14 липня 2025 рокуСправа №160/11979/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11979/25 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до Товариства з обмежено відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 68, код ЄДРПОУ: 40099438) про стягнення податкового боргу,-
25 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до Товариства з обмежено відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» (ЄРДПОУ 40099438) до бюджету у розмірі 2461053,58 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Позовна заява обґрунтована наявністю у відповідача податкового боргу у розмірі 2461053,58 грн.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11979/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11979/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
На виконання ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява з додатками направлена відповідачу позивачем, що підтверджується квитанцією від 25.04.2025 року №3288397 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
Ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу в підсистемі «Електронний Суд» та доставлена до Електронного кабінету 01.05.2025 року о 14:14, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року продовжено Товариству з обмежено відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» строк для подання відзиву у справі, разом із доказами його направлення позивачу, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року прийнято до розгляду уточнену позовну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у справі №160/11979/25 щодо стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» (ЄРДПОУ 40099438) до бюджету у сумі 2246884,64 грн.
11 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що 10 червня 2025 року подав уточнюючі розрахунки, на підставі яких позивач скоригував ІКП відповідача. Також посилається на скасування в судовому порядку ППР від 22.11.2023 року №034039073. Окрім цього, позивач сплатив частину податку на прибуток, висловлює доводи щодо неналежного зарахування здійснених платежів.
12 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено платіжні документи.
14 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено відомості про розмір податкового боргу позивача з урахуванням наданих позивачем доказів його часткового погашення.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Податковим органом щодо відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення:
І) з податку на прибуток:
1) від 14.03.2023 року №0045440406 на суму 340,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням №4904702259447 та ним отримано 05.04.2023 року;
2) від 01.07.2024 року №00421350406 на суму 301,02 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням №0600937855432 та ним отримано 16.07.2024 року;
3) від 27.06.2024 року №00418450406 на суму 1020,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням №0600937863621 та ним отримано 16.07.2024 року;
4) від 21.01.2025 року №0034840408 на суму 7,44 грн, яке направлене відповідачу поштовим відправленням №0601104276311 та ним отримано 04.02.2025 року.
В податковій декларації від 21.10.2022 року з податку на прибуток підприємства за 2021 рік відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 187887,00 грн.
В податковій декларації від 01.03.2023 року з податку на прибуток підприємства за 2022 рік відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 272452,00 грн.
В податковій декларації від 25.03.2024 року з податку на прибуток підприємства за 2023 рік відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 482929,00 грн, а також сума штрафу 14488,00.
В податковій декларації від 17.05.2024 року з податку на прибуток підприємства за І квартал 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 119636,00 грн.
В податковій декларації від 09.08.2024 року з податку на прибуток підприємства за півріччя 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 233664,00 грн.
В податковій декларації від 11.11.2024 року з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 185314,00 грн.
В податковій декларації від 25.03.2024 року з податку на прибуток підприємства за 2024 рік відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 75210,00 грн.
Також в наявності пеня з податку на прибуток на суму 51,82 грн, нарахування якої підтверджується ІКП відповідача.
ІІ) з ПДВ:
1) від 07.08.2024 року №0508100406 на суму 28807,39 грн,
2) від 07.08.2024 року №0508100406 на суму 28614,36 грн,
які направлені відповідачу поштовим відправленням №0600950567250 та ним отримані 15.08.2024 року;
3) від 12.08.2024 року №0516630406 на суму 1020,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням №0600952604365 та ним отримано 27.08.2024 року;
4) від 13.09.2024 року №0583380406 на суму 3169,41 грн,
5) від 13.09.2024 року №0583340406 на суму 11969,28 грн,
які направлені відповідачу поштовим відправленням №0600962854041 та ним отримані 26.09.2024 року;
6) від 05.11.2024 року №0681560406 на суму 2481,30 грн,
7) від 05.11.2024 року №0681520406 на суму 21846,00 грн,
які направлені відповідачу поштовим відправленням №0600980323894 та ним отримані 14.11.2024 року.
В податковій декларації від 20.08.2024 року з ПДВ за липень 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 177415,00 грн.
В податковій декларації від 20.09.2024 року з ПДВ за серпень 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 94518,00 грн.
В податковій декларації від 20.10.2024 року з ПДВ за вересень 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 72706,00 грн.
В податковій декларації від 20.11.2024 року з ПДВ за жовтень 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 57964,00 грн.
В податковій декларації від 20.12.2024 року з ПДВ за листопад 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 55009,00 грн.
В податковій декларації від 20.01.2025 року з ПДВ за грудень 2024 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 24038,00 грн.
В податковій декларації від 20.02.2025 року з ПДВ за січень 2025 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 58354,00 грн.
В податковій декларації від 31.03.2025 року з ПДВ за лютий 2025 року відповідач задекларував податкове зобов'язання у розмірі 230546 грн.
Також в наявності пеня з ПДВ на суму 17904,87 грн, нарахування якої підтверджується ІКП відповідача.
Окрім цього, відповідач прийняв щодо позивача податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 року №0290390703 на суму 2040,00 грн, яке направлено відповідачу поштовим відправленням №4910706859870 та ним отримано 17.10.2024 року.
Суд зауважує, що в позовній заяві вказані конкретні значення податкових зобов'язань по відповідним підставам виникнення, які в окремих випадках є меншими за рахунок переплат та ін. підстав.
25 квітня 2023 року податковим органом сформовано щодо відповідача податкову вимогу №0007451-1305-0436 станом на 24.04.2023 року на суму 479489,00 грн, яка направлена позивачу поштовим відправленням №4930021852858 та ним отримана 13.05.2023 року.
Матеріалами справи підтверджується безперервність існування у відповідача податкового боргу.
Позивачем 11 та 12 червня 2025 року надано до суду докази часткової сплати податкового боргу.
Відповідач відреагував на це, надавши 14 липня 2025 року до суду оновлений розрахунок податкового боргу позивача. Так, згідно документу «Довідка про стан розрахунків платника податків з бюджетом» від 14.07.2025 року податковий борг позивача складає:
1) 1536058,62 грн - податок на прибуток;
2) 2040,00 грн - штрафні санкції.
Всього: 1 538 098,62 грн.
Заявлений до стягнення розмір боргу відповідає відомостям ІКП відповідача в частині податкового боргу 1 538 098,62 грн.
В рамках реалізації державної податкової політики позивач як орган стягнення звернувся з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України).
За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом податкове 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач у встановленому порядку надіслав на адресу відповідача податкову вимогу.
Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пп. 129.1.1. та 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)
Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов'язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 року по справі №380/7694/20.
Обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 року у справі № 600/5156/21-а.
Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі №640/24273/19.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відповідачем не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень в порядку встановленому законом.
Суд повторює, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21.
Згідно правозастосування, здійснено Касаційним адміністративним судом у постанові від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, викладені вище правові висновки стосуються і юридичних осіб.
Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, формування щодо такого податкового боргу контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервність існування такого боргу у позивача з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, при цьому докази оскарження та скасування такої податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень щодо яких звернуто стягнення в матеріалах справи відсутні.
Виходячи із зазначеного суд констатує, що направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на відому контролюючому органу адресу відповідача станом на дату направлення таких документів є належним виконанням обов'язків контролюючого органу, в зв'язку з чим ці документи вважаються направленими належним чином.
З огляду на положення п. 58.3 ст. 58, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України та той факт, що конверти, направлені відповідачу за його місцезнаходженням були повернуті з відповідною відміткою, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачеві належним чином.
Суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року №380/783/21.
Щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду для стягнення податкового боргу, то суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 року) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.
Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX (далі - Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.
Законом №2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків - п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-IX (далі - Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом №2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.
Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-IX (далі - Закон №3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:
Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану.
При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону №533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону №591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв'язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України
Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв'язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон №3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв'язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.
Узагальнено вищевикладене свідчить, що зупинення строку діяло з 18.03.2020 року по 31.07.2023 року.
В цій справі податковий борг виник та стягується щодо періоду, сумарна тривалість якого до зупинення перебігу строку звернення до суду та після такого зупинення є меншою, ніж 1095 днів. Відповідно, строк звернення з цим позовом не пропущено.
Щодо доводів відзиву суд зазначає наступне.
1) відповідач зазначав, що «Постановою Третього апеляційного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано дане повідомлення-рішення від 22.11.2023 року 0340390703 форми «В4».
Суд констатує, що по цьому ППР з позивача податковий борг за даним позовом не стягується.
Отже, цей аргумент є необґрунтованим.
2) відповідач зазначав, що «у зв'язку з підтвердженням законності декларування від'ємного значення ПДВ, в послідуючому Відповідачем, 04 червня 2025 року подано ряд уточнюючих декларацій за період 2022-2025 року, всі декларації прийнято (квитанції отримано), але 10 червня 2025 року Відповідачем отримано лист про невизнання звітності, через помилку в адресі підприємства. Відтак, 10 червня 2025 року подано уточнюючі декларації з урахуванням зауважень (додаються уточнюючі розрахунки по деклараціям які є предметом позову). Згідно уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок зараховано частину боргу по ПДВ і на сьогодні переплата по ПДВ складає 2 660 440,27 грн».
Правомірність відмови у прийнятті звітності не є предметом цього спору. В свою чергу до суду надано уточнений розрахунок податкового боргу позивача.
3) відповідач зазначав, що «Відповідач не заперечує наявність боргу щодо податку на прибуток, але вказує на суттєву невідповідність у сумах що вказані до стягнення з нього. Також зауважує, що частину боргу ним сплачено (платіжна інструкція № 37871061 від 04.06.2025 року на суму 8891,32 грн та № 27319827 від 24.04.2025 року на суму 27701,03 грн) Позивач не зарахував в рахунок оплати за 2021 рік згідно 3-х платіжних інструкцій- № 2501 від 15.11.2022 року на суму 99887,00 грн, № 2492 від 11.11.2022 року на суму 30 000,00 грн, № 2493 від 14.11.2022 року на суму 58000, 00 грн. В даних платіжних інструкціях в призначенні платежу не вірно вказано код ЄДРПОУ підприємства, вказано 42820102 замість 40099438 Відповідний лист про зарахування даних платежів в оплату боргу було направлено ще у 2023 році, відповіді не отримано, тому сума на сьогодні не зарахована в рахунок оплати податку на прибуток і не повернута на рахунок Відповідача. Також направлено лист про зарахування переплати по ПДВ в рахунок боргу податку на прибуток підприємств (додається)».
Суд повторює, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову. Перебувають за межами судового розгляду і взаємовідносини сторін щодо порядку зарахування спірних платежів. Відповідач не заперечив існування податкового боргу та нездійснення належної сплати відповідних податкових зобов'язань, що є підставою для стягнення податкового боргу. Вирішення сторонами відповідних обставин в подальшому в будь-якому випадку призведе або до зменшення зобов'язань відповідача, або до їх залишення без змін.
В ході судового розгляду позивач фактично підтвердив часткове зменшення податкового боргу відповідача відносно заявленого за цим позовом - до суми 1 538 098,62 гривень, фактично виключивши вимоги щодо податкового боргу з ПДВ. Ця обставина врахована судом, в зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до Товариства з обмежено відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 68, код ЄДРПОУ: 40099438) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРЕЙД КОМПАНИ» (ЄРДПОУ 40099438) до бюджету у розмірі 1538098,62 гривень (один мільйон п'ятсот тридцять вісім тисяч дев'яносто вісім гривень 62 копійки) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко