вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
28 липня 2025 року Справа № 480/5288/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.03.2021 року та з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.03.2021 року по 02.01.2025 року та з урахуванням виплачених сум.
При цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даними позовними вимогами та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було.
В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.03.2021 року та з урахуванням виплачених сум, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку.
Разом з тим в зазначеній ухвалі позивачу було встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків та роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Позивачем, засобами поштового зв"язку, було надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій, зокрема, зазначено, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, а тому, позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом ним не пропущений.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про усунення недоліків позовної заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
В заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, а тому, позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом ним не пропущений.
Проте суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Отже, приписи статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які покликався позивач, не поширюють свою дію на спірні правовідносини, адже стосуються тих ситуацій, коли нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналогічна позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року по справі № 400/9796/23.
Водночас з позовної заяви суд вбачає, що при призначенні в 2021 році позивачу пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не було застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком, про що також зазначено позивачем у позовній заяві, отже, пенсійним органом не було нараховано позивачу суми, які повинні бути виплачені пенсійним органом, а тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, .
Отже в даному випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже лист Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.05.2025 року № 1800-0202-8/21813 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
При цьому суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Проте, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Також позивачем не було надано суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вище зазначеними позовними вимогами та доказів поважності причин пропуску такого строку. Позивачем було надано суду лише заяву про усунення недоліків, в якій стверджує, що строк звернення до суду ним не пропущено.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою в частині вище зазначених позовних вимог.
А відтак, суд зазначає, що доводи викладені позивачем у заяві про усунення недоліків, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.03.2021 року по 02.01.2025 року та з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.03.2021 року по 02.01.2025 року та з урахуванням виплачених сум.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.03.2021 року по 02.01.2025 року та з урахуванням виплачених сум - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек