Іменем України
28 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/38104/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про стягнення неотриманої частини заробітної плати, зобов'язання виплатити компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочний час,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської міської прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача неотриману частину заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», як шкоду, завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 22 березня 2021 року у розмірі 1230251,08 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 08 січня 2016 року, 06 лютого 2016 року, 10 квітня 2016 року, 02 травня 2016 року, 25 червня 2016 року, 16 липня 2016 року, 27 серпня 2016 року, 22 жовтня 2016 року, 26 листопада 2016 року, 11 березня 2017 року, 09 травня 2017 року, 17 вересня 2017 року, 18 листопада 2017 року, 08 березня 2018 року, 27 травня 2018 року, 10 лютого 2019 року, 24 серпня 2019 року, 20 грудня 2019 року, 20 лютого 2021 року, обраховану відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за роботу надурочний час, а саме: 29 березня 2016 року, 26 грудня 2016 року, 09 січня 2016 року, 09 лютого 2017 року, 22 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 29 грудня 2017 року, 14 лютого 2018 року, 18 квітня 2018 року, 22 січня 2019 року, 19 березня 2019 року, 30 квітня 2019 року, 30 травня 2019 року, 17 червня 2019 року, 17 липня 2019 року, 24 вересня 2019 року, 31 жовтня 2019 року, 29 листопада 2019 року, 28 січня 2021 року, 10 березня2021 року, обраховану відповідно до статті 106 Кодексу законів про працю України.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 23 червня 2014 року його призначено на посаду прокурора прокуратури Подільської району м. Києва.
15 грудня 2015 року у зв'язку з успішним проходженням тестування, передбаченого підпунктом 1 пункту 5 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» призначений прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва (Подільський район).
Наказом від 22 березня 2021 року № 826к позивача звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 березня 2021 року.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.
У період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2016 року частина третя статті 81 Закону № 1697-VII встановлювала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
У період з 01 січня 2017 року по 24 вересня 2019 року частина третя статті 81 Закону № 1697-VII визначала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 25 вересня 2019 року частина третя статті 81 Закону № 1697-VII визначала, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 01 січня 2021 року частина третя статті 81 Закону № 1697-VII визначає, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а з 01 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року
Таким чином, розмір неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного частиною третьої статті 81 Закону № 1697-VII, завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 22 березня 2021 року включно складає 1230251,08 грн.
Крім того, наказами та розпорядженнями керівника місцевої прокуратури позивача неодноразово було залучено до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час, при цьому грошова компенсація під час звільнення і до цього часу нарахована та виплачена не була.
З урахуванням вказаного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Київська міська прокуратура у лютому 2022 року подала відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що оплата праці прокурорів місцевих прокуратур, зокрема позивача (до початку створення окружних прокуратур (15 березня 2021 року)) продовжувала здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а тому підстави для застосування частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» відсутні.
Залучення працівників до чергування на загальнодержавному рівні регулюється постановою Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 02 квітня 1954 року № 233 «Про чергування на підприємствах і в установах». Водночас, спеціальна грошова компенсація за чергування не передбачена як цим актом, так і іншими нормативними актами України, а чергування у вихідні і святкові дні компенсуються наданням поотягом найближчих 10 днів відгулів тієї ж тривалості, що і чергування.
Отже, чергування у вихідний, неробочий, святковий день, після закінчення робочого дня не підлягає оплаті, а за нього надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ш години чергування не зазначаються. Аналогічної позиції притримувалось і Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 02 квітня 2010 року № 89/13/116-10.
Наказами прокурора міста Києва відповідно до пункту 2 Розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури міста Києва, затвердженого наказом прокурора міста Києва від 28 березня 2018 року № 40, ОСОБА_1 до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також до роботи у вихідні, святкові, неробочі дні не залучався. З заявами про надання відгулів за час чергування, до якого залучався наказами керівника місцевої прокуратури, не звертався, а грошова компенсація за чергування (в переважній більшості за місцем проживання) у вихідний, неробочий, святковий день, після закінчення робочого дня оплаті не підлягає.
З урахуванням вказаного, Київська міська прокуратура діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу № 640/15531/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач надав письмові пояснення від 18 червня 2025 року, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу виконуючого обов'язки прокурора м. Києва від 15 грудня 2015 року № 4473к юриста 3 класу ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва з 15 грудня 2015 року, звільнивши з посади прокурора прокуратури Подільського району м. Києва.
Згідно з наказом виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури від 22 березня 2021 року № 826к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 березня 2021 року.
Листом від 19 листопада 2021 року № 21-123вих-21 Київська міська прокуратура повідомила позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур. У подальшому Великою Палатою Конституційного Суду України 26 березня 2020 року прийнято Рішення № 6-р/2020 щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Визнано таким, що не відповідає Конституції України (с неконституційним), зазначений пункт у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Указане положення Бюджетного кодексу України втратило чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур і окружних прокуратур регулюється нормами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з дня ухвалення згаданого Рішення № 6-р/2020.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
У частині першій статті 7 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ «Про прокуратуру» слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні». Згідно із абзацом 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113 за прокурорами та керівниками регіональних місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (на сьогодні - постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»). Пунктом 4 згаданого розділу регламентовано, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Отже, обласними прокуратурами розпочато роботу з 11 вересня 2020 року, про що опубліковано у газеті «Голос України» 09 вересня 2020 у відповідності із зазначеним пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 року, а окружними прокуратурами - з 15 березня 2021 року. З огляду на викладене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» оплата праці прокурорам регіональних прокуратур не здійснювалася.
Починаючи з 11 вересня 2020 року згідно із указаним Рішенням № 6-р/2020 оплата праці прокурорів обласних прокуратур, окружних прокуратур з 15 березня 2021 року регулюється нормами статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Також в межах компетенції повідомляю, що в запитувані Вами періоди до відділу фінансування та бухгалтерського обліку будь-які накази керівника Київської міської прокуратури для здійснення виплат за роботу в надурочний час, вихідні та святкові дні ОСОБА_2 не надходило.
Позивач, не погодившись з відмовою у перерахунку та виплаті заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 22 березня 2021 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та виплати компенсації за роботу у вихідні, святкові, неробочі дні та надурочний час, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VIІ), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина дев'ята статті 81 Закону України «Про прокуратуру»).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину третю статті 81 Закону України «Про прокуратуру» викладено в такій редакції: «Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 1218 гривень, з 01 вересня - 1378 гривень.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» було установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 1378 гривень, з 01 травня - 1450 гривень, з 01 грудня - 1600 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2017 року - 1600 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» було установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2018 року - 1762 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2019 року - 1921 гривня.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2020 року - 2012 гривні.
Відповідно до частини першої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Згідно з частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а з 01 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Відповідно до частини сьомої статті 81 Закону № 1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За положеннями статті 89 Закону № 1697-VIІ функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Згідно зі статтею 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VIІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Закон України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин прийняті пізніше Закону № 1697-VIІ, а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 807/1171/16.
Таким чином, позивачу нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26 березня 2020 року.
Отже, правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26 березня 2020 року.
З огляду на вказане, позовні вимоги щодо стягнення неотриманої частини заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року задоволенню не підлягають.
Щодо оцінки правовідносин у сфері проходження публічної служби між позивачем та відповідачем з 26 березня 2020 року, суд зазначає наступне.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Так, у частині першої статті 7 Закону № 1697-VІІ слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини першої та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено.
Отже, статтею 15 Закону № 1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (у редакції Закону № 113-ІХ).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Також, пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ визначено, що день початку роботи обласних прокуратур та окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Закон № 113-ІХ неконституційним не визнавався.
Оплата праці прокурорів окружних прокуратур відповідно до статті 81 Закону № 1697-VІІ здійснюється лише з дня початку їх роботи.
Наказом Офісу Генерального прокурора № 40 від 17 лютого 2021 року визначено днем початку роботи окружних прокуратур 15 березня 2021 року.
Отже, у період з 26 березня 2020 року по 14 березня 2021 року окружні прокуратури створені не були.
Таким чином, дія статті 81 Закону № 1697-VІІ у редакції дійсній у період з 26 березня 2020 року по 14 березня 2021 року не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур; оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 міста Києва відповідно до наказу виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури від 22 березня 2021 року № 826к на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 березня 2021 року.
Отже, суд звертає увагу, що позивач був звільнений з посади прокурора місцевої прокуратури та на посаду прокурора окружної прокуратури прийнятий не був.
Диспозиція статті 81 Закону № 1697-VІІ (станом на час внесення змін 19 вересня 2019 року) стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку та виплаті заробітної плати відповідно до пункту 3 частини першої статті 81 Закону № 1697-VII та статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням посадового окладу з 26 березня 2020 року, діяв правомірно та у межах чинного законодавства.
Вказане свідчить, що відповідач, нараховуючи і виплачуючи позивачу заробітну плату за період з 26 березня 2020 року по 22 березня 2021 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2020 року № 505 «Про порядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», враховуючи зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів», діяв правомірно та в межах чинного законодавства.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 08 січня 2016 року, 06 лютого 2016 року, 10 квітня 2016 року, 02 травня 2016 року, 25 червня 2016 року, 16 липня 2016 року, 27 серпня 2016 року, 22 жовтня 2016 року, 26 листопада 2016 року, 11 березня 2017 року, 09 травня 2017 року, 17 вересня 2017 року, 18 листопада 2017 року, 08 березня 2018 року, 27 травня 2018 року, 10 лютого 2019 року, 24 серпня 2019 року, 20 грудня 2019 року, 20 лютого 2021 року, та компенсацію за роботу надурочний час, а саме: 29 березня 2016 року, 26 грудня 2016 року, 09 січня 2016 року, 09 лютого 2017 року, 22 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 29 грудня 2017 року, 14 лютого 2018 року, 18 квітня 2018 року, 22 січня 2019 року, 19 березня 2019 року, 30 квітня 2019 року, 30 травня 2019 року, 17 червня 2019 року, 17 липня 2019 року, 24 вересня 2019 року, 31 жовтня 2019 року, 29 листопада 2019 року, 28 січня 2021 року, 10 березня2021 року, обраховані відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України суд зазначає таке.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Глава V КЗпП України регламентує час відпочинку.
Так, вихідні дні визначені статтею 67 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Заборона роботи у вихідні дні, винятковий порядок застосування такої роботи встановлено статтею 71 КЗпП України. Так, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Святкові і неробочі дні визначені в статті 73 КЗпП України.
Згідно з статтею 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Статтею 107 КЗпП України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Відповідно до статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Водночас, згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Також статтею 98 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Правила внутрішнього службового розпорядку прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури міста Києва, затверджено наказом прокурора міста Києва від 28 березня 2018 року № 50.
Так, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Робочий час і час відпочинку. Робота у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу зазначених Правил, тривалість робочого часу прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури міста Києва становить 40 годин на тиждень. В органах прокуратури міста встановлюється така тривалість робочого часу: початок роботи з 9 години - упродовж робочого тижня; перерва на обід з 13 години до 13 години 35 хвилин - упродовж робочого тижня; кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер - о 18 годині, у п'ятницю о 16 годині 45 хвилин; вихідні дні - субота і неділя. Для виконання структурних підрозділів апарату прокуратури міста або окремих прокурорів, слідчих може бути передбачено інший склад робочого часу, на підставі розробленого безпосереднім керівником та затвердженого керуючим заступником графіку роботи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Робочий час і час відпочинку. Робота у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу зазначених Правил, для виконання невідкладних завдань прокурор або слідчий може залучатися до роботи понад установлену тривалість робочого часу, а також для роботи у вихідні, святкові, неробочі дні за наказом прокурора м. Києва. За потреби прокурор або слідчий може залучатися до чергування у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу. Чергування прокурором здійснюється згідно з графіком, який затверджується наказом прокурора міста Києва, керівника місцевої прокуратури. За роботу в зазначені дні прокурорам або слідчим надається грошова компенсація у розмірі та порядку, що визначені законодавством про працю, або надаються інші дні відпочинку за їх заявами.
Згідно з розпоряджень прокурора Подільського району м. Києва та наказів керівника Київської місцевої прокуратури № 7 чергування керівництва та оперативних працівників Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва визначено, що оперативні працівники прокуратури району чергують з 09-00 год. до 18-00 год. на робочих місцях, з 18-00 год. до 09-00 год. - за місцем мешкання; також оперативні працівники місцевої прокуратури чергують з 09 год. до 20 год. на робочих місцях, з 20 год. до 09 год. - за місцем мешкання. В суботу чергування здійснюється відповідним заступником керівника прокуратури та черговим оперативним працівником з 09 год. до 14 год. на робочому місці. Інший час доби чергування здійснюється за місцем помешкання. Зміна чергового відбувається о 9-00 год. наступного дня. Черговому та відповідальному керівнику Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва підтримувати постійний зв'язок із черговим правоохоронних органів на місцях та відділом приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури міста, здійснювати прийом громадян (в неробочий час), постійно проводити моніторинг засобів масової інформації.
Відповідно до розпорядження прокурора Подільського району м. Києва від 31 грудня 2015 року № 3 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 08 січня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 29 січня 2016 року № 3 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 06 лютого 2016 року; розпорядження прокурора Подільського району м. Києва від 29 лютого 2016 року № 6 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 29 березня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 31 березня 2016 року № 11 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 10 квітня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 27 квітня 2016 року № 23 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 02 травня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 23 травня 2016 року № 26 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 25 червня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 15 червня 2016 року № 29 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 16 липня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 21 липня 2016 року № 38 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 27 серпня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 23 вересня 2016 року № 51 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 22 жовтня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 21 жовтня 2016 року № 57 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 26 листопада 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 22 листопада 2016 року № 65 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 26 грудня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 21 грудня 2016 року № 70 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 09 січня 2016 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 23 січня 2017 року № 4 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 09 лютого 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 28 лютого 2017 року № 8 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 11 березня 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 26 квітня 2017 року № 19 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 09 травня 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 21 липня 2017 року № 33 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 22 серпня 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 29 серпня 2017 року № 43 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 17 вересня 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 21 вересня 2017 року № 47 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 17 жовтня 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 жовтня 2017 року № 51 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 18 листопада 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 23 листопада 2017 року № 54 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 29 грудня 2017 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 січня 2018 року № 3 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 14 лютого 2018 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 28 лютого 2018 року № 6 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 08 березня 2018 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 29 березня 2018 року № 11 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 18 квітня 2018 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 квітня 2018 року № 20 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 27 травня 2018 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 29 грудня 2018 року № 81 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 22 січня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 без дати та без № визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 10 лютого 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 27 лютого 2019 року № 10 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 19 березня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 26 березня 2019 року № 21 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 30 квітня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 квітня 2019 року № 25 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 30 травня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 травня 2019 року № 32 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 17 червня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 25 червня 2019 року № 35 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 17 липня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 25 червня 2019 року № 35 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 24 серпня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 31 липня 2019 року № 42 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 17 липня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 27 серпня 2019 року № 46 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 24 вересня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 30 вересня 2019 року № 52/1 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 31 жовтня 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 29 жовтня 2019 року № 57 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 29 листопада 2019 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 листопада 2020 року № 48 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 20 грудня 2020 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 грудня 2020 року № 55 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 28 січня 2021 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 28 січня 2021 року № 3 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 20 лютого 2021 року; наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 25 лютого 2021 року № 4 визначено для прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 дні чергування - 10 березня 2021 року.
Частиною другою статті 131-1 Конституції України встановлено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначає Закон № 1697-VII.
Відносини щодо проходження публічної служби, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, оплата праці прокурорів регулюються Законом України «Про прокуратуру», оскільки норми цього закону є спеціальними відносно положень КЗпП України, у тому числі статей 106-107 КЗпП України, на які вказав позивач.
За загальним правилом під час вирішення спорів з приводу проходження громадянами публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Таким чином, суд вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Частиною дев'ятою статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Умови оплати праці працівників органів прокуратури затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Так, відповідно до пункту 2 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: працівникам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки (винагороди) за вислугу років; прокурорам та слідчим органів прокуратури, а також іншим працівникам прокуратури, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи) - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, вказане положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII, що визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а саме з 26 березня 2020 року.
Таким чином, до 26 березня 2020 року оплата праці прокурорів здійснювалася в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 26 березня 2020 року - в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 листопада 2020 року № 48, наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24 грудня 2020 року № 55, наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 28 січня 2021 року № 3, наказу керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 25 лютого 2021 року № 4 ОСОБА_1 чергував 20 грудня 2020 року, 28 січня 2021 року, 20 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Згідно з частиною першою статті 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Судом установлено, що наказом прокурора міста Києва від 04 липня 2014 рок № 1999к ОСОБА_1 встановлено з 01 липня 2014 року щомісячну надбавку на високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років стажисту на посаді прокурора прокуратури Подільського району міста Києва.
У наказі виконуючого обов'язки прокурора м. Києва від № 4473к від 15 грудня 2015 року зазначено про збереження раніше встановленої надбавки.
Положенням про порядок встановлення і виплати надбавок та доплат до посадових окладів працівників органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 85, передбачено, що при визначенні надбавки за виконання особливо важливої роботи мають бути враховані особистий внесок працівника у загальну справу, термін перебування на займаній посаді, виконавська і трудова дисципліна, якість виконання завдань та доручень, інтенсивність та напруженість у роботі, ініціатива і творчий підхід до виконання службових обов'язків, ступінь завантаженості та складність виконуваної роботи.
Таким чином, встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи має також в деякій мірі компенсаційний характер, в тому числі за чергування у вихідні, святкові та неробочі дні та надурочний час, оскільки при визначенні такої надбавки враховуються інтенсивність та напруженість у роботі, ступінь завантаженості та складність виконуваної роботи.
Верховний Суд в постанові від 21 вересня 2020 року за результатом розгляду справи № 818/1761/16 зазначив:
«…Оплата праці працівників органів прокуратури, їхнє матеріальне й соціальне забезпечення як державного органу, що фінансуються з бюджету, здійснюється відповідно до Закону №1789-XII у порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 268 і № 505, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що оплата праці працівників прокуратури має свої специфічні особливості, в тому числі у частині їхнього правового регулювання. Якщо положення Закону №1789-XII встановлюють і регулюють види складових заробітної плати, то положення актів Кабінету Міністрів України врегульовують порядок, умови і розмір таких виплат.
Указані нормативно-правові акти не передбачають виплату працівникам органів прокуратури України компенсації за роботу в нічний час, святкові, неробочі та вихідні дні, а також в надурочний час, що свідчить про відсутність підстав для її виплати.
Аналогічна правова позиція в тотожних за змістом правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 820/1267/16 і Суд не вбачає підстав відступати від неї під час розгляду цієї справи.
Суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання позивача на положення статей 106, 107, 108 КЗпП України, як такі, що не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Правовідносини, які виникають під час проходження публічної служби, за наявності спеціального законодавства регулюються останнім…».
Отже, Верховний суд зробив висновок про те, що нормативно-правові акти не передбачають виплату працівникам органів прокуратури України компенсації за роботу в нічний час, святкові, неробочі та вихідні дні, а також в надурочний час, що свідчить про відсутність підстав для її виплати.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16, від 26 травня 2020 року у справі № 820/1267/16.
За таких обставин застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства, про що наполягає позивач, є безпідставним, оскільки правовідносини, які пов'язані з проходженням прокурорами публічної служби, врегульовані спеціальними законодавчими актами.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочний час у період з січня 2016 року по березень 2021 року.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код 02910019, місцезнаходження: вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) про стягнення неотриманої частини заробітної плати, зобов'язання виплатити компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочний час.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль