Справа № 580/12198/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
28 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "ПЕРЕМОГА НОВА" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Дочірнє підприємство "ПЕРЕМОГА НОВА" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 13425/23-00-07-04-01 від 12.09.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство "ПЕРЕМОГА НОВА" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа з 09.09.1999, код ЄДРПОУ 30541899, та перебуває у відповідача на обліку як платник податків. Основний вид діяльності - 01.47 Розведення свійської птиці (основний).
За наслідками здійснення документальної позапланової перевірки ДП "ПЕРЕМОГА НОВА" відповідач склав Акт від 09.08.2024 № 23-00-07-04-01/30541899 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АГРОЕКО ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43259810) за листопад 2020 року, з ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ", у п. 3.1.2 якого аналізуючи господарську діяльність позивача із ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ", (а.с. 98-103 том 2) зазначив, що перевіркою відображених у рядку 10.1 декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою показників за жовтень 2018, встановлено, що до складу податкового кредиту ДП "ПЕРЕМОГА НОВА" включено податок на додану вартість на суму 106 240 грн., нарахований з оформлення отриманих послуг охорони від ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" у жовтні 2018 року.
Проведеною перевіркою відображеного показника за жовтень 2018 року, у загальній сумі 14 211 356 грн на підставі таких документів: картка рахунку по рахунку бухгалтерського обліку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками, договір з додатками, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, тощо, встановлено завищення задекларованих ДП "ПЕРЕМОГА НОВА" показників у рядку 10.1 Декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою всього за жовтень 2018 року на суму ПДВ 106 240 грн.
За висновками п.1 Акту перевірки встановлено порушення:
- вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ст. 1, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.3 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2018 року на суму 106 240 грн.
03.09.2024 позивач подав до відповідача заперечення на акт перевірки, у яких зазначив, що контрагент надав послуги охорони, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт із розрахунками вартості послуг:
- № ВР-1-001 від 01.10.2018 (за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року) на суму 431 600,00 грн, в т.ч. ПДВ;
- № ВР-1-002 від 16.10.2018 (за період з 01.10.2018 року по 15.10.2018 року) на суму 205 838,71 грн, в т.ч. ПДВ.
Крім того зазначив, що акти № ВР-001 від 01.10.2018 та № ВР-002 від 16.10.2018 складені помилково, тому не були відображені у бухгалтерському обліку, повернуті головним бухгалтером контрагенту ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" на усунення недоліків шляхом складення вірних актів (№ ВР-1-001 від 01.10.2018, № ВР-1-002 від 16.10.2018).
До заперечення додав зокрема, Акти прийому-передачі виконаних робіт № ВР-1-001 від 01.10.2018, № ВР-1-002 від 16.10.2018.
Листом від 12.09.2024 № 19674/6/23-00-07-04-04 постійна комісія з питань розгляду заперечень в ГУ ДПС у Черкаській області повідомила, що висновки акту перевірки залишила без змін.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення (форма В4) від 12.09.2024 № 13425/23-00-07-04-01, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 106 240,00 грн.
Позивач вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернуся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте у зв'язку із висновками контролюючого органу про наявність ознак нереальності оформлених між позивачем та контрагентом господарських операцій, що призвело до порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.1, 201.7, ст. 201 ПК України, завищення податкового кредиту.
Судом встановлено, що ДП "ПЕРЕМОГА НОВА" укладено договір з ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" про надання охоронних послуг № 1 від 01.09.2018 (а.с. 71 Тому 1), відповідно до якого ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" надає охоронні послуги, код згідно Державного класифікатору продукції та послуг (ДКПП), а саме здійснює охорону об'єктів МХП, які належать йому на праві власності або знаходяться в оренді МХП та використовуються ним на законних підставах. Перелік об'єктів визначений у додатку до Договору.
Додатком № 3 до Договору визначено дислокацію постів, які містять найменування об'єктів - постів з адресами, скорочену функцію охорони, режим роботи постів.
ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" надало послуги охорони, про що сторони підписали акти прийому-передачі виконаних робіт:
- № ВР-1-001 від 01.10.2018 (за період з 01.09.2018 до 30.09.2018) на суму 431 600,00 грн, в т.ч. ПДВ;
- № ВР-1-002 від 16.10.2018 року (за період з 01.10.2018 до 15.10.2018) на суму 205 838,71 грн, в т.ч. ПДВ.
01.10.2018 ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" за фактом надання послуг склало та подало на реєстрацію в ЄРПН:
- податкову накладну № 5 від 01.10.2018, на суму 431 600,00 грн, в т.ч. ПДВ;
- податкову накладну № 22 від 16.10.2018, на суму 205 838,71 грн, в т.ч. ПДВ.
ДП "ПЕРЕМОГА НОВА" здійснило оплату коштів за отримані послуги охорони, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5756260122 від 04.10.2018 на суму 19019,02 грн, № 5756260127 від 04.10.2018 на суму 92975,99 грн, № 5756260143 від 04.10.2018 на суму 247671,64 грн, № 5798330137 від 18.10.2018 на суму 71933,35 грн, № 5798330138 від 18.10.2018 на суму 99598,90 грн, № 5838560062 від 01.11.2018 на суму 3611,92 грн, № 5838560066 від 01.11.2018 року на суму 3849,46 грн, № 5838560091 від 01.11.2018 на суму 64471,95 грн, № 5857520100 від 08.11.2018 на суму 34306,48 грн.
Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи первинні документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують взаємовідносини між позивачем та його контрагентом.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, відповідно до яких визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Суд врахував, що рішення про відповідність критеріям ризиковості ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" прийняте контролюючим органом 04.02.2020, тобто вже після взаємовідносин між позивачем та його контрагентом (вересень, жовтень 2018 року), відтак, за наявності первинних документів, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, не можуть слугувати самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Суд зазначає, що сама по собі обставина наявності кримінального провадження № 42017000000000463 від 17.02.2017 щодо службових осіб ТОВ "ОА Верум" за ч. 5 ст. 191 КК України не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність досліджених податковим органом господарських операцій із позивачем.
Суд з'ясував, що доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача основних засобів для здійснення господарської діяльності, у зв'язку із чим контролюючий орган дійшов висновку, що він не міг бути надавачем послуг, базуються на відомостях ІС Податковий блок та не підтверджені даними перевірок щодо контрагента позивача.
Суд критично ставиться на вищевказані посилання відповідача та зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагент позивача не мав достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного не надання послуг, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб'єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.
Суд зазначає, що чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 07.12.2023 у справі № 380/6949/21.
Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 у справі № 320/1147/19, від 24.11.2020 у справі № 813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Посилання відповідача на відсутність реального характеру спірних господарських операцій з підстав дослідження взаємовідносин ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" із ТОВ "Охоронне агентство Верум" суд також вважає необґрунтованими, оскільки такі висновки відповідача базуються лише на дослідженні інформації баз даних ДПС.
Суд зазначає, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 20.03.2018 у справі № 804/939/16.
Щодо посилання контролюючого органу на невідповідність актів прийому передачі виконаних робіт (не конкретизують склад, місце, обсяги робіт, зміст наданих послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала надані послуги (де здійснювалися роботи/надавалися послуги, яким чином здійснювалися, які саме виконані роботи/послуги, ким здійснювалися, в якій кількості), калькуляцію визначення їх вартості), суд зазначає таке.
Суд встановив, що акти прийому-передачі виконаних робіт № ВР-1-001 від 01.10.2018 (за період з 01.09.2018 до 30.09.2018) на суму 431 600,00 грн, в т. ч. ПДВ та № ВР-1-002 від 16.10.2018 року (за період з 01.10.2018 до 15.10.2018) на суму 205 838,71 грн, в т. ч. ПДВ, містять розрахунки вартості послуг (а.с. 171, 173, Том 1), у яких зокрема відображені відомості щодо найменування об'єкту, кількість постів охорони, дні та години коли надавались послуги із охорони, та їх вартість.
Також щоденні списки за період з 01.09.2018 до 31.10.2018 (а.с. 110-169, Том 1) містять відомості про ПІБ працівника, який здійснював охорону об'єктів позивача, із зазначенням виробничої дільниці, та робочого часу зміни.
Аналіз досліджених доказів, на переконання суду, у достатньому обсязі підтверджують надання контрагентом позивача послуг із охорони та їх вартість, у зв'язку із чим вищевказані аргументи відповідача суд вважає спростованими наявними у матеріалах справи доказами.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності зазначення у акті місця складання, оскільки перелік обов'язкових реквізитів встановлений ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, не містить такого обов'язкового реквізиту.
Також відповідач акцентує увагу на невідповідності зазначеній в актах прийому передачі наданих послуг даті договору про надання охоронних послуг (01.03.2018), наданому до перевірки Договору про надання охоронних послуг від 01.09.2018 № 1.
Під час надання оцінки доводам контролюючого органу у цій частині, суд врахував, що 03.09.2024 позивач подав до відповідача заперечення на акт перевірки, у яких зазначив, що контрагент надав послуги охорони, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт із розрахунками вартості послуг:
- № ВР-1-001 від 01.10.2018 (за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року) на суму 431 600,00 грн, в т.ч. ПДВ;
- № ВР-1-002 від 16.10.2018 (за період з 01.10.2018 року по 15.10.2018 року) на суму 205 838,71 грн, в т.ч. ПДВ.
Крім того зазначив, що акти № ВР-001 від 01.10.2018 та № ВР-002 від 16.10.2018 складені помилково, тому не були відображені у бухгалтерському обліку, повернуті головним бухгалтером контрагенту ТОВ "ГК НАТАНІЕЛЬ" на усунення недоліків шляхом складення вірних актів (№ ВР-1-001 від 01.10.2018, № ВР-1-002 від 16.10.2018).
До заперечення позивач додав зокрема, Акти прийому-передачі виконаних робіт № ВР-1-001 від 01.10.2018, № ВР-1-002 від 16.10.2018.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на акти № ВР-001 від 01.10.2018 та № ВР-002, оскільки у спірних правовідносинах взаємовідносини позивача із контрагентом щодо надання послуг охорони зафіксовано у актах № ВР-1-001 від 01.10.2018, № ВР-1-002 від 16.10.2018, які не містять дефекту форми та змісту.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що всупереч, пп. 3.3.9 п. 3.3 Договору, акти здачі-прийняття робіт та додатки до нього не містять даних щодо списків працівників Контрагента, які здійснюють охорону об'єктів, оскільки вказані пункти Договору від 01.09.2018 № 1 (а.с. 71, Том 1) не містять положень, що зобов'язують зазначати списки працівників контрагента саме у актах приймання-передачі виконаних робіт. У свою чергу, суд врахував, що контрагент позивача складав щоденні списки за період з 01.09.2018 до 31.10.2018 (а.с. 110-169, Том 1), які містять відомості про ПІБ працівника, який здійснював охорону об'єктів позивача, із зазначенням виробничої дільниці, та робочого часу зміни.
Також контролюючий орган вважає, що відображення у переліку обов'язкових реквізитів податкових накладних (найменування робіт (послуг) Послуги охорони, свідчить про невідповідність документів, оформлених не належним чином з явними ознаками дефектності, чим порушено ст. 1, 9 Закону України № 996-XIV, оскільки невідповідність найменування/номенклатури товарів/послуг не дає можливості ідентифікувати операції.
Під час надання оцінки вказаним посиланням суд зазначає, що надані позивачем до контролюючого органу перелік первинних документів у повному обсязі дає можливість ідентифікувати досліджувані операції.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд врахував, що відповідність наданих товариством до перевірки первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та зареєстрованих податкових накладних вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, податковий орган не спростував.
Беручи до уваги, що первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 13425/23-00-07-04-01 від 12.09.2024.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк