про повернення позовної заяви
28 липня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/9405/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 22 травня 2023 року.
23.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку.
В обґрунтування заяви зазначено, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Окрім того, позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь- яких інших документів, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця.
Дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши доводи представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, до позовних вимог щодо зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 18.07.2022 грошового забезпечення - строк звернення не застосовується.
Водночас до позовних вимог зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Остаточний правовий висновок щодо строку звернення до суду в порядку статті 233 Кодексу законів про працю України викладений у постанові cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 за позовом військовослужбовця щодо обрахунку грошового забезпечення, згідно із яким строк звернення до суду із позовними вимогами з 19.07.2022 становить три місяці і спливає 30.09.2023 з урахуванням карантинних законодавчих обмежень.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини з 10.03.2025.
Тож позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Також в обґрунтування вказаної заяви представником позивача зазначено, що про нараховані та виплачені відповідачем суми стало відомо після отримання відповіді на адвокатський запит, тобто, з моменту отримання відповіді стало відомо про порушене право.
Суд звертає увагу, що згідно з положеннями пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (чинним з 20 липня 2018 року), грошове забезпечення виплачується, зокрема, щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Отже, грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує, і розмір такого щомісячного грошового забезпечення, розрахований із прожиткового мінімуму в розмірі 1762,00 грн (як виплачувалося) та в розмірі 2481,00 грн (як вважає за вірне позивач у 2022 році) та 2684,00 грн (як вважає за вірне позивач у 2023 році), 3028,00 грн (як вважає за вірне позивач у 2024 році) є суттєво різним, який не можливо не помітити, отримуючи грошове забезпечення, починаючи з першого місяця служби.
Таким чином, про ненарахування грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 у належному розмірі (з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами на 1 січня 2022, 2023) позивач також знав (мав можливість дізнатись) у день отримання такого грошового забезпечення.
В той же час, позивачем не було надано доказів вчинення активних дій направлених на отримання відповідної інформації від відповідача щодо складових таких виплат та/або детальних розрахунків, у спірний період.
Тож з дня отримання грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 у неналежному розмірі позивач також мав реальну, об'єктивну можливість дізнатися, виявивши належну зацікавленість до розрахунку грошового забезпечення та вчинити активні дії з метою здійснення відповідачем перерахунку та виплати грошового забезпечення у належному розмірі (з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами на 1 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року).
Відтак, направлення позивачем до відповідача адвокатського запиту про здійснення перерахунку і виплати грошового забезпечення, та отримання від відповідача листа про відсутність підстав для здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, в тому числі і в постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23. У будь-якому випадку позивач повинен обґрунтувати наявність поважних причин для пропуску строку звернення до суду у період з 11 січня 2024 року (дата звільнення) по 11 квітня 2024 року (останній день встановленого строку звернення до суду).
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом у період, який пропущено, позивачем не наведено, змістовних і вагомих доводів щодо існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не заявлено та доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у встановлений законом строк, суду не надано.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними вказаних причин пропуску строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Відтак, враховуючи, що позовні вимоги викладені в тексті прохальної частини позову (не оформлене у вигляді окремого письмового документу) і не можуть бути фізично виокремлені судом в окремий письмовий документ з метою їх повернення, останні належить вважати повернутими та без окремого направлення позивачеві позовної заяви засобами поштового зв'язку.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя Г.В. Костенко