Справа № 161/308/24
Провадження № 2/161/394/25
14 липня 2025 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Стецюка Р.В.,
представник позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - Атаманчук А.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення майнової та моральної шкоди,
05.01.2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.2023 року о 08 год. 45 хв. в м.Луцьк по вул. Рівненській, 56, відповідач ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання з лівої смуги у праву смугу, не надала переваги в русі транспортному засобу «Audi А5» , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухалась в попутному напрямку по тій смузі, яку вона мала намір перестроїтись, допустила зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим позивачу завдано матеріальних та моральних збитків.
За даним фактом, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2023 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Зазначає, що позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 15 273,24 грн, проте вказана виплата не покрила всієї вартості матеріальної шкоди, спричиненої позивачу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.
Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 49780 грн, що підтверджується актом виконаних робіт.
З урахуванням викладеного просить стягнути із відповідача ОСОБА_4 на її користь різницю між реальними збитками та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 34 596,74 грн.
Також зазначила, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача було завдано пошкоджень, що позбавило її можливості використовувати транспортний засіб у звичайному режимі та вплинуло на її емоційний стан та здоров'я, а тому просить також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Крім цього просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та сплачений судовий збір - 1211,20 грн.
Ухвалою суду від 16 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
24 лютого 2025 року позивач подала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» майнову шкоду в сумі 28338,37 грн та моральну шкоду в сумі 2 1283,08 грн; з ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі - 6118,39 грн , моральну шкоду - 22 816,82 грн; з ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_4 судові витрати - 1211,20 грн, витрати на правничу допомогу - 10 000 грн.
Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року змінено процесуальний статус Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, на співвідповідача по справі.
19 вересня 2024 року представником відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - адвокатом Атаманчук А.О. подано відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнала. Зазначила, що працівниками ПАТ НАСК «ОРАНТА» складено протокол огляду автомобіля, з яким погодилась позивач. Оскільки зазначені в протоколі деталі зазнали незначних пошкоджень, що підлягають відновленню шляхом лакофарбового покриття, а підкрилок підлягає заміні, за умовами полісу позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 15 323,24 грн, що покриває витрати на здійснення необхідних робіт. Позивач зауважень на розрахунки не подавала.
Щодо наданих доказів витрат позивача на відновлення пошкоджених деталей автомобіля зазначає, що вартість робіт СТО, наведеної у акті виконаних робіт, є завищеною та не відображає кількість годин, витрачених на конкретний вид роботи. Також позивач не надала додаткових фото пошкоджених дверей для підтвердження необхідності проведення їх заміни або висновку експерта, тому відповідач заперечує щодо необхідності заміни дверей лівих, виходячи з характеру пошкоджень деталі.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Рущак В.Н. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Пилипчук В.Ф. проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність стороною позивача розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Представник відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - адвокатом Атаманчук А.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у відзиві, просила у позові відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до таких всиновків.
Відповідно до положень ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 18.09.2023 року о 08 год. 45 хв. в м.Луцьк по вул. Рівненській, 56, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання з лівої смуги у праву смугу, не надала переваги в русі транспортному засобу «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухалась в попутному напрямку по тій смузі, яку вона мала намір перестроїтись, допустила зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим позивачу завдано матеріальних та моральних збитків. За даним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол серії ААД № 1506633 від 18.09.2023 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2023 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 15).
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постановою суду вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, в результаті якої автомобіль позивача був пошкоджений, встановлена. Власником автомобіля «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 21).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПАТ НАСК «Оранта», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 42413522 від 20.06.2023 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн (а.с. 49).
В судовому засіданні встановлено, що 10.09.2023 року ПАТ НАСК «ОРАНТА» складено протокол огляду транспортного засобу «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі якого та заяви потерпілої ОСОБА_3 , в подальшому здійснено розрахунок страхового відшкодування, який становить 15 273,24 грн. (а.с. 46 - 49, 148-149).
Також судом встановлено, що на підставі страхового акту від 25.10.2023 року ПАТ НАСК «Оранта» в межах ліміту відповідальності за полісом № АТ 42413522 від 20.06.2023 року здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 15 273,24 грн, що підтверджується копією виписки з рахунку ОСОБА_3 про зарахування коштів (а.с. 20, 50).
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року у даній справі за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Пилипчука В.Ф., судом було призначено судову авто-товарознавчу експертизу.
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні Висновку експерта № 0018 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 05.01.2024 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 18.09.2023 року в цінах на ДТП 18.09.2023 року, з врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 43661,61 грн. Вартість відновлювального ремонту «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент проведення експертизи, з врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 79217,09 грн. Вартість відновлювального ремонту «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, на момент проведення експертизи із врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 43661,61 грн (а.с. 203 -217).
Таким чином судом встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_3 становить 43661,61 грн, розмір матеріальних збитків, відшкодований ПАТ НАСК «ОРАНТА» - 15 273, 24 грн. Отже, розмір невідшкодованої матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 28 338,37 грн. Своєю чергою суд також враховує, суму ПДВ, сплачену ПАТ НАСК «ОРАНТА» - 7276,94 грн (43 661,61 *20/120), а тому невідшкодована позивачу сума збитків становить 21 111,43 грн (43661,61 - 15273,24 - 7276,94).
Відповідно до ст. ст. 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.2 ст. 999 ЦК України встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхового ліміту.
Оскільки полісом № АТ 42413522 від 20.06.2023 року встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 160 000,00 грн, відтак саме ПАТ НАСК «ОРАНТА» несе відповідальність за відшкодування майнової шкоди. Таким чином, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме: стягненню з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь позивача 21 111,43 грн, що становить різницю між понесеними позивачем збитками та виплаченою відповідачем за полісом обов'язкового страхування.
Отже, відшкодування додаткових витрат, які безпосередньо перебувають у причинному зв'язку з ДТП та процесом відновлення пошкодженого автомобіля, стягуються додатково з винуватця ДТП в порядку ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України, оскільки полісом обов'язкового страхування вони не покриваються. Відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача Думанської майнової шкоди в сумі 6 118, 9 грн не підлягають до задоволення у зв'язку з безпідставністю заявленої вимоги.
Щодо стягнення компенсації моральної шкоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У позовній заяві позивач вказує, що через пошкодження її транспортного засобу вона зазнала моральної шкоди. Неправомірні дії відповідачів призвели до її душевних страждань, стану емоційної напруги та стресу, порушення звичних умов проживання її та членів її сім'ї.
Заявляючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2 183,08 грн з ПАТ НАСК «ОРАНТА» та 22 816, 82 грн з ОСОБА_4 позивачем не мотивовано із чого виходила позивач визначаючи саме такі її розміри.
Разом з тим, беручи до уваги ту обставину, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини відповідача ОСОБА_4 , був пошкоджений автомобіль позивача, тривалості часу, протягом якого позивач вживала заходи для відновлення своїх порушених прав, вимушеності змін її звичного способу життя, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частини підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 3 500,00 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 16, 76, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 21 111 (двадцять одну тисячу сто одинадцять) грн 43 коп. майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.07.2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК