28 липня 2025 року справа №320/26828/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 11.04.2024 № 104250010840 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2024 із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.03.1982 року по 13.10.1999 року у Житлово-експлуатаційній конторі Дебальцівського міськвиконкому згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 04.04.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на умовах, передбачених статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, ГУ ПФУ в Вінницькій області рішенням від 11.04.2024 № 104250010840 відмовило їй у призначенні даної пенсії, у зв'язку із недостатнім страховим стажем. Відмова аргументована тим, що страховий стаж позивача становить 22 роки 09 місяців 23 дні, при необхідних 29 роках. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи: 24.03.1982 року по 13.10.1999 роки, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, за яким не можливо ідентифікувати назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
З вказаними діями та відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується, та вважає, що дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
Вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист.
У встановлений судом строк від відповідача ГУ ПФУ в Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву від 09.12.2024, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що позивачу не зараховані періоди з 24.03.1982 року по 13.10.1999 роки, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, за яким не можливо ідентифікувати назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Від відповідача ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив, в якому просили відмовти в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.04.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Київській області з питання призначення пенсії за ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 №1058-IV (далі -Закон №1058-IV).
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
За результатом розгляду вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії №104250010840 від 11.04.2024.
Зокрема зазначено, що страховий стаж позивача становить - 22 роки 09 місяців 23 дні та до загального страхового стажу не зараховано період з 24.03.1982 року по 13.10.1999 роки, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, за яким не можливо ідентифікувати назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV(далі - Закон №1058).
Згідно пункту 1статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1(далі - Порядок №22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Як встановлено судом, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області за призначенням пенсії 04.04.2024.
Згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
При цьому, згідно п.п.3, п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком ГУ ПФУ в Вінницькій області при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.04.2024 до страхового стажу не враховано періоди роботи з 24.03.1982 року по 13.10.1999 роки, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, за яким не можливо ідентифікувати назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступних доводів.
Згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до періодів трудової діяльності, що входять до стажу зараховується трудовий стаж до 1 січня 2004 року (який перетворився у страховий) - у разі відсутності трудової книжки, а також якщо в ній немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами.
При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідках.
Також суд зазначає й про те, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1,зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із частиною першою статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачу безпідставно не зараховано до стажу спірний період роботи.
При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що ГУ ПФУ в Вінницькій області безпідставно відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 24.03.1982 року по 13.10.1999 роки.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 104250010840 від 11.04.2024.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2024 із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.03.1982 року по 13.10.1999 року у Житлово-експлуатаційній конторі Дебальцівського міськвиконкому згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 то суд враховує, що призначення пенсії за віком відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Разом з цим, ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1,після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 24.03.1982 по 13.10.1999 роки та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 1211,20.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 11.04.2024 № 104250010840 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.03.1982 року по 13.10.1999 роки.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.04.2024, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.