Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/2894/25
Провадження № 1-в/572/653/25
03 липня 2025 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника ДУ «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» про звільнення від покарання та пом'якшення покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого: вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2021 року до 4 років 1 місяця позбавлення волі,
Начальник Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з поданням про звільнення від покарання та пом'якшення покарання засудженого ОСОБА_5 .
Подання мотивував тим, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким збільшені межі застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, зокрема, викрадення чужого майна. Зокрема, ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до мотивувальної частини даного вироку ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна, передбачене ч.1 ст.185 КК України, за епізодом, який мав місце 20 вересня 2017 (на суму 1736 грн. 06 коп.).
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2021 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: за ч.2 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі; за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (три) років позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотири) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставіст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання, призначене за попереднім вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 4 (чотири) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Відповідно до мотивувальної частини даного вироку ОСОБА_5 вчинив:
- закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненим за попередньою змовою групою осіб вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, передбачене ч.2 ст.185 КК України, за епізодом, який мав місце 31.05.2018 (на загальну суму 1647,85 грн);
- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднаними з проникненням у інше приміщення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, за епізодом, який мав місце 20 грудня 2019 (на суми 1352,80 грн);
- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, передбачене ч.2 ст.185 КК України, за епізодом, який мав місце 18 травня 2019 (на суму 8279,57 грн.);
-відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, передбачене ч.2 ст.186 КК України, за епізодом, який мав місце 06 червня 2020 року.
Вивчивши матеріали особової справи засудженого, матеріали клопотання, заслухавши представника адміністрації виправної колонії, який клопотання підтримав, засудженого, який просить задовольнити вказане клопотання, прокурор який щодо клопотання не заперечив вважає, що наявні передбачені законом підстави для його задоволення суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 537КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11,13,13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 статті 74КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно з ч. 6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»(далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює п'ятдесяти відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України» установлено, що станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну особу становив - 1762 грн.; на 01.01.2019 року прожитковий мінімум на одну особу становив - 1921 грн
Беручи до уваги наведене суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Отже, враховуючи те, що засуджений відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого законом усунена, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим останній підлягає звільненню від призначеного покарання за вказаним вироком суду.
При цьому, суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
На підставі наведеного та ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст. ст. 336,537, 539 КПК України, суд,
Клопотання ДУ «Катеринівська ВК (№46)» щодо приведення вироків у відповідність до нового законодавства та звільнення ОСОБА_5 від покарання відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком Рівненського міського суду від 17.06.2021 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
В решті вирок Рівненського міського суду від 17.06.2021 року залишити без змін.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: