28 липня 2025 р. № 400/2144/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , с. Розважів,Вишгородський р-н, Київська обл.,07241,
до відповідачаГоловне управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Київська обл., Фастівський р-н,08500, вул. Варшавська,3-Б,смт Макарів,Київська обл., Бучанський р-н,08001 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 14.11.2023 №104350007746, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області і Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.11.2023 №104350007746 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058 IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати звернення;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 понесенні нею судові витрати за сплату судового збору.
В обґрунтування позову вказує, що звернулась до Відповідача2 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV., на що їй було відмовлено.
Ухвалою суду від 06.03.2025 року судом було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач1 подав відзив на позовну заяву, де проти задоволення позову заперечував та вказав, що право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058 позивачем не підтверджено, тому підстави для призначення зазначеного виду пенсії відсутні.
Від відповідача2 також надійшов відзив на позовну заяву, де зазначені причини відмови у призначенні пенсії позивачці. Відповідач 2 наголосив, що право на призначення пенсії позивачем не було підтверджено.
Ухвалою від 04.06.2025 року позивачці було поновлено строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Дослідивши докази, суд, -
Позивач 07.11.2023 року подала до відповідача2 заяву, оскільки вважає, що досягла пенсійного віку, має необхідний стаж, виховувала дитину інваліда до 6-річного віку, а тому відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на призначення дострокової пенсії за віком.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 № 339/35961.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.11.2023 №104350007746 позивачці відмовлено. У даному рішенні вказано, що не зараховано періоди:
-тримання допомоги по догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом лютого 2005 року - грудня 2006 року, згідно з довідкою від 28.07.2023 № 508 про призначення виплати допомоги з 02.02.2005 по 08.12.2007, виданою Управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної Державної адміністрації Київської області, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані щодо отримання допомоги та сплати страхових внесків;
- роботи протягом липня грудня 2000 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.
А також відповідач1 вказує, що до заяви про призначення дострокової пенсії за віком Позивачем додано копію з копії корінця медичного висновку на дитину-інваліда віком до 16 років від 17.05.1999 № 231 (дійсний до 17.05.2001). Копію з копії корінця медичного висновку не було прийнято для підтвердження визнання дитиною з інвалідністю і вказано, що такий документ не передбачений в п 2.18 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач із цим не погодилась та звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.04.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно пункту третього частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття "особа з інвалідністю" на момент виникнення спірних відносин установлювався ст. 2 Закону № 875-ХІІ, а також ст. 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-ІV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону № 2961-ІV дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;.
Зі змісту абзацу п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV убачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 18 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непрямим підтвердженням цього є встановлена ч. 6 ст. 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.
Згідно з п. 2.18 Порядку № 22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14 висловив обґрунтовану позицію, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016).
Позивач до позову додала:
-свідоцтво про народження доньки серії НОМЕР_1 ;
-медичний висновок №127;
-довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0097674;
-довідку про перебування на обліку та отримання допомоги №762 від 05.12.2023р.;
-довідку про перебування на обліку та отримання допомоги №508 від 28.07.2023р.;
-довідку про перебування на обліку та отримання допомоги №509 від 27.07.2023р.;
-корінець медичного висновку № 231 на дитину-інваліда від 17.05.1999р.;
-медичний висновок на дитину (підлітка)-інваліда з дитинства у віці до 16 років №39 від 04.12.2006р.
А тому суд робить висновок, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, що підтверджено висновками лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Суд також зауважує, що позивачем не надано до суду доказів надання при зверненні із заявою про призначення пенсії інших документів на підтвердження того, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Дані документи було надано разом із позовною заявою. Однак судом враховано, що згідно з рішенням відповідача1 не була причиною відмови відсутність таких документів. Відповідач1 вказує лише на надання позивачем копії корінця до медичного висновку.
Суд вважає, що доводи відповідачів про відмову у призначенні пенсії позивачці на пільгових умовах відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону №1058-IV, згідно пункту 2.18 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачем надано копію з копії корінця до медичного висновку, є не правомірними та не можуть бути підставою для відмови, оскільки норми закону не містять таких застережень.
Аналогічні висновки щодо ненадання позивачем усіх документів, необхідних для призначення пенсії, не є підставою для відмови у призначенні відповідної пенсії викладені у Постановах Верховного Суду в справі №501/2838/16-а від 31.07.2018 та в справі №216/2437/16-а від 14.02.2019.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач1, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідно до положень пункту третього частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діяв з порушенням вимог чинного законодавства та без урахуванням усіх обставин, що мають значення.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання здійснити призначення та виплату позивачу пенсії, суд зазначає таке.
Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 07.11.2023 року про призначення їй дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України.
Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (с. Розважів, Вишгородський р-н, Київська обл.,07241, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Київська обл., Фастівський р-н,08500, вул. Варшавська,3-Б,смт Макарів,Київська обл., Бучанський р-н,08001, ідентифікаційний код 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.11.2023 №104350007746 і зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) від 14.11.2023 №104350007746 щодо відмови ОСОБА_1 (с. Розважів, Вишгородський р-н, Київська обл.,07241, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (с. Розважів, Вишгородський р-н, Київська обл.,07241, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про призначення пенсії відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.11.2023 року з врахуванням висновків, наданих судом у рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 (с. Розважів, Вишгородський р-н, Київська обл.,07241, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок), сплачений квитанцією №2995-8269-6554-2902 від 04.03.2025 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя В. С. Брагар