Справа №694/428/14-к
провадження № 1-в/694/36/25
24.07.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_4 ,
встановив:
Головний державний виконавець Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеженняу праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_4 до виконання ним зобов'язань, покладених на нього за виконавчим листом №694/428/14-к від 12.05.2015 про стягнення штрафу у розмірі 8 771,46 грн, мотивоване тим, що на виконанні у вказаному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №694/428/14-к, виданого 12.05.2015 Звенигородським районним судом Черкаської області, про стягнення 8 771,46 грн штрафу за вироком суду від 02.12.2014. Однак ОСОБА_4 штраф не сплачується, документальні підтвердження сплати не надаються, боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні, що суперечить вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», та призвело до вжиття відносно нього вказаних заходів примусового виконання.
У поданні виконавець не висловлювала прохання розглянути подання без її участі, окремо таких заяв, клопотань не подавала, в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин.
Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Виходячи з таких положень процесуального законодавства, подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України безальтернативно розглядається за участю виконавця.
Виходячи з того, що державний виконавець до суду не з'явилася з невідомих причин, а також відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що в задоволенні подання слід відмовити також з наступних підстав.
Судом встановлено, що вказаним відділом ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення штрафу у розмірі 8 771,46 грн на підставі виконавчого листа №694/428/14-к, виданого 12.05.2015 Звенигородським районним судом Черкаської області.
03.01.2024 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Декларація боржником не подана.
У поданні виконавець зазначила, що під час виконання рішення суду встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно належне боржнику на праві власності майно відсутнє.
Водночас, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин виконавцем суду не надано, як не надано в обґрунтування підстав подання жодної інформації від органів: Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Державної міграційної служби України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Державної прикордонної служби України, з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо наявних грошових коштів на рахунках, можливо відкритих боржником в банківських установах, щодо отримання пенсії, заробітної плати, інших доходів, щодо реєстрації за ним транспортних засобів, відсутня також інформація чи документований ОСОБА_4 паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Державним виконавцем (22.10.2024, 20.12.2024, 30.06.2025) направлялись на адресу ОСОБА_4 щодо явки для надання пояснень про причини невиконання судового рішення, проте ОСОБА_5 за викликами не з'явився. Виклики поверталися виконавцю не врученими з приміткою «за закінченням терміну зберігання», або взагалі відсутні підтвердження про вручення/не вручення боржнику.
Іншої інформації матеріали подання державного виконавця не містять.
Виходячи із встановлених обставин, суд зазначає, що згідно з положеннями ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до положень ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Одним із заходів виконання рішення суду може бути тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, зобов'язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
При цьому, предметом доказування є саме факт умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов'язань за умови об'єктивної спроможності боржника виконувати зобов'язання, відсутності перешкод для цього (наприклад, приховування майна, коштів, документів, порушення умов щодо арешту майна та заборони його відчуження, створення інших перешкод для виконання рішення тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Таким чином, самої наявності заборгованості недостатньо для прийняття рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за кордон.
Подання повинно містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, а в наданих суду матеріалах будь-які обґрунтування чи докази умисного ухилення боржника від погашення заборгованості відсутні. Матеріали подання не містять доказів на підтвердження вчинення боржником умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього державним виконавцем у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду.
Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення виконавцем всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.
Факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов'язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.02.2021 у справі № 756/9582/14, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
Натомість, в матеріалах справи відсутні докази про обізнаність боржника за наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання суду не надано.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст.81, 441, 353, 354 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд
ухвалив:
У задоволенні подання головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_4 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1