м. Вінниця
28 липня 2025 р. Справа № 120/5779/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. За результатами розгляду заяви протоколом від 17.04.2025 №15 відповідна комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки. Таке рішення вважає протиправним, так як на його утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років, що підтверджується відповідними доказами.
Ухвалою суду від 02.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом докази. Так, представник відповідача проти позову заперечує і зазначає, що позивачем до своєї заяви було долучено докази на підтвердження лише двох дітей, батьком яких є позивач, та які перебувають на його утриманні. В зв'язку з цим, на думку представника відповідача, позивачу правомірно було відмовлено в наданні відстрочки.
Окремо наголошено, що посвідчення багатодітної сім'є є чинним лише за умови наявності підтвердження факту утримання трьох і більше дітей у складі сім'ї. У разі відсутності такого підтвердження посвідчення вважається недійсним, отже підстави для надання відстрочки відсутні. Позивач не надав повний перелік документів, які підтверджують утримання трьох дітей, віком до 18 років.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що 16.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України ""Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До відповідної заяви долучено наступні документи:
- копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;
- копія військового квитка серії НОМЕР_1 ;
- копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ;
- копія свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- витяги з реєстру ТГ;
- копія посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_3 ;
- копія рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.04.2012 про розірвання шлюбу;
- копія довідки Іллінецького районного суду Вінницької області від 19.11.2024 про відсутність рішення суду про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 .
Разом з тим, до матеріалів справи разом з позовною заявою долучено копію заяви ОСОБА_5 про надання згоди на усиновлення ОСОБА_4 ОСОБА_1 від 25.04.2025.
Відповідно до доводів, наведених у позовній заяві, позивач вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Однак, такі доводи позивача не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до вимог абзацу третього частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (надалі - Закон № 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Відповідно до вимог абзацу дев'ятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (надалі - Положення №154) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Як зазначено в п.57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (надалі - Порядок №560), для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п.58 Порядку).
Суд погоджується із доводами Відповідача, наведеними у відзиві, що в розумінні вимог п.3 додатку 5 до вказаного Порядку № 560 жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до заяви повинні долучити наступні документи:
- свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Всупереч вказаним вимогам позивачем до своєї заяви від 16.04.2025 не був долучений весь перелік передбачених документів.
Суд погоджується із доводами відповідача, наведеними у відзиві, що позивачем до заяви долучено лише документи на підтвердження свого батьківства відносно лише двох дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Натомість, позивачем до заяви не було долучено документів на підтвердження факту перебування на його утриманні ОСОБА_4 , 2010 р.н.
На думку суду, позивачем помилково зроблено висновок, що копія посвідчення багатодітної сім'ї підтверджує перебування на його утриманні ОСОБА_4 , 2010 р.н.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Тобто, обов'язок позивача, як вітчима, утримувати ОСОБА_4 , 2010 р.н., настає за умов, що вказана дитина з ним проживає і в неї не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, а позивач як вітчим може надавати їм матеріальну допомогу.
А відтак його обов'язок як вітчима щодо утримання дитини, з якою він проживає, не є безумовним, а тому для встановлення факту утримання вітчимом дитини, яка з ним проживає, потрібно довести, та потрібно довести, що зазначені родичі дитини не можуть надавати таку допомогу.
В той же час, надаючи оцінку копії нотаріально посвідченій заяві від 25.04.2025 ОСОБА_5 , біологічного батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про надання згоди ОСОБА_1 на усиновлення ОСОБА_4 , яка долучена до позовної заяви, то суд таку до уваги не приймає, оскільки такий доказ не був долучений до заяви про надання відстрочки від призову, а тому оцінка відповідачем такому не надавалась.
За приписами п.60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Суд вважає безпідставними доводи позивача, що його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII в зв'язку з утриманням троє і більше дітей віком до 18 років підтверджується розпочатим процесом усиновлення. Відтак, заява про надання згоди на усиновлення дитини не свідчить, що процес завершений та винесено відповідне рішення.
Більш того, суд зазначає, що наявність відповідних рішень щодо усиновлення позивачем дітей віком до 18 років або інших доказів на підтвердження факту утримання ним трьох і більше дітей, в тому числі відповідного судового рішення, не перешкоджає позивачу повторно в установленому порядку звернутися до відповідача із заявою про надання такої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати належні докази на їх підтвердження.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі № 240/13764/24.
Зазначене дає підстави зробити висновок, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування та стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Рішення суду складено 28.07.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна