здійснюється у позасудовому порядку (добровільно) органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на виконання рішення суду від 11.12.2023 у справі №580/10255/23 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 до 29.02.2024 та нараховано доплату у сумі 328 852,40 грн. Отже, кошти у сумі 328 852,40 грн є доплатою до пенсії, нарахованою на виконання рішення суду, де позивачем був ОСОБА_2 та не є недоотриманою пенсією в розумінні статті 61 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням статті 1 Закону № 1058-IV.
Відповідач зазначає, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2019 у справі № 750/7865/18, здійснення виплати пенсії, в тому числі на виконання рішень судів, нарахованої та неодержаної пенсіонерами за життя, полягає в тому, що така виплата повинна здійснюватися органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, встановленому статтею 61 Закону № 2262-XII та статтею 52 Закону № 1058-IV. Однак, позивачем до заяв від 17.05.2024 та 20.05.2024 не додані документи, передбачені Порядком №3-1, тому такі обставини унеможливлюють належний розгляд заяв позивача від 17.05.2024 та 20.05.2024.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду: судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
У зв'язку з наданням судді-доповідачу Єгоровій Н.М. відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року справа № 580/5989/24 передана судді-доповідачу - Бєловій Л.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року справу прийнято до провадження судді-доповідача - Бєлової Л.В. та призначено її до апеляційного розгляду в судовому засіданні 23 липня 2025 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, натомість апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , підполковник Збройних сил України, проходив службу в Міністерстві оборони України.
Наказом Міністра оборони України, від 15.09.1992 № 0426 ОСОБА_2 звільнений у запас за ст. 59 підпунктом «в» (за вислугу років) з посади - викладач кафедри зенітних ракетних комплексів вищого військового училища.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті чоловіка, позивач отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (Далі Закон №2262-ХІІ) та перебуває, як пенсіонер на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
При житті, чоловік позивача у листопаді 2023 року звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.10.2023 № ФР 37213 про розмір грошового забезпечення станом на 01 квітня 2019 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі № 580/10255/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 року згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.10.2023 № ФР 37213 з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 №580/10255/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахувало доплату пенсії за період з 01.04.2019 до 29.02.2024 у сумі 328852,40 грн.
20 травня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просила виплатити недоотриману її чоловіком за життя пенсію.
31 травня 2024 року листом № 7748-7244/К-03/8-2300/24 позивачу відмовлено у виплаті та зазначено, що оскільки Рішення Черкаського окружного адміністративного суду № 580/10255/23 від 11.12.2023 винесено на користь ОСОБА_2 то підстави виплачувати їй нараховану на виконання рішення суду доплату в сумі 328 852,40 грн. відсутні.
Вважаючи протиправною відмову, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що обираючи спосіб захисту, позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду, викладену в листі від 31.05.2024, проте лист носить інформаційний, роз'яснювальний характер.
Суд першої інстанції відхилив як необґрунтовану вимогу позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриману пенсію у сумі 328 852,40 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), оскільки така вимога суперечить правовому регулюванню спірних правовідносин за визначених джерел погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Також суд першої інстанції зазначив, що за відсутності ухваленого рішення за зверненнями позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача у не прийнятті рішення за заявами від 17.05.2024, 20.05.2024 вдови ОСОБА_1 щодо не виплати недоотриманої пенсії нарахованої ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 17.05.2024, 20.05.2024 з урахуванням оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спір у цій справі стосується відмови ГУ ПФ України в Черкаській області у виплаті позивачу суми пенсії, що підлягала виплаті її чоловіку і залишалася неодержаною ним у зв'язку з його смертю.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовано статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058- IV), якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст положень частини третьої статті 52 Закону №1058-IV узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, обставини якої схожі зі справою, що розглядається, сформульовано висновок:
«у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає і висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.04.2022 у справі №200/10136/20, від 04.12.2024 у справі №120/8398/24, від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 11.03.2025 у справі № 420/28399/23.
Отже, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вбачається з листа № 7748-7244/К-03/8-2300/24 від 31 травня 2024 року ГУ ПФ України в Черкаській області, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 №580/10255/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахувало доплату пенсії за період з 01.04.2019 до 29.02.2024 у сумі 328852,40 грн.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, яка є членом сім'ї померлого пенсіонера та є особою, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, 20 травня 2024 року реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до ГУ ПФУ в Черкаській області не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й фактично оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання, викладене у листі від 31 травня 2024 року листом № 7748-7244/К-03/8-2300/24.
Враховуючи зазначене вище та те, що у цій справі позивач реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до ГУ ПФ України в Черкаській області не пізніше шести місяців після смерті її чоловіка, колегія суддів вважає протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 31.05.2024, щодо виплати ОСОБА_1 328 852,40 грн недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем до заяв від 17.05.2024 та 20.05.2024 не додані документи, передбачені Порядком №3-1, тому такі обставини унеможливили належний розгляд заяв позивача від 17.05.2024 та 20.05.2024, є безпідставним, оскільки згідно з листом № 7748-7244/К-03/8-2300/24 від 31 травня 2024 року ГУ ПФ України в Черкаській області такі обставини не слугували підставою для відмови позивачу у виплаті недоотриманої суми пенсії її чоловіка.
Щодо способу захисту порушеного права позивача шляхом «стягнення» з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриманої пенсії у сумі 328 852,40 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), то колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, «виплачується» тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Отже, членам сім'ї померлого пенсіонера гарантується право на «виплату» суми недоотриманої таким пенсіонером пенсії, а умовою реалізації цього права є звернення протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (з дня смерті) до органу Пенсійного фонду із заявою та необхідними документами
Тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача у межах цієї судової справи та захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоотриману суму пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 328852,40 грн., що підлягала виплаті на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 №580/10255/23 і залишилась недоотриманою ним у зв'язку з його смертю.
З огляду на викладене, суд першої інстанції не врахував наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом:
визнання протиправною бездіяльність відповідача у не прийнятті рішення за заявами від 17.05.2024, 20.05.2024 вдови ОСОБА_1 щодо не виплати недоотриманої пенсії нарахованої ОСОБА_2 ;
зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 17.05.2024, 20.05.2024 з урахуванням оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження частково, натомість доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи недотримався норм матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідним шляхом.
У зв'язку з чим, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково шляхом:
визнання протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 31.05.2024, щодо виплати позивачу 328 852,40 грн недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоотриману суму пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 328852,40 грн., що підлягала виплаті на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 №580/10255/23 і залишилась недоотриманою ним у зв'язку з його смертю.
Сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, на загальну суму 3 027,70 грн, відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частково задоволено адміністративний позов та апеляційну скаргу) в сумі 1 513,85 грн.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, викладену в листі від 31.05.2024, щодо виплати ОСОБА_1 328 852,40 грн недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Смілянська, будинок 23, код ЄДРПОУ: 21366538) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) недоотриману суму пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 328852,40 грн. (триста двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні сорок копійок), що підлягала виплаті на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 №580/10255/23 і залишилась недоотриманою ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 513,85 грн. (одна тисяча п'ятсот тринадцять гривень вісімдесят п'ять копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма