про залишення позовної заяви без руху
25 липня 2025 року № 320/37011/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправним та скасувати висновок Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 (акт огляду № 1078 від 05.12.2024), яким встановлено 3 групу інвалідності;
-Зобов?язати відповідача - ДУ «Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» - в межах повноважень ініціювати та забезпечити повторний медико-соціальний огляд із урахуванням встановлених функціональних порушень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Щодо доказів сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою КП «Діловодство спеціалізованого суду». Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять у автоматичному режимі до КП «Діловодство спеціалізованого суду», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Так, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, судом встановлено, що стороною позивача до матеріалів справ не подано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір, ставка якого складає 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3 028 грн. 00 коп.
Таким чином, стороні позивача необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. та надати відповідний документ про його сплату чи зазначити докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (за їх наявності).
При цьому суд роз'яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/10366/17).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 607/23244/21 (14-116цс22) апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Щодо строку звернення до суду.
Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку - чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Встановлення процесуальних строків законом має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасне вчинення ними процесуальних дій.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно виконувати свої обов'язки. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, у разі відсутності звернення до суду, відносини набувають стабільності.
Поважними причинами для поновлення строку можуть визнаватися лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягають лише ті процесуальні строки, встановлені законом, які були пропущені з поважних причин.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 (акт огляду № 1078 від 05.12.2024), яким йому встановлено третю групу інвалідності.
Суд звертає увагу, що загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Зазначений строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не обґрунтував, з якого саме моменту він дізнався або повинен був дізнатися про наявність порушення своїх прав, а саме про винесення висновку Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (акт огляду № 1078 від 05.12.2024).
Жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що позов подано в межах строку, встановленого частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано. Позивач не навів причин, через які він не міг звернутися до суду вчасно, а також не подав доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Процесуальний строк обчислюється не лише з моменту фактичного дізнання про порушення прав, а й з моменту, коли особа, діючи розумно і з належною обачністю, могла і повинна була про це дізнатися.
Водночас незнання про порушення своїх прав через недбале ставлення до них або свідоме уникнення отримання відповідної інформації не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
З огляду на те, що адміністративний позов подано лише 06.07.2025, суд дійшов висновку про пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та відсутність підстав вважати його дотриманим
Підсумки суду.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті в п'ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
- надання документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
-заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».
Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.