28 липня 2025 рокусправа №380/2943/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.10.2023 №1974704-2414-1333 UA46140050000054478 в частині застосування штрафу 24448.13 щодо невиконання податкових зобов'язань;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.10.2023 №1974704-2414-1333 UA46140050000054478 в частині застосування штрафу 3256.00 щодо невиконання податкових зобов'язань;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.10.2023 №1974704-2414-1333 UA46140050000054478 в частині застосування штрафу 4513.00 щодо невиконання податкових зобов'язань;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.10.2023 №1974704-2414-1333 UA46140050000054478 в частині застосування штрафу 25200.38 щодо невиконання податкових зобов'язань;
- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 22.02.2024 №1974704-2414-1333-UA46140050000054478 в частині застосування штрафу 32 218.43 щодо невиконання податкових зобов'язань;
- стягнути на користь Позивача - ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що контролюючим органом безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вказана будівля не підпадає під оподаткування передбачене підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Наголошує, що об'єкт, який належить йому на праві власності та за своїми ознаками відповідає класу будівель промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №25613 від 26.03.2025 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 266.7.3 п.266.7 ст 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо права користування, пільгою із сплати податку, розміру ставки податку та інших розбіжностей.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку ( підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Платник із такою заявою не звертався і тому нарахування проводилося на загальних підставах відповідно прийнятих ставок.
Відповідно до п. 266.1 та п. 266.2.2 ПК України, об'єктами оподаткування є будівлі, які не підпадають під винятки.
Позивач стверджує, що його нерухомість (корівник) не підлягає оподаткуванню, посилаючись на підпункт «є» пп. 266.2.2.
Однак цей підпункт звільняє від оподаткування лише об'єкти державної та комунальної власності, а не приватні господарства.
ОСОБА_1 не заперечує той факт, що він не є юридичною особою, та не є сільськогосподарським товаровиробником.
Ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості (пп.266.5.1 ПКУ), а об'єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018 2000 (п.266.2 ПКУ) про це вказує Верховний суд у справах №826/1338/17, №500/90/19.
Тип об'єктів нерухомості визначається в залежності від його коду за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (ДК 018-2000), відповідно до якого, органом уповноваженим на ведення класифікатора визначено Державне підприємство «Державний науково дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» (ДНДІАСБ).
Документом підтверджуючим приналежність об'єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора.
ОСОБА_1 експертний висновок, щодо приналежності об'єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавався, а також не звертався щодо проведення звірки по об'єктах нерухомості, які перебувають у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно.
Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки;
- нарахованої суми податку.
Відтак, оскільки станом на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень у контролюючого органу була інформація про неможливість використання за цільовим призначенням нежитлових будівель Позивача, податкові повідомлення рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а отже дії податкового органу щодо визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правомірними В
Дані нежитлові будівлі зареєстровані на фізичну особу громадянина, а не на юридичну особу, а відтак не звільняються від оподаткування.
Враховуючи викладене вище, те що фізична особа ОСОБА_1 не є зареєстрований як фізична особа-підприємець, нарахована сума податку відповідно до податкових повідомлень - рішень є правомірними та підлягають сплаті.
При прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Львівській області використало дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та податкову інформацію про об'єкти оподаткування податком на майно. Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення немає.
Позивач на поштову адресу суду подав відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №4817ел від 24.03.2025 року), в якому позовні вимоги підтримав повністю.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником нежитлового приміщення площею 1504,5 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2 . Нежитлове приміщення є повністю у власності та право власності проведено двома частками: 1/2 та 1/2. Дата державної реєстрації 11.05.2017 року
Головне управління ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення від 09.10.2023 №1974706-2414-1333-UA46140050000054478, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в сумі - 3256,80 грн.
Головне управління ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення від 09.10.2023 №1974705-2414-1333-UA46140050000054478, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в сумі - 4513,50 грн.
Головне управління ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення від 09.10.2023 №1974704-2414-1333-UA46140050000054478, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі - 24 448,13 грн.
Головне управління ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення від 21.02.2024 №1273050-2414-1333-UA46140050000054478, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі - 25 200,38 грн.
Головне управління ДПС у Львівській області 22.02.2024 винесло податкову вимогу №1974704-2414-1333-UA46140050000054478.
Суд зазначає, що позивач у позовних вимогах тричі помилково вказує один номер податкових повідомлень-рішень, що суд розцінює як описку.
Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 09.10.2023 №1974706-2414-1333-UA46140050000054478, від 09.10.2023 №1974705-2414-1333-UA46140050000054478, від 09.10.2023 №1974704-2414-1333-UA46140050000054478, від 21.02.2024 №1273050-2414-1333-UA46140050000054478 та податкову вимогу звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.
Згідно зі ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1, пп 266.2.1, пп. 266.3.1, пп. 266.3.2 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Аналіз встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок, що у наявних правовідносинах спірним є питання можливості застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України щодо об'єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкової пільги - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Разом з цим, в документах, що підтверджують право власності позивача на об'єкти нерухомості, такі відомості не відображені.
Так, ще однією умовою звільнення від оподаткування за пп. «є» пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України є фактичне використання за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні висновки щодо застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладені у рішеннях Верховного Суду у справі №2240/3410/18 від 01 лютого 2023 року, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17. У яких вказано, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Позивач не є зареєстрований як фізична особа підприємець та не є сільськогосподарським товаровиробником.
В той же час, судом доказів зворотного не встановлено, та позивачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником нежитлового приміщення площею 1504,5 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2 . Нежитлове приміщення є повністю у власності та право власності проведено двома частками: 1/2 та 1/2. Дата державної реєстрації 11.05.2017 року.
Отже, в межах діючого законодавства, нежиле приміщення, корівник, загальною площею 1504,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 є нежитловим приміщенням, належать позивачу на праві власності.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність об'єкта нежитлової нерухомості за період 2020 -2023 року. Доказів щодо вчинення дій, спрямованих на зняття з експлуатації об'єкту нерухомого майна, або ж припинення права власності чи іншого речового права на нього із проведенням відповідних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачем до суду не надано. Відомостей щодо того, що об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (корівник) , не є об'єктом оподаткування, перелік яких визначених пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позивач ні податковому органу, ні суду не подавав.
Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би позивача від сплати податку за належне йому нежитлове приміщення, у позові не зазначено і таких не встановлено судом в ході розгляду даної справи.
Таким чином, враховуючи зазначене слідує висновок про те, що позивач, маючи у власності об'єкт нежитлової нерухомості , право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законним. Приймаючи їх, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090).
СуддяКухар Наталія Андріївна