14 липня 2025 рокуСправа №160/12630/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/12630/25 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, код ЄДРПОУ: 25005978) до Державного підприємства «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСТИТУТУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ІМ. З.І. НЕКРАСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ» Дніпропетровської обласної ради (49050, м. Дніпро, пл. Академіка Стародубова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 00190578) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
01 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до Державного підприємства «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСТИТУТУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ІМ. З.І. НЕКРАСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ» Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСТИТУТУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ІМ. З.І. НЕКРАСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 47521,61 грн.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/12630/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12630/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
15 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що не зрозуміло, на підставі чого Позивачем стверджується, що "… середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб…". За даними податкової звітності в відомостях про нарахування заробітної плати застрахованим особам в вертикальному рядку "08-Код категорії застрахованих осіб"- за кодом 1 для штатних працівників наявна чисельність -5. Решта осіб виконували роботи на підставі цивільно-правових договорів (код 26 застрахованих осіб). Таким чином, враховуючи, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали в 2024 році склала менше 8 осіб, Відповідачу не обов'язково було мати в своєму складі особу з інвалідністю. При цьому серед штатних працівників Відповідача головний інженер ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК від 05.03.2015р. Інвалідність встановлена безстроково. Згідно наказу Відповідача від 30.12.18р за №06-К Уманський В.В. призначено на посаду з 01.01.2019р.
20 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
З розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, складеного позивачем щодо відповідача (далі - Розрахунок) вбачається наступне:
1) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, за рік, осіб - 9;
2) середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0;
3) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 1;
4) фонд оплати праці штатних працівників, грн - 855389,06;
5) середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн - 95043,23;
6) кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць - 0;
7) сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн - 47521,61.
Реалізовуючи наявні повноваження у сфері суспільних відносин щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875-ХІІ).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною третьою ст. 18-1 Закону №875-XII передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК або рекомендації у сфері зайнятості, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Відповідно до ч. 1-2, 4 ст. 19 Закону №875-XII Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частинами першою, дев'ятою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другої вказаної статті передбачено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 року №553 затверджено Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - Порядок №553).
Згідно п. 2, 4 Порядку №553 роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.
Первинна інформація надається роботодавцем з метою інформування про наявність потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
Відповідно до п. 6 Порядку №553 роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки.
Така форма затверджена Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року №827-22. Цим же наказом затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», згідно п. 4.1. якого під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями/посадами з однаковими даними щодо розміру заробітної плати, характеру виконуваної роботи, місця виконання робіт, основних характеристик вакансії (виконувані основні функціональні обов'язки, вид трудового договору, режим та умови праці, вимоги до кандидата), доступності робочого місця для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (наявність інклюзивності будівель, споруд; доступність і безпека робочого місця для маломобільних груп населення, у тому числі осіб з інвалідністю), вхідного оцінювання кандидата (проведення співбесіди та/або тестування, проходження випробувальних завдань на професійну майстерність та/або конкурсу), способу укомплектування вакансії(й).
При цьому згідно п. 5.2. вищевказаного порядку пункт 2 містить інформацію щодо доступності робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю, інших маломобільних груп населення.
Інформація в пункті 2 заповнюється в разі, якщо в пункті 1.14 роботодавцем зазначено, що на вакансію(ї) може(уть) бути працевлаштовано(і) особу(и) з інвалідністю, або за бажанням роботодавця.
Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачає, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Середньооблікова чисельність штатних працівників визначається згідно Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 (далі - Інструкція №286).
Згідно п. 3.2.1., 3.2.5. Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Відповідно до п. 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року №591 (далі - Інструкція №591), форму звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" (далі - звіт) заповнюють державною мовою підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці).
Пунктом 6 Інструкції №591 встановлено, що у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року №14-2 затверджено Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок №14-2).
Пунктом 2 Порядку №14-2 встановлено, що надання інформації з реєстру застрахованих осіб здійснюється на центральному рівні в електронній формі у такі строки:
- за Формою надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за № 457/39513,- щоквартально до 25 числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, наростаючим підсумком в розрізі місяців та за попередній рік станом на 01 квітня наступного року - до 01 травня відповідного року.
Згідно п. 4 Порядку №14-2 Пенсійний фонд України з реєстру застрахованих осіб надає інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
З набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №280/3642/23.
З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.
Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2025 року у справі №400/3796/24, від 16.06.2025 року у справі №160/11423/23.
Таким чином, позивач має повноваження звертатися з цим позовом без проведення перевірки відповідача органами Держпраці.
Щодо доводів сторін суд зазначає наступне.
Відповідач зазначав, що в штатному розписі було менше 8 працівників, решта працювали за цивільно-правовими договорами.
В Інструкції №286 (п. 3.1.) прямо розрізнено такі категорії:
1) середньооблікова кількість штатних працівників;
2) середня кількість зовнішніх сумісників;
3) середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами
4) середня кількість працівників підприємства.
Тобто, кількість штатних працівників та кількість працівників за цивільно-правовими договорами є різними показниками, при цьому друга не входить у першу.
В свою чергу ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачає відповідальність для суб'єктів господарювання саме відносно «середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік».
Тобто, в обчислення не можуть входити працівники за цивільно-правовими договорами.
Це прямо вказано і у п. 2.6.2. Інструкції №286: Не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).
Суд звертає увагу на те, що попри пряме та однозначне посилання відповідача на штатну чисельність менше 8 осіб, а також надання штатного розпису з такими відомостями, позивач фактично не відреагував, формально повторивши доводи позовної заяви, не надавши будь-яких додаткових доказів.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зауважує, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
Порядком №14-2 затверджено форму надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак позивач таку форму до суду не надав, як не надав і будь-якого іншого доказу, окрім власного розрахунку штрафної санкції.
Зважаючи на належність доказів відповідача та повне ухилення позивача від надання пояснень та доказів на спростування таких доказів, суд відхиляє доводи позивача щодо питання факту - середньооблікової штатної кількості працівників понад 8 осіб, оскільки про це не свідчить жоден доказ, натомість ця обставина спростовується матеріалами справи, чому позивач не зміг надати розумних пояснень та доказів на підтвердження своєї позиції.
На помилковість розрахунку позивача вказує і зміст відомостей про нарахування заробітної плати, наданий відповідачем за 12 місяців. З нього не вбачається існування чисельності працівників в 9 осіб. Тобто, навіть з урахуванням працівників за цивільно-правовими договорами не можливо документально підтвердити зазначену позивачем кількість штатних працівників відповідача.
Суд акцентує увагу на тому, що штрафна санкція застосовується на невиконання нормативу. Отже, цей факт має бути підтверджений належним чином. Його не можна встановити опосередковано, тим більше - на підставі самих лише посилань позивача на те, що він отримав таку чисельність певним чином. Відповідальність однозначно передбачена для конкретної фактичної обставини, в зв'язку з чим відсутність такої обставини унеможливлює відповідальність. Оскільки така відповідальність є заходом впливу за порушення, а тому без порушення застосовуватися не може. Усі обставини щодо достовірності та належності отриманих позивачем відомостей з різних джерел не можуть обґрунтовувати відповідальність суб'єкта господарювання без вчинення протиправної поведінки.
Більш того, відповідач надав докази на підтвердження наявності у працівника за штатним розписом інвалідності - довідка до акта огляду МСЕК серії 10ААБ №557432, наказ про призначення такого працівника на посаду з 01.01.2019 року, а також відомості про нарахування заробітної плати, згідно яких цей працівник працював весь 2024 рік.
Позивач ставив відповідачу у вину невиконання нормативу з працевлаштування 1 особи з інвалідністю, однак весь 2024 рік у відповідача була працевлаштована саме 1 особа з інвалідністю.
Тобто, навіть у разі підтвердження позивачем середньооблікової кількості штатних працівників відповідача за 2024 рік в понад 8 осіб, його вимоги все ще є безпідставними через непідтвердження самого факту невиконання нормативу, адже відповідна кількість осіб з інвалідністю фактично весь 2024 рік була працевлаштована.
Суд повторює, що за ст. 20 Закону №875-XII відповідальність передбачена за те, що «середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону».
Відповідно, вона не застосовується за «неналежне звітування», «неподання відомостей», «відсутність відомостей у відділенні фонду соціального захисту осіб з інвалідністю» та з будь-яких інших підстав, окрім тієї, що прямо вказана у нормі права.
Суд зауважує, що на посилання та наданий відповідачем доказ щодо наявності в штаті особи з інвалідністю позивач жодним чином не відреагував, у відповіді на відзив лише формально вказавши, що це не спростовує доводів позовної заяви. Таке твердження суд визнає необґрунтованим.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
В зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного підприємства «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСТИТУТУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ІМ. З.І. НЕКРАСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ» Дніпропетровської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко