про повернення позовної заяви
Справа № 500/4383/25
28 липня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23 липня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Приписами частини 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 1 частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (частина 2 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до частини 8 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у разі звернення фізичної особи до суду через її представника суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, що підтверджує його повноваження.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ (стаття 100 Закону України «Про нотаріат»).
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині 1 статті 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 року № 237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472 визначено, що апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
Як встановлено судом, позовна заява ОСОБА_1 підписана Новіковим В.В., який зазначений представником позивача.
Однак, в порушення вищевказаних вимог до матеріалів адміністративного позову додані копії документів, які не засвідчені належним чином, в тому числі й копія довіреності та апостилю, посвідченого нотаріусом штата Іллінойс Михайлом Чабаном.
Крім цього, з матеріалів адміністративного позову вбачається, що разом з адміністративним позовом представником позивача на підтвердження своїх повноважень надано до суду світлокопію, а не оригінал апостилю.
На підставі зазначеного, суддя дійшов висновку, що надана до суду ксерокопія апостилю не є документом, що посвідчє адміністративну процесуальну дієздатність Новікова В.В., як повноважного представника Древи М.В.
Крім того, кількість скріплених аркушів довіреності з апостилем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.
Таким чином, з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.
Аналогічна правова позиція неодноразово виловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 05.01.2018 по справі №826/7941/17, від 15.01.2018 по справі №820/2589/17, від 12.04.2021 року по справі № 540/1138/20 та від 23.06.2022 у справі № 620/16645/21.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, у якої відсутні повноваження на вчинення таких дій.
Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства, (п. 57).
Пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Встановивши, що позовну заяву подано без додержання відповідних вимог чинного процесуального закону, суд дійшов висновку про її повернення.
Керуючись статтями 169, 241, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву і додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 28 липня 2025 року.
Суддя Дерех Н.В.