24 липня 2025 рокуСправа №160/11332/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування попередження,-
18.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Попередження № 12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД від 23 жовтня 2024р.;
- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна 1, код ЄДРПОУ 44729283) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та гонорар за надану професійну правову допомогу становить 5000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій; ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) та інше, за результатами якої складено Акт від 30.08.2024 року № 12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 . Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 використовує дооформлену працю відносно гр. ОСОБА_2 . У зв'язку з чим, було зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII та Постанови КМУ від 17.06.15 року №413 «Про порядок повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником». За результатами розгляду справи відповідачем відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 розу № 509, винесено попередження № 12085/11/28/РРО/2790902922/ТД від 23 жовтня 2024р. Позивач також вказує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі N 640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 21.08.2019 N 823, якою, зокрема, передбачалося накладення штрафів на підставі акту перевірки ДПС та змінювався порядок розгляду таких справ. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили 14.09.2021. Визнання постанови КМУ від 21.08.2019 N 823 нечинною з 14.09.2021 впливає на розгляд цієї справи, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та винесення постанови про накладення штрафу її норми не підлягали застосуванню. Отже, у цій справі слід застосовувати Порядок N 509 у редакції, чинній до змін, внесених постановою КМУ від 21.08.2019 N 823. Відповідно до п. 2 Порядку N 509 (у відповідній редакції), штрафи могли накладатися лише на підставі акту документальної виїзної перевірки ДФС, а не акту фактичної перевірки, що став підставою для винесення попередження. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували обставини порушення трудового законодавства позивачем. За таких підстав, позивач вважає що винесене відповідачем попередження № 12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД від 23 жовтня 2024р. підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 26.05.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
09.05.2025 року через систему “Електронний суд» (документ сформований 08.05.2025) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що 27.09.2024 (після доопрацювання) до Міжрегіонального управління надійшов акт Головного управління ДПС у Кіровоградській області про проведення фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових, відносин з працівниками (найманими особами) від 30.08.2024 (дата реєстрації - 27.09.2024) №12085/11/28/ РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», тобто виявлено факт порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без належного оформлення трудових відносин однієї особи, а саме, ОСОБА_2 , яка на момент здійснення перевірки проводила розрахункову операцію у магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . У ході проведення перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 , діяльність якої перевірялась, та ОСОБА_2 чи з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не надавався. За результатами перевірки було встановлено і те, що повідомлення про прийняття вказаної особи на роботу до контролюючого органу не подавалось, податки та єдиний соціальний внесок за вказану особу Позивачем не сплачувався, звіти про використання праці у встановленому законом порядку не подавались. Такі обставини у сукупності дали підстави контролюючому органу для висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, що виразилось у допуску до роботи неоформленого працівника та без повідомлення ДПС про прийняття його на роботу. Міжрегіональним управління листом від 01.10.2024 №ПС/1/17312-24 повідомило ФОП ОСОБА_4 про отримання акту фактичної перевірки від 30.08.2024 №12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 та призначення розгляду справи про застосування санкцій на 13 год. 10 хв. 23.10.2024 (поштове відправлення №2501200001350). У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, отже постанова про накладення штрафу начальником Міжрегіонального управлінням не виносилась. 23.10.2024. начальником Міжрегіонального управління винесено ФОП ОСОБА_1 попередження про вжиття заходів за порушення законодавства про працю № 12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД. Також, відповідач зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки на адресу Головного управління ДПС у Кіровоградській області було надано повідомлення про працевлаштування на ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Таким чином, твердження позивача про те, що ОСОБА_1 використовує неоформлену працю не відповідає дійсним обставинам справи». Крім того, відповідач вказує, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи/виносити попередження в порядку, визначеному законодавством. Ці повноваження напряму визначені у нормах статті 265 КЗпП України (постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23).
04.07.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи №160/11332/25 на 30 днів.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, з 23.04.2018 року включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис № 24440000000030134 та перебуває та обліку як платник податків та зборів в органах ДПС на спрощеній системі оподаткування, група платника єдиного податку - 2, ставка податку - 20.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .
28.08.2024 року о 15 год. 30 хв. Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 14.08.2024 №572-п «Про проведення фактичних перевірок», направлення на перевірку від 28.08.2024 №2950, 2951 з 28.08.2024 по 30.08.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якому ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність.
За результатами проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт (довідку) фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, який у відповідності до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, зареєстровано в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 30.08.2024 реєстраційний номер №12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 .
Під час проведення перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області виявлено факт порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без належного оформлення трудових відносин однієї особи, а саме: ОСОБА_2 (продавець), яка на момент здійснення перевірки проводила розрахункову операцію у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1
27.09.2024 до Міжрегіонального управління надійшов акт Головного управління ДПС у Кіровоградській області про проведення фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових, відносин з працівниками (найманими особами) від 30.08.2024 (дата реєстрації - 27.09.2024) №12085/11/28/ РРО/ НОМЕР_1 .
Листом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.10.2024 №ПС/1/17312-24 повідомило ФОП ОСОБА_4 про отримання акту фактичної перевірки від 30.08.2024 №12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 та призначення розгляду справи про застосування санкцій на 13 год. 10 хв. 23.10.2024 (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №2501200001350).
Крім того, відповідачем направлено копію рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 30 вересня 2024 року № 12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД та повідомлено ФОП ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту (довідки) фактичної перевірки, реєстраційний №12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 30.08.2024.
23.10.2024 на підставі акту (довідки) фактичної перевірки, реєстраційний від 30.08.2024 №12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 , за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом другим статті 265 Кодексу законів про працю України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано попередження №12085/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД, яке було направлене на адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600975851670).
Позивач, не погодившись із вищевказаним попередженням, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Повноваження, правові відносини суб'єктів владних повноважень та суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), Податковим кодексом України (далі ПК України), а також положеннями статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Державний нагляд (контроль) в силу вимог статті 1 Закону № 877-V - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Пунктом 80.10 статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
В силу положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
За змістом приписів частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
За приписами частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.
При цьому слід врахувати те, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
В силу вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз зазначених вище положень дає підстави стверджувати, що обов'язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладення з ним трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
З матеріалів справи вбачається, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичкодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (користувач) укладено договір безкоштовного використання нерухомого майна (позички) від 01.07.2022 року.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 цього договору цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею позичкодавцем у строкове безоплатне користування користувачу, нежитлового приміщення(далі Приміщення), площею 26 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 (торгівельне місце 17).
Строк користування за цим договором становить до 31 червня 2025р. (п.п. 1.2 п. 1 договору).
Згідно із п.п. 1.3 п. 1 договору цільове призначення приміщення - об'єкт договору використовуватиметься користувачем для здійснення ним господарської діяльності у відповідності та у межах КВЕД-ів, що зареєстровані ним в органах ДПС,
01.07.2022 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено акт прийому-передачі б/н, згідно із яким відповідно до умов договору позички від 01 липня 2022р. року (надалі Договір) позичкодавець передає, а користувач приймає у безоплатне строкове користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (торгівельне місце 17).
31.07.2024 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг б/н, відповідно до п.п. 1.1 п. 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати наступні, послуги:
- проведення сортування та розпакоки/упаковки всіх видів товару;
- викладки товару згідно стандартів торгівлі;
- організація продажу товару в магазині замовника, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (торговельне місце 17) власними силами або із залученням третіх осіб;
- надання інших послуг та виконання інших робіт за окремими дорученнями замовника.
Як зазначено в позовній заяві, в ході проведення фактичної перевірки, на адресу Головного управління ДПС у Кіровоградській області було надано повідомлення про працевлаштування ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_3 .
Дане повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту долучено позивачем до позовної заяви, де страхувальником є ОСОБА_3 .
Проте, суд критично оцінює надане позивачем вищевказане повідомлення, як доказ працевлаштування ОСОБА_2 , оскільки, як встановлено судом, в ході проведення перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 , діяльність якої перевірялась, та ОСОБА_2 чи з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не надавався. При цьому, за результатами перевірки було встановлено також те, що повідомлення про прийняття вказаної особи на роботу до контролюючого органу не подавалось, податки та єдиний соціальний внесок за вказану особу позивачем чи ОСОБА_3 не сплачувалися, звіти про використання праці у встановленому законом порядку не подавались.
Разом з цим, позивачем також не надано доказів сплати податків та єдиного соціального внеску за ОСОБА_2 та подання звітів про використання праці у встановленому законом порядку.
Таким чином, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджується факт офіційного працевлаштування ОСОБА_2 , а також наявність у ОСОБА_1 права використовувати працю неоформленого працівника за тієї умови, що такий працівник, уклав трудовий договір з іншою фізичною особою-підприємцем, який відповідно до договору про надання послуг допомагає здійснювати підприємницьку діяльність позивача.
Водночас основним аргументом представника позивача на користь того, що оскаржувана постанова є протиправною, є те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою серед іншого внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також розгляду справи про накладення штрафу.
Іншими словами, на думку представника позивача, визнання згадуваної вище постанови Уряду нечинною унеможливило накладення штрафу за порушення трудового законодавства органом Держпраці на підставі акту перевірки, складеного податковим органом.
З даного приводу суд зауважує, що право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.
За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, попередження, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Із наведеного слідує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належить податковому органу відповідно до закону.
При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96.
Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його органу Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, а орган Держпраці відповідно до закону наділений повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені приписами статті 265 Кодексу законів про працю України.
Окрему увагу суд звертає на те, що підзаконні нормативно - правові акти приймаються на основі і на виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування продемонстровано у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19).
За приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17.
Відступу від такого правозастосування не здійснювалось.
Відтак слід дійти висновку, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акту, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації вищезгаданих повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки вони належать вказаним суб'єктам владних повноважень відповідно до закону.
У зв'язку із цим суд критично оцінює доводи представника позивача про відсутність у підзаконному акті Уряду відповідних норм, які б передбачали можливість накладення у спірних правовідносинах штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, а отже, на його думку, зумовлюють протиправність оскарженого у цій справі попередження Держпраці.
Усе вищевикладене засвідчує, що в силу приписів частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні застосовуватися норми закону, який має вищу юридичну силу та у спірних правовідносинах передбачав наявність у відповідача повноважень стосовно винесення попередження на суб'єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців за порушення ними вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, і які виявлені податковим органом в ході фактичної перевірки та зафіксовані цим органом в акті, складеному за результатом такого заходу державного контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23, від 13 серпня 2024 року у справі № 120/15621/23.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність у представника позивача заперечень щодо викладених в акті фактичної перевірки податкового органу висновків стосовно суті виявлених порушень, а також те, що можливість винесення попередження за порушення вимог законодавства про працю на підставі вказаного акту перевірки передбачена законом, суд констатує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому прав позивача не порушив.
Таким чином, висновки посадових осіб податкового органу, що викладені в акті фактичної перевірки в частині використання позивачем найманої праці ОСОБА_2 без оформлення з нею трудового договору (тобто фактичного допуску її до роботи без оформлення трудового договору) знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Як наслідок, відповідачем вірно під час розгляду справи про накладення штрафу надано оцінку усім обставинам та встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено допуск до роботи ОСОБА_2 без оформлення із нею трудового договору, за що приписами статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність у вигляді винесення попередження.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі на користь позивача стягненню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправним та скасування попередження - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець