14 липня 2025 рокуСправа №160/13066/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/13066/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання обов'язку з розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , від 15.04.2025 року про відстрочку від призову на військову службу;
- зобов'язати розглянути заяву від 15.04.2025 року у встановлений строк.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки. Стверджує, що належним чином направив відповідачу заяву про надання відстрочки, однак станом на дату подання позовної заяви жодної відповіді відповідачем не надано.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/13066/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13066/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Залучено до участі у справі №160/13066/25 в якості другого відповідача Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено ордер представника позивача.
19 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано два ідентичних відзиви, які надійшли від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що зареєстрував заяву позивача та передав на розгляд Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 . За результатами розгляду Комісією було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову військовозобов'язаному ОСОБА_1 . Військовозобов'язаному адресу, яка була вказана на його заяві засобом поштового переказу направлено Повідомлення від 24.04.2025 року за вих. № ю/4214. Поштовий переказ був направлений простим листом, у зв'язку з відсутністю фінансування поштових переказів в РТЦК та СП.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно відомостей військово-облікового документу позивача «Резерв+» він перебуває на обліку у відповідача-1 як військовозобов'язаний.
15 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про надання відстрочки. Заява направлена рекомендованим листом №5003100058720.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5003100058720 лист позивача отриманий відповідачем-1 15.04.2025 року. Ця ж обставина підтверджується і відомостями з веб-порталу АТ «Укрпошта» для відстеження поштових відправлень.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву про надання відстрочки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Частинами 7-9 ст. 23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов'язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд підкреслює, що предметом спору в даній справі є процедурний аспект розгляду заяви позивача про надання відстрочки, питання наявності у позивача права на таку відстрочку судом не вирішується.
Згідно позиції позивача його заява про надання відстрочки не розглянута, в свою чергу відповідач зазначав, що розгляд заяви здійснено, про що позивача повідомлено листом, до відзиву долучено результат розгляду заяви позивача про надання відстрочки.
Так, з відзивом надано повідомлення відповідача-2, адресоване позивачу, за змістом якого протоколом від 23.04.2025 року №84 відповідач-2 прийняв рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки. В цьому ж повідомленні викладено підстави такої відмови: особа, за якою позивач здійснює догляд, не є його дружиною, дитиною, а також не належить до його батьків чи батьків дружини. Окрім цього, додатки до заяви про надання відстрочки не засвідчені належним чином.
Повідомлення має дату реєстрації 24.04.2025 року та вихідний №Ю/4214.
При цьому позивачем оскаржено бездіяльність щодо невиконання обов'язку з розгляду заяви про відстрочку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
При цьому обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2025 року у справі №160/3323/24.
Зважаючи на наявні матеріали справи суд констатує відсутність підстав для висновку про те, що заява позивача про надання відстрочки не була розглянута 23.04.2025 року. Натомість судом встановлено, що 24.04.2025 року такий розгляд здійснено, що підтверджується реєстраційним номером та датою повідомлення про результат такого розгляду, а також посиланням у повідомленні на протокол засідання комісії від 23.04.2025 року.
Отже, судом не встановлено бездіяльність щодо невиконання обов'язку з розгляду заяви позивача. З цих же підстав суд зауважує і про відсутність підстав для закриття провадження за п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки розгляд заяви здійснено до звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, з метою забезпечення остаточного вирішення спору суд вважає за необхідне здійснити вихід за межі позовних вимог.
Так, фактично цей спір, з урахуванням обставин, встановлених в ході судового розгляду, зводиться до того, що позивач стверджує про власну необізнаність про прийняте рішення за результатом розгляду його заяви про надання відстрочки. Це питання частково перебуває у площині відповідальності відповідача, адже п. 60 Порядку №560 покладає на відповідача-1 обов'язок повідомити заявника про прийняте рішення. Отже, разом з обов'язком відповідача-2 розглянути заяву про надання відстрочки існує і невід'ємний обов'язок відповідача-1 повідомити про такий розгляд. В спірних правовідносинах, з огляду на взаємозв'язок відповідних дій відповідачів, правова визначеність особи щодо результату розгляду її заяви забезпечується спільними діями обох відповідачів, тому для остаточного вирішення спору належить оцінювати не лише розгляд заяви як такий, а й дії щодо повідомлення особи про результат такого розгляду.
В даному аспекті доцільно також за аналогією врахувати п. 8 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адміністративну процедуру», який прямо визначає одним з прав «право бути поінформованими про результат вирішення справи».
Отже, суд переходить до оцінки поведінки відповідачів в аспекті повідомлення позивача про прийняте рішення.
При цьому суд враховує, що обізнаність заявника про результат розгляду заяви перебуває у площині відповідальності відповідачів не повністю, адже останні зобов'язані не забезпечити таку обізнаність, а вчинити визначені законодавством дії, спрямовані на забезпечення обізнаності, при цьому вчинення таких дій є достатнім для висновку про дотримання суб'єктами владних повноважень своїх дій. Тобто, відповідач-1 зобов'язаний направити позивачу лист, після чого отримання листа перебуває у площині відповідальності позивача і залежить від нього самого.
Передусім суд зауважує, що п. 60 Порядку №560 врегульовує відповідні правовідносини наступним чином:
1) про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
2) про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Заява позивача містить адресу та номер мобільного телефону. Відповідач-1 у відзиві зазначив, що повідомляв позивача поштовим листом, тобто - належить оцінити обставини саме такого повідомлення.
При цьому суд підкреслює, що п. 60 Порядку №560 прямо вказує на форму повідомлення про відмову у наданні відстрочки - це здійснює відповідач-1 з використанням затвердженої форми.
Суд зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
Відповідно, в цій справі на відповідача-1 покладено тягар доказування правомірності своєї поведінки, при цьому застосовується стандарт доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідач-1 стверджував, що повідомлення від 24.04.2025 року направлено позивачу простим листом.
Зважаючи на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також виходячи з вищевикладених положень щодо доказування правомірності своєї поведінки, суд відхиляє таке твердження відповідача-1 про факт, оскільки не визнає його доведеним. Фактично, відсутні будь-які докази на підтвердження існування такого факту.
Більш того, відсутні і докази на підтвердження того, що позивача було повідомлено «письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7», адже відсутня навіть копія такого повідомлення за затвердженою формою.
Тобто, відповідач-1 наполягав на направленні листа, однак не надав будь-яких доказів на підтвердження такого направлення, при цьому передбачений законодавством вміст такого листа (додаток 7 до Порядку №560) взагалі відсутній, що створює розумний сумнів в дійсному направленні позивачу будь-якого листа.
Щодо посилання відповідача-1 на стан фінансування суд зауважує, що обсяг прав особи не може повністю залежати від фінансування суб'єкта владних повноважень, особливо у випадку, коли йдеться про право на обізнаність про результат розгляду заяви. Більш того, заява позивача містила номер мобільного телефону, однак відповідач, допускаючи всупереч вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність, не використав цей очевидний засіб зв'язку з особою, що перебував у його розпорядженні та використання якого навпаки сприяло б економії бюджетних асигнувань. Докази використання цього засобу зв'язку відсутні.
Отже, судом констатується невиконання відповідачем-1 обов'язку повідомити позивача про результат розгляду його заяви про надання відстрочки, що свідчить про протиправність його поведінки.
Узагальнюючи вищевикладене, суд висновує, що підстави для висновки про «невиконання обов'язку з розгляду заяви» відсутні, оскільки наявний результат такого розгляду. Водночас, тісно пов'язаним є питання повідомлення особи про результат розгляду заяви, фактично - через це і виник спір у даній справі. Досліджуючи це питання судом встановлено невиконання відповідачем-1 відповідного обов'язку.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення повідомлення ОСОБА_1 про результат розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 15.04.2025 року (вхідний №К-1400/4).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомити ОСОБА_1 про результат розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 15.04.2025 року (вхідний №К-1400/4).
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко