28 липня 2025 року м. Рівне №460/9224/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно не проведення службового розслідування щодо не підтвердження факту самовільного залишення військової частини, уточнення причин і умов, що сприяли помилковому наданню інформації про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2024 №24-ОД «Про результати службового розслідування»; зобов'язання відповідача прийняти рішення стосовно проведення службового розслідування щодо не підтвердження факту самовільного залишення військової частини, уточнення причин і умов, що сприяли помилковому наданню інформації про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з 17.02.2024; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошового забезпечення починаючи з 26.01.2024 по 14.12.2024, у тому числі додаткової винагороди за січень 2024 року; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належних коштів грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди за січень 2024 року.
Ухвалою суду від 27.05.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновлено пропущений строк звернення; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач під час проведення службового розслідування помилково встановив щодо нього факт про самовільне залишення військової частини, оскільки не врахував обставину про перебування на лікуванні за спірні періоди та протиправно не розглянув відповідний рапорт про надання відпустки. Вважає, що за наведеного відповідач також допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати грошового забезпечення починаючи з 26.01.2024 по 14.12.2024, у тому числі додаткової винагороди за січень 2024 року. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву вказує, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2024 №36, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 вважаються такими, що прибули 05.02.2024 в район виконання бойових завдань в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківської області для виконання бойових завдань. Тому, щодо подання 12.02.2024 позивачем рапорту про надання йому відпустки на лікування зауважує, що на той момент в пункті постійної дислокації не було представників управління військової частини та групи персоналу, які могли б прийняти та зареєструвати рапорт, оскільки управління вже перебувало в зоні бойових дій в Харківській області, а серед особового складу, за юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 , перебував рядовий та сержантський склад, який відповідав за охорону та оборону території та складів ракетно-артилерійського озброєння. У зв'язку з цим, була відсутня можливість отримати для розгляду рапорт безпосереднім або прямим начальником, і є підстави вважати, що порядок подачі рапорту позивачем був порушений. Зазначає, що солдат ОСОБА_1 для отримання відпустки для лікування у зв'язку із захворюванням, мав звернутися з рапортом по команді, до якого докласти оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії, що підтверджують підставу для отримання такого роду відпустки. За наведеного, представник відповідача вважає, що станом на 17.02.2024 позивач обґрунтовано вважається таким, що не з'явився після лікування до військової частини НОМЕР_1 , а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №48 від 17.02.2024 йому правомірно призупинено виплату грошового забезпечення та знято зі всіх видів забезпечення. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Молодшого сержанта ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №1 зараховано до списків особового складу військової часини НОМЕР_1 з 25.02.2022 на посаду командира міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї.
Згідно з витягом з наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2024 №369, солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової часини НОМЕР_3 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №1684-РС від 07.12.2024 майстром ремонтного взводу ремонтної роти військової частини НОМЕР_4 , вважається таким, що 14.12.2024 справи і посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_4 ; виключено зі списків особового складу військової часини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 14.12.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2024 №26, солдат ОСОБА_1 , старший механік-водій 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти, вважається таким, що 26.01.2024 вибув з району виконання завдань у комунальне некомерційне підприємство «Сарненська центральна районна лікарня» на стаціонарне лікування.
Довідкою №108 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС, військовослужбовців внутрішніх військ, що видана 12.02.2024 КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, підтверджується, що позивач з 26.01.2024 по 12.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
12.02.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_5 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 ; встановлено захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби та визначено, що на підставі статті 65 гр. ІІ Розкладу хвороб «потребує відпустки для лікування у зв'язку з захворюванням терміном 30 календарних днів», що підтверджується довідкою ВЛК (військової частини НОМЕР_5 ) від 12.02.2024 №1811.
Позивач вказує, що 12.02.2024 він подав рапорт про надання відпустки на лікування у пункті постійної дислокації військової часини НОМЕР_1 .
16.02.2024 ОСОБА_1 надіслав командиру військової часини НОМЕР_1 рапорт про надання відпустки на лікування, до якого долучив копію довідки ВЛК №1811 від 12.02.2024, виданої гарнізонною в/ч НОМЕР_5 .
У цьому рапорті позивач вказував, що 12.02.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_5 видано довідку відповідно до якої він потребує відпустки для лікування у зв'язку з захворюванням терміном 30 календарних днів, а також, що він подав рапорт про надання відпустки на лікування у пункті постійної дислокації військової часини НОМЕР_1 . Оскільки, не відомо про результати розгляду поданого рапорту, позивач просив повідомити його про результати розгляду рапорту про надання відпустки для лікування на підставі довідки ВЛК №1811 від 12.02.2024 та видати витяг з наказу про надання відпустки для лікування.
Вказаний рапорт був надісланий на адресу військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 . Описом вкладення підтверджується надсилання рапорту та довідки ВЛК; поштове відправлення №3450307643037.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.03.2024 №24-ОД «Про результати службового розслідування», на підставі вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2024 за №76-АГД «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини», старшим лейтенантом ОСОБА_2 , заступником командира 1 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, а також встановлення ступеня вини відносно старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
За змістом наказу від 13.03.2024 №24-ОД «17.02.2024 близько 12:50, від командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про факт самовільного залишення військової частини старшим механіком-водієм 1 механізованого відділення з механізованого взводу з механізованої роти, солдатом ОСОБА_1 . Попередньо встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти ОСОБА_1 не з'явився до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 після лікування з 13.02.2024 та відсутній без поважних причин на службі, а також відсутній в межах розташування військової частини НОМЕР_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець відповідає та відмовляється прибути в район виконання завдань військової частини в зоні бойових дій, його місце знаходження не відоме. Встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України».
Згідно з пунктом 3 наказу від 13.03.2024 №24-ОД, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Довідкою №209 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС, військовослужбовців внутрішніх військ, що видана 27.03.2024 КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, підтверджується, що позивач з 08.03.2024 по 27.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Довідкою №376 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС, військовослужбовців внутрішніх військ, що видана 22.05.2024 КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, підтверджується, що позивач з 25.04.2024 по 22.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Довідкою №1315 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу, що видана 05.07.2024 КНП «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради, підтверджується, що позивач з 22.06.2024 по 05.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Згідно з довідкою КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради №804 від 15.07.2024, ОСОБА_1 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 05.07.2024 по даний час (15.07.2024).
Відповідно до виписки-епікризу з медичної картки стаціонарного хворого №8757 від 06.08.2024 КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, позивач з 05.07.2024 по 06.08.2024 перебував на лікуванні у травматології.
З 07.08.2024 по 21.08.2024 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації неврологічних захворювань Корецької обласної лікарні відновного лікування, що підтверджується копією Епікриза №210.
Довідкою №644 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС, військовослужбовців внутрішніх військ, що видана 23.09.2024 КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, підтверджується, що позивач з 22.08.2024 по 23.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.09.2024 №2970 позивача направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби - на 24.09.2024.
Згідно з довідкою ВЛК (військової частини НОМЕР_5 ) від 19.11.2024 №15845, 19.11.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_5 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 ; встановлено захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби та визначено, що на підставі статті 64б, 23в гр. ІІ Розкладу хвороб «придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони».
Інші періоди перебування на лікуванні документально не підтверджені.
Позивач не погоджується з встановленим відповідачем фактом самовільного залишення військової частини, тому звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 49 Конституції України визначає, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України №2232-XII, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV.
Відповідно статті 11 Статуту Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно зі статтею 14 Статуту Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
За приписами статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
А згідно з статтями 86-87 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Таким чином, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі- особи, які проводять службове розслідування).
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право:
запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування);
отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);
з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування;
за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді;
ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування;
отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України;
проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Як встановлено судом відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.03.2024 №24-ОД «Про результати службового розслідування», було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, а також встановлення ступеня вини відносно ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
За змістом цього наказу, 17.02.2024 близько 12:50, від командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про факт самовільного залишення військової частини позивачем. Попередньо встановлено, що він «не з'явився до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 після лікування з 13.02.2024 та відсутній без поважних причин на службі, а також відсутній в межах розташування військової частини НОМЕР_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець відповідає та відмовляється прибути в район виконання завдань військової частини в зоні бойових дій, його місце знаходження не відоме. Встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України». Притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Суд зазначає, що за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.
При цьому, самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.
Таким чином, не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром та встановлюються шляхом всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Верховний Суд в постанові по справі №813/1021/17 від 19.02.2020 зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
В постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №804/4633/17 викладена правова позиція, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведення вини військовослужбовця, якому такий проступок ставиться у провину. Не з'ясування обставин і причин, за яких військовослужбовець залишив військову частину, а також відсутність доказів, які б підтверджували самовільне залишення розташування військової частини, свідчить про відсутність підстав для висновку про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини.
Суд вважає, що зазначені в наказі від 13.03.2024 №24-ОД обставини, не містить достовірних відомостей, які б дали підстави зробити однозначний висновок про факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 180 Положення №1153/2008 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається, зокрема відпустка для лікування у зв'язку з хворобою.
Відповідно до пункту 259 Положення №1153/2008 лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров'я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини - начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв'язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками - продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.
Право військовослужбовців на охорону здоров'я, медичну допомогу передбачено статтею 11 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Відповідно до частини першої цієї статті, охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами.
Відповідно до частини 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2024 №26, солдат ОСОБА_1 , старший механік - водій 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти, вважається таким, що 26.01.2024 вибув з району виконання завдань у комунальне некомерційне підприємство «Сарненська центральна районна лікарня» на стаціонарне лікування.
Довідкою №108 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС, військовослужбовців внутрішніх військ, що видана 12.02.2024 КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, підтверджується, що позивач з 26.01.2024 по 12.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
12.02.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_5 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 ; встановлено захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби та визначено, що на підставі статті 65 гр. ІІ Розкладу хвороб «потребує відпустки для лікування у зв'язку з захворюванням терміном 30 календарних днів».
Частиною другою статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України передбачено, що в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901 затверджено Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - Порядок №901).
Згідно з пунктом 2 Порядку №901 для обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між військовими частинами, закладами охорони здоров'я і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки використовуються системи електронного документообігу Міноборони, Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - системи електронного документообігу).
Пунктом 4 Порядку №901 передбачено, що заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі:
іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров'я та вибули з нього, із зазначенням найменування закладу охорони здоров'я, військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (у разі наявності), дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) або особистого номера військовослужбовця, умовного найменування військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу, дати госпіталізації, дати виписки, потреби в наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії;
довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;
рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Пунктом 5 Порядку №901 визначено, що медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються, зокрема:
закладом охорони здоров'я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров'я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я або вибув з нього, - іменний список військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров'я та вибули з нього, інші документи у разі потреби;
закладом охорони здоров'я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначені в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров'я - постанова військово-лікарської комісії, оформлена у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії, виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, рапорт військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я з метою взяття на військовий облік (виключення з військового обліку), інші документи у разі потреби.
Заклад охорони здоров'я повідомляє через доступні засоби зв'язку територіальному центру комплектування та соціальної підтримки або військовій частині, в яку направляється військовослужбовець, про його виписку та отримання ним документів (пункт 7 Порядку №901).
Відповідно до пункту 9 Порядку №901 військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров'я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку. Документи можуть надсилатися у паперовій формі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров'я, де він проходить лікування, у разі відсутності технічної можливості у військовій частині.
Заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідають за надання у повному обсязі документів, достовірність, актуальність та повноту інформації, що міститься у поданих документах (пункт 11 Порядку №901).
Відповідач вказує про факт самовільного залишення військової частини позивачем, оскільки він не з'явився до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 після лікування з 13.02.2024 та відсутній без поважних причин на службі, а також відсутній в межах розташування військової частини НОМЕР_1 .
В свою чергу, позивач зазначає, що 12.02.2024 він подав рапорт про надання відпустки на лікування у пункті постійної дислокації військової часини НОМЕР_1 .
16.02.2024 ОСОБА_1 надіслав командиру військової часини НОМЕР_1 рапорт про надання відпустки на лікування, до якого долучив копію довідки ВЛК №1811 від 12.02.2024, виданої гарнізонною в/ч НОМЕР_5 .
У цьому рапорті позивач вказував, що 12.02.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_5 видано довідку відповідно до якої він потребує відпустки для лікування у зв'язку з захворюванням терміном 30 календарних днів, а також, що він подав рапорт про надання відпустки на лікування у пункті постійної дислокації військової часини НОМЕР_1 . Оскільки, не відомо про результати розгляду поданого рапорту, позивач просив повідомити його про результати розгляду рапорту про надання відпустки для лікування на підставі довідки ВЛК №1811 від 12.02.2024 та видати витяг з наказу про надання відпустки для лікування.
Вказаний рапорт був надісланий на належну юридичну адресу військової частини НОМЕР_1 . Описом вкладення підтверджується надсилання рапорту та довідки ВЛК; поштове відправлення №3450307643037.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі - Інструкція №40).
Відповідно до пункту 1.3. у цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні: організація роботи з документами - здійснення документообігу, формування справ, зберігання документів та користування ними у поточній діяльності військової частини (установи); служба діловодства - структурний підрозділ або відповідальна особа структурного підрозділу, що забезпечує реєстрацію, облік, організацію документообігу службових документів, зберігання документаційного фонду або його частини до передачі на зберігання до архівного підрозділу військової частини (установи), або відповідальна особа, на яку покладено виконання завдань і функцій цієї служби.
Відповідно до пп. 2.3.4. Інструкції №40 накази по стройовій частині видаються, зокрема з питань щодо: перебування на лікуванні та повернення на службу з лікувального закладу; звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я і виходу на службу після хвороби.
Відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник) (пункт 1.4. Інструкції №40).
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру (п. 2.1.6 Інструкції №40).
Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №280/7446/24 вказував на те, що розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином. Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт. Наслідком написання рапорту військовослужбовця є відповідний наказ по особовому складу чи відмова у задоволенні рапорту.
У публічно-правових відносинах, де одним із суб'єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необґрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи.
Принцип правової визначеності передбачає не лише обов'язок своєчасного розгляду звернення, але й обов'язок інформування військовослужбовця про результати такого розгляду із належним обґрунтуванням рішення. Відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення.
Судом встановлено, що відповідач не розглянув рапорт позивача про надання відпустки на лікування, до якого було долучено копію довідки ВЛК №1811 від 12.02.2024 та рішення за результатом його розгляду не приймав.
Щодо доводів відповідача наведених у відзиві, суд зазначає, що «особисте звернення» означає те, що військовослужбовець особисто звертається з рапортом до особи, яка уповноважена вирішувати те чи інше питання, що і мало місце у спірному випадку та не означає того, що такий рапорт повинен бути переданий особисто особі, яка наділена такими повноваженнями. При цьому, норми законодавства, не виключають можливість подання такого рапорту засобами поштового зв'язку.
Водночас, рапорт позивача був адресований повноважній особі, належним чином обгрунтований та мав бути зареєстрований в службі діловодства військової частини.
У свою чергу, звернення позивача з відповідним рапортом породжує у відповідача обов'язок розглянути такий рапорт та прийняти, за наслідками такого розгляду, відповідне рішення.
Суд наголошує, що відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).
Отже, командир військової частини за результатами розгляду рапорту позивача, зобов'язаний був протягом встановленого строку розглянути рапорт та надати відповідь по суті порушеного питання.
Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2024 №36.
Так, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2024 №36, «вважати такими, що прибули 05.02.2024 військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 в район виконання бойових завдань в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківської області у зв'язку із службовою необхідністю, для якісного виконання бойових завдань за призначенням в умовах збройної агресії російської федерації на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №135/ТРО від 01.02.2024».
Суд зауважує, що з відповідно до встановлених обставин справи, позивач, який на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2024 №26, 26.01.2024 вибув з району виконання завдань у комунальне некомерційне підприємство «Сарненська центральна районна лікарня» на стаціонарне лікування, з 26.01.2024 по 12.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Сарненській ЦРЛ.
У матеріалах справи відсутні докази доведення до відома (ознайомлення) позивача наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2024 №36. Натомість, як встановлено судом, 05.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Сарненській ЦРЛ.
Тому, доводи відповідача, зокрема про те, що належні умови для подання рапорту позивачем 12.02.2024 були відсутні, оскільки дислокація частини вже була у Харківській області, є безпідставними.
Крім цього, належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.
Відповідно до обставин справи, Військова частина НОМЕР_1 повідомила Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Полтаві, що в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
У відповідь на адвокатський запит від 04.10.2024, Державне бюро розслідувань у місті Полтаві повідомило, що надходили матеріали стосовно можливого СЗЧ ОСОБА_1 . Вказані матеріали вивчено та направлено на доопрацювання, а саме для долучення необхідних, належним чином завірених копій документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Матеріали справи не містять обвинувального вироку, який би свідчив про скоєння позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. За даними ЄДРСР судом не встановлено.
У сукупності встановлених обставин, суд дійшов висновку, що виданим спірним наказом зроблено безпідставний та передчасний висновок щодо СЗЧ позивача. Отже, відповідачем не встановлювалось шляхом всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого позивачем правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу «Про результати службового розслідування» відносно позивача, а позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання повторно провести службове розслідування щодо підтвердження факту самовільного залишення 13.02.2024 військової частини ОСОБА_1 .
Пунктом 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, визначено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Накозом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2024 №48 призупинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Разом з тим, вимоги суд вважає передчасними позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошового забезпечення починаючи з 26.01.2024 по 14.12.2024, у тому числі додаткової винагороди за січень 2024 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належних коштів грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди за січень 2024 року, оскільки таке рішення має бути прийняте відповідачем після перегляду питання про СЗЧ позивача, а дискреційними повноваженнями стосовно прийняття відповідного рішення наділений саме відповідач.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи.
За наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат суду не подано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.03.2024 №24-ОД «Про результати службового розслідування».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування щодо підтвердження факту самовільного залишення 13.02.2024 військової частини ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя Н.В. Друзенко