Справа № 570/4606/24
провадження № 2-о/570/53/2025
28 липня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі головуючого судді Кушнір Н.В.
з участю присяжних Баса П.С.
Божка О.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
її представника адвоката Теперик О.В.,
особи ОСОБА_2
її представника адвоката Свирид М.В.
представника заінтересованої особи Плютинського С.В.,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши в порядку окремого провадження цивільного судочинства у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчого комітету Рівненської міської ради (Орган опіки та піклування) про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,
покликаючись на те, що її дочка ОСОБА_2 , яка є інвалідом 1-ої групи довічно, потребує постійного догляду та лікування в медичних закладах, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, заявник у поданій до суду 09 вересня 2024 року заяві просить:
- визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- встановити над нею опіку,
- призначити її опікуном заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник в суді підтримав заяву повністю і по аналогічних мотивах. По суті показала, що її донька має І Б групу інвалідності довічно, потребує постійного стороннього догляду, інших родичів, які мають можливість здійснювати опіку над ОСОБА_2 , немає, оскільки батько дитини помер в 2023 році, а брати та сестри, хоч і зареєстровані за адресою їх спільного проживання, тривалий час проживають за кордоном, зокрема п'ятеро з них у США.
Її представник адвокат Оксана Теперик, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, стверджує, що наявні всі підстави для задоволення заяви, оскільки заявник єдина, хто може бути опікуном недієздатної особи.
Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Сергій Плютинський подання підтримує, не заперечує щодо задоволення заяви.
Представник особи, відносно якої вирішується питання, адвокат Мирослава Свирид вважає, що задоволення заяви повністю відповідає інтересам ОСОБА_2 .
Сама особа підтвердила, що проживає з мамою, тато помер, а брати та сестри проживають окремо.
Суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до акту огляду МСЕК, серії 12 ААГ №905571 від 30 липня 2024 року має інвалідність першої групи Б з дитинства. За станом здоров?я не придатна до трудової діяльності.
Наявний у ОСОБА_2 психічний розлад позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (висновок судово-психіатричного експерта №111/25 від 11.04.2025).
У своєму поданні органу опіки та піклування вказав, що ОСОБА_2 проживає разом з мамою в приватному чотирьохкімнатному будинку, де має окрему кімнату та забезпечена всім необхідним. ОСОБА_3 хворіє з дитинства, відвідувала Ясениницький навчально-реабілітаційний центр Рівненської обласної ради. Вказує, що остання мовному контакту доступна, частково здатна до самообслуговування, фізіологічні потреби контролює, потребує постійного стороннього нагляду, догляду та допомоги. Марта полюбляє дивитись телевізор, грати в ігри на телефоні, малювати. Самостійно на прогулянку не виходить, потребує супроводу. Вдома переважно спокійна, агресію не проявляє. Брати та сестри ОСОБА_2 у своїх заявах зазначили, що не заперечують, щоб ОСОБА_4 опікувалася їхня мама, ОСОБА_5 , оскільки вони постійно проживають за кордоном та не в змозі забезпечити сестру необхідним доглядом.
Суд застосував такі норми права.
Згідно із ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Ч.1 ст.30 ЦК України визначає, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.39, ч.1 ст.40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.1-3 ст.41 ЦК України).
Згідно зі змістом ч.1 ст.300 ЦПК України, ч.1 ст.60 ЦК України, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, суд встановлює над нею опіку і призначає їй піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Ст.55 ЦК України визначає, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з ч.4, 5 ст.63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів. Ст.67 ЦК України визначені права та обов'язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Згідно з ч.3 ст.72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо. Відповідно до ст.76 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Відповідно до ч.1 ст.65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини затверджених постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866.
Відповідно до п.3.3 Правил опіки та піклування, документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч.2 ст.3 СК України).
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник та особа, відносно якої вирішується питання, скористалися правовою допомогою.
Предметом розгляду заяви є визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення її мами її опікуном, який необхідний заявнику для захисту інтересів підопічної - її доньки.
Ч.2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.1, 3 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.21, ч.2 ст.22, ч.1 ст.28, ч.1 ст.29, ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров'я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Законом закріплена особлива форма державної турботи про нужденних осіб, які потребують сторонньої допомоги. Якщо особа не може мати правоздатності, то на законних підставах і лише за рішенням суду вона може бути визнана недієздатною. Єдиною підставою для цього є стійкий і хронічний розлад, за якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Такий психічний розлад має бути підтверджений висновком судово - психіатричної експертизи, тому суд приймає до уваги вказаний акт як належний та допустимий доказ, оскільки останній підтверджує саме такий факт.
ОСОБА_2 визнається судом недієздатною, тому наявні підстави вирішення питання для встановлення над нею опіки.
Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпний перелік членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Так виснував Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблений висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 при призначенні опікуна важливо і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Заінтересована особа виконавчий комітет Рівненської міської ради рекомендує суду на призначення опікуном кандидатуру заявника.
Щодо призначення опікуна, то заявник є матір'ю особи, щодо якої вирішується питання про недієздатність,спроможна виконувати обов'язки опікуна і виявляє таке бажання. Перешкод, які б згідно ст.64 ЦК України, перешкоджали визнанню заявника опікуном даної особи, судом не встановлено.
За таких умов, призначення заявника опікуном є доцільним та відповідає інтересам недієздатної особи, висновок заінтересованої особи є обґрунтованим та його необхідно задоволити.
Щодо порядку виконання рішення суд звертає увагу на таке.
Згідно з ч.1 ст.75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника.
Відповідно до ч.2 ст.300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу. Відповідно до ч.6 ст.300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Звернути увагу заінтересованої особи - виконавчого комітету Рівненської міської ради на здійснення контролю за діяльністю опікуна, яка має бути спрямована на здійснення перевірки відповідності діяльності опікуна національному законодавству та переконання у відсутності ризиків для ОСОБА_2 .
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що в силу положень ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, повязані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.293, 294, 299, 300 ЦПК України суд
задоволити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчого комітету Рівненської міської ради (Орган опіки та піклування) про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
Визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити строк дії рішення терміном на два роки від дня набрання ним законної сили.
Рішення після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Особа, відносно якої вирішується питання про недієздатність: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: виконавчий комітет Рівненської міської ради, ЄДРПОУ 04057758, місцезнаходження: вул.Соборна,12А, м.Рівне.
Суддя: Кушнір Н.В.
Присяжні: Бас П.С.
Божок О.В.