Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 липня 2025 р., м. Харків cправа № 520/21084/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 24.07.2024, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 24.07.2024 відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року№ 2050-III (зі змінами та доповненнями);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, судові витрати у вигляді судового збору.
Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання
Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Вказану ухвалу надіслано відповідачу до його електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку листа.
08.08.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Вказану ухвалу надіслано представнику позивача до його електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку листа.
21.11.2024 позивачем подано до суду клопотання про поновлення строків позовної давності.
Ухвалою суду від 25.12.2024, позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025, апеляційну скаргу позивача задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі №520/21084/24 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, 25.09.2024 по 28.09.2024, з 14.11.2024 по 15.11.2024 суддя перебувала у відрядженні, з 23.09.2024 по 24.09.2024, 13.11.2024, 31.12.2024, з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025, з 21.07.2025 по 25.07.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні, 21.07.2025-25.07.2025 у відпусці - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.
Позиція позивача
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням суду присуджено провести виплату компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та індексації грошового забезпечення позивачу.
Виплата спірних сум за судовим рішенням у справі №520/7762/24 проведена 24.07.2024.
Разом з тим, відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату сум, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Заперечення відповідача
Відповідач у відзиві заперечив позов та зазначив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, оскільки положення Закону № 2050-III не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Зазначає, що лише у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації лише за час затримки виконання судового рішення.
Рішення суду набрало законної сили 03.07.2024, спірні суми позивачу виплачено 24.07.2024, отже підстави для виплати компенсації за втрату частини доходу - відсутні.
Обставини, встановлені судом
Позивач проходив службу у відповідача, наказом від 11.10.2019 №315 о/с звільнений зі служби в поліції (Т.1, а.с.11)
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №520/7762/24, адміністративний позов позивча до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки (55 днів), а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017: зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки (55 днів), а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 (Т.1., а.с.19-25).
Вказане судове рішення набрало законної сили 04.07.2024, що підтверджується довідкою від 26.07.2024 (Т.1, а.с.18)
24.07.2024 відповідачем, на виконання рішення суду, виплачено позивачу спірні суми у розмірі 27 806,04 грн., що підтверджується роздруківкою про зарахування коштів (Т.1, а.с.26)
Проте, як зазначає позивач, останньому не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 24 липня 2024 року, що не заперечує відповідач.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Зміст правовідносин: спір виник у зв'язку із невиплатою відповідачем позивачу компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати сум, які належали позивачу при звільненні.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення
У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).
Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).
Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).
Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони, висновки суду
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, спірним у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності права у позивача на виплати йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати йому всіх сум, які належали йому при звільнені і були виплачені відповідачем на виконання рішення суду.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Виходячи із зазначеного, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) виплата громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) об'єктом компенсації є доходи, які не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Однією із умов, для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів - є порушення встановлених строків виплати таких доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходів проводиться незалежно від порядку і підстав виплати доходів: добровільного чи на виконання судового рішення.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до п. 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з п. 2 Порядку №159 закріплено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до абз. 6 п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
У ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, основною умовою для виплати громадянам передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є:
- порушення встановлених строків виплати доходів і
- наявність такої ознаки доходів як їх періодичність.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи за виконанням судового рішення.
Під час судового розгляду справи встановлено, що належні позивачу суми компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки та індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 виплачено позивачу лише 24.07.2024 на виконання рішення суду і з порушенням строків їх виплати.
Згідно з випискою по картці/рахунку 24.07.2024 відповідачем здійснено зарахування на рахунок позивача доплат на підставі зазначеного судового рішення (Т.1, а.с. 26).
Отже, фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 роки відбулась лише у 24.07.2024.
За таких обставин суд зазначає, що в даному випадку мала місце протиправна бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів (щодо індексації грошового забезпечення), у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків (термінів) їх виплати.
Доводи відповідача, що ним своєчасно виплачено належні суми на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті протиправної невиплати частини грошового забезпечення, сума індексації грошового забезпечення є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ.
Так, наведене вище нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а.
Враховуючи, що право на отримання позивачем індексації грошового забезпечення встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а компенсація за порушення строків виплати періодчиного доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, суд зазначає про необхідність проведення позивачу компенсації втрати доходів за правилами, передбаченими Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159 щодо індексації грошового забезпечення.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що у Законі № 2050-ІІІ зазначено, що під доходами слід розуміти:
- грошові доходи громадян, які вони одержують на території України
- і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Враховуючи вищевикладені норми, суд вважає, що згідно з Законом № 2050-ІІІ об'єктом компенсації є лише ті доходи громадян, які не мають разового характеру, а виплачуються, як правило, щомісячно: пенсії, стипендії, заробітна плата, тощо.
Водночас, суми, які належать працівникові при звільненні згідно з ст. 116 КЗпП України, за своєю суттю є одноразовою виплатою, але можуть містити в своєму складі як, власне, періодичну виплату - заробітну плату (грошове забезпечення), яка (яке) під час трудових відносин (проходженні військової служби) виплачувалась щомісяця (як правило двома частинами), так й інші суми, в тому числі, й одноразові, наприклад, грошову компенсацію за невикористану відпусту, одноразові допомоги, тощо.
Суд акцентує увагу, що з моменту звільнення щомісячна виплата заробітної плати (грошового забезпечення) припиняється, оскільки трудові відносини (публічна служба) закінчились, а сама грошова сума, яку відповідач мав виплатити позивачу в порядку ст. 116 КЗпП України при звільненні - вже не має такої ознаки як періодичність, оскільки є одноразовою виплатою при звільнені, не зважаючи на те, що у своєму складі може мати такі періодичні виплати як заробітну плату (грошове забезпечення), нараховану(е) за час роботи (служби) до звільнення, її індексацію, тощо.
Отже сума, яка належить працівнику до виплати при звільненні в порядку ст. 116 КЗпП України:
(1) має одноразовий характер,
(2) виплачуються при звільненні (в тій частині, по якій не має спору між працівником та роботодавцем),
(3) і не є об'єктом компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ (за виключенням тієї її частини, яка має періодичний характер - суми грошового забезпечення).
Отже об'єктом компенсації в даному випадку є сума індексації грошового забезпечення позивача з 07.11.2015 по 3.10.2017.
При цьому вимоги позивача щодо застосування Закону № 2050-ІІІ до виплаченої відповідачем суми компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018 не ґрунтуються на положеннях вказаного закону, оскільки така компенсація має одноразовий характер.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
У ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, буд.10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40111732) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (за період з 07.11.2015 по 31.10.2017), відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
3. Зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 24.07.2024, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (за період з 07.11.2015 по 31.10.2017) відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант