Іменем України
28 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1290/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови у переведенні пенсії позивачу, призначеної згідно з пунктом «б» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію, передбачену пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області перевести позивача із 23 травня 2025 року на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років 33 роки 10 місяців 26 днів та здійснити перерахунок і виплату такої пенсії в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є пенсіонером по лінії Державної прикордонної служби України та отримує пенсію за вислугу років на умовах пункту «б» статті 12 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 листопада 2020 року № 825 - ОС позивача звільнено в запас Збройних сил України та виключено зі списків особового складу частини з 22 листопада 2020 року.
Станом на дату виключення зі списків особового складу частини мав вислугу років у календарному обчисленні 16 років 05 місяців 21 день, у пільговому обчисленні 17 років 05 місяців 05 днів, страховий стаж: 11 років 02 місяці 29 днів.
З 23 листопада 2020 року, наступний день після виключення зі списків частини, позивачу було призначено пенсію за вислугу років у відповідності до вимог пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із загального страхового стажу на дату виключення зі списків частини 27 років, який складено у відповідності наявної календарної вислуги років та страхового стажу.
Разом з тим нормою статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено право вибору пенсії. Так, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Таким чином, позивач вважає, що станом на дату звільнення, має право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати суддів Касаційного адміністративного суду по адміністративній справі № 805/3923/18-а, викладені у постанові від 03 березня 2021 року, особисто, у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області із заявою через веб портал особистого кабінету від 23 травня 2025 року з проханням призначити мені пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на умовах передбачених пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
23 травня 2025 року позивачем направлено відповідну заяву (встановленого зразка) та доданих до неї копій паспорта, ідентифікаційного коду, для прийняття рішення відповідачем щодо призначення мені пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» саме з 23 травня 2025 року. Сам наказ, яким підтверджується наявність відповідних підстав (вислуга років) для призначення пенсії на умовах пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», наявний в пенсійної справі та не заперечується відповідачем.
ГУ ПФУ у Луганській області повідомило позивача листом № 4430-4447/М-02/8-1200/25 від 13 червня 2025 року, про те що статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перелічено умови призначення пенсій за вислугу років, а саме, відповідно до пункту «а» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону, (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За розглядом інформації, наявній в електронній пенсійній справі, встановлено, що на день звільнення (22 листопада 2020 року) календарна вислуга позивача складає 16 років, що є недостатнім для обчислення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Врахування вислуги років у пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії, призначеної за пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», не передбачено статтею 13 цього Закону.
З посиланням на положення статей 8, 19, 22, 46, 58 Конституції України, статей 7, 12, 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», позивач вважає, що відповідачем протиправно не переведено позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з чим порушується право позивача на отримання пенсії при дотриманні умов для її призначення.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Луганській області у липні 2025 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відповідач діяв правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходив службу в Державній прикордонній службі України, з 22 листопада 2020 року звільнений з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії-дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б) за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас та виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та всіх видів забезпечення, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 24 грудня 1993 року та витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 листопада 2020 року № 825-ос «Про особовий склад».
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 листопада 2020 року № 825-ос «Про особовий склад» вислуга років ОСОБА_1 станом на 22 листопада 2020 року складає: календарна - 16 років 05 місяців 21 день, пільгова - 17 років 05 місяців 05 днів, трудовий стаж - 11 років 02 місяці 29 днів.
Згідно з протоколами ГУ ПФУ в Луганській області від 23 листопада 2020 року та станом на 01 червня 2025 року за пенсійною справою 01210011587 (Державна прикордонна служба України) позивачу призначено пенсію за пунктом «б» 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з вислуги років - 27 років (календарна вислуга - 16 років) у розмірі 52 % від сум грошового забезпечення.
23 травня 2025 року позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
За результатом розгляду вказаної заяви листом ГУ ПФУ в Луганській області від 13 червня 2025 року № 4430-4447/М-02/8-1200/25 відмовлено позивачеві в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на день звільнення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції Україні визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою, п'ятою статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Уповноважені посадові особи Державної прикордонної служби України попередньо вивчають склад призовників та здійснюють їх добір у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Абзацом першим преамбули Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абзац третій преамбули Закону № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «в» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно з пунктами «б», «в» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються:
- особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення;
- особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту «б» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (частина третя статті 50 Закону № 2262-ХІІ).
Відповідно до абзаців першого, дванадцятого пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (абзац тринадцятий пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).
Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною другою статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову № 393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
На підставі системного аналізу зазначених положень Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що при обчисленні вислуги років, необхідної для призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, необхідно керуватися Порядком № 393.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
За приписами підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, та час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
За положеннями підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяці - час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 листопада 2020 року № 825-ос «Про особовий склад» вислуга років ОСОБА_1 станом на 22 листопада 2020 року складає: календарна - 16 років 05 місяців 21 день, пільгова - 17 років 05 місяців 05 днів, трудовий стаж - 11 років 02 місяці 29 днів.
За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року зробив такі правові висновки:
1) в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів);
2) для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема, пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 та підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1497, які діяли до 27 липня 2011 року), передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 393.
Отже, позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку та призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга на день звільнення у пільговому обчисленні становить 33 роки 10 місяців 26 днів (16 років 05 місяців 21 день - календарна вислуга років + 17 років 05 місяців 05 днів - пільгова вислуга років).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови позивачу в переведенні на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області перевести позивача за його заявою від 23 травня 2025 року на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII з 23 травня 2025 року, з виплатою заборгованості з урахуванням фактично виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджено квитанцією від 19 червня 2025 року № 0.0.4420989309.1.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на перерахунок пенсії як складової частини права на соціальний захист, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перевести ОСОБА_1 за його заявою від 23 травня 2025 року на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 23 травня 2025 року, з виплатою заборгованості з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль