Справа № 750/5587/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/320/25
Категорія - рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Доповідач ОСОБА_2
28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
скаржниці ОСОБА_6
її представника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на постанову слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_9 від 28 березня 2025 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 листопада 2024 року за № 42024270000000077.
Слідчий суддя вказав на те, що досудове розслідування було здійснене на основі принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів, а також диспозитивності. Під час судової перевірки слідчим суддею не було встановлено порушення загальних положень досудового розслідування, у зв'язку з чим він прийшов до висновку, що постанова винесена на підставі зібраних доказів та документів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, скаргу її адвоката задовольнити, зобов'язати слідчого ДБР поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024270000000077, а також зобов'язати здійснити всебічне, повне та неупереджене розслідування з урахуванням усіх доказів, у тому числі повного відео, свідчень її матері та дитини, медичних документі з подальшим призначенням відповідних експертиз.
Вважає, що під час розгляду скарги, слідчим суддею не був врахований відеозапис з телефону потерпілої у справі, хоча саме він містить об'єктивну та хронологічну картину подій. При цьому, використані слідством фрагменти відеозапису, які надані самими поліцейськими, є уривчастими, відірваними від контексту та не відображають реального перебігу подій. Повний відеозапис, що зберігся завдяки його відновленню, незважаючи на спроби правоохоронних органів його видалити після вилучення, свідчить про відсутність будь-якого опору з її боку, а також про те, що вона не мала наміру покидати помешкання та діяла в рамках закону.
Наголошує на тому, що перебуваючи в домашньому одязі, вона намагалася відчинити двері матері, яка прийшла забрати малолітню дитину. Більш того, двері поліцейськими не блокувалися, що вказує на нелогічність тверджень про її спроби втекти. За відсутності затримання або заборони на пересування, будь-яке утримання потерпілої в межах квартири без належного правового обґрунтування є протиправним і порушує її права, гарантовані ст. 29 та ст. 33 Конституції України.
Той факт, що вона піднімала руку, в якій тримала телефон, є лише її захисною реакцією на незаконну спробу його вилучення, а дії поліцейського вказують на спробу відкрито заволодіти телефоном та підпадають під ознаки грабежу, оскільки були вчинені відкрито із застосуванням фізичного насильства.
Просить прийняти до уваги, що на 36-й хвилині відеозапису чітко видно, як поліцейський, що відображений у дзеркалі та який вів відеозйомку, в самому кінці різким ударом зверху вниз та назад завдає удару правим ліктем у ділянку її плеча (ключиці правої руки). Одразу після цього чутно її крики від гострого болю через зламане плече. Факт отримання травми підтверджений медичною документацією. На момент входу поліцейських до її квартири травм руки у неї не було.
Вважає, що звинувачення її у тому, що травму вона отримала самостійно, не відповідає дійсності, оскільки травма була нею отримана в результаті незаконного силового заволодіння її телефоном, внаслідок удару нанесеного поліцейським. Вказане підтверджується й висновком психолога щодо її малолітньої дитини, яка стала очевидцем цих подій та зазнала емоційної травми. ЇЇ матір також була свідком спричинення їй вказаного тілесного ушкодження, внаслідок чого відбулося операційне втручання. Не зважаючи на це, ні її дочка, ні матір ОСОБА_10 не були допитані слідчим, попри очевидну значущість їхніх свідчень.
Органом досудового розслідування не проведено експертизи відеозапису, ні слідчий, ні прокурор не ініціювали жодних технічних досліджень, не залучали фахівців, що є грубим порушенням принципу об'єктивності оцінки доказів, закріпленого у ст. 94 КПК України.
Крім того, відеозапис з її телефону, окрім фізичного насильства, містить елементи психологічного тиску, який виражався у зневажливих та грубих висловлюваннях, що особливо цинічно з огляду на присутність малолітньої дитини, та є порушенням ст. 3 Європейської конвенції з прав людини.
Заслухавши доповідача, скаржницю та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, вказували на безпідставність закриття кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування не було проведено об'єктивного досудового розслідування, предметом дослідження були виключно докази сторони обвинувачення та не приймалися до уваги докази сторони захисту, звернули увагу на упередженість слідчого та необґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження, прокурора, який не погодився з доводами скаржниці, вказував на те, що повідомлені ОСОБА_6 факти не знайшли свого підтвердження, слідчим були проведені всі необхідні слідчі дії та винесено постанову на підставі зібраних доказів, які не дають підстав дійти висновку про її необґрунтованість чи невмотивованість, дослідивши матеріали судової справи та закритого кримінального провадження, переглянувши відеозаписи, надані апелянткою, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень кримінального процесуального кодексу України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Таке рішення можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим/дізнавачем доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
З матеріалів справи убачається, що 18 листопада 2024 року ОСОБА_6 звернулася до керівника Чернігівської обласної прокуратури із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення, яке на думку заявниці полягало у перевищенні працівниками правоохоронних органів своїх повноважень, в результаті чого їй були заподіяні тілесні ушкодження, а її малолітня дитина отримала психологічну травму, що вказує на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Заява ОСОБА_6 надійшла на адресу Чернігівської обласної прокуратури 20 листопада 2024 року та в цей же день відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024270000000077 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 365 КК України.
У ході проведення досудового розслідування в якості свідка була допитана старший оперуповноважений УСР в Чернігівській області ДСР НПУ ОСОБА_11 , яка повідомила, що 14 листопада 2024 року на підставі доручення старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Чернігівській області була залучена до проведення обшуку у квартирі по АДРЕСА_1 . Окрім неї до складу групи входили старший слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 , старший оперуповноважений в особливо важливих справах 4-го відділу УСР в Чернігівській області ДСР НПУ України ОСОБА_13 та оперуповноважений цього відділу ОСОБА_14 . Крім того, були запрошені двоє понятих.
ОСОБА_11 повідомила, що двері до квартири відчинила ОСОБА_6 , яка відразу почала агресивно себе поводити, кричала, кликала на допомогу, не бажала слухати з якого приводу до неї прибули, мала ознаки перебування у стані чи то алкогольного, чи наркотичного сп'яніння. Слідчий зачитувала ухвалу та роз'яснювала права учасникам слідчої дії, а в цей час ОСОБА_6 почала штовхати до дверей свою дочку , щоб та відчинила двері до квартири та покликала сусідів. Через деякий час до місця обшуку прибула матір ОСОБА_6 , але їй було роз'яснено, що оскільки вона не є учасником слідчої дії, то до квартири зможе пройти після завершення обшуку, але в цей час ОСОБА_6 почала штовхати працівників поліції, кричати. Коли слідчий оглядала мобільний телефон ОСОБА_6 , то в чохлі у вигляді книжечки був виявлений пристрій, схожий на пристрій для вживання наркотичних речовин та фольгу з порошкоподібною речовиною. Матір ОСОБА_6 в цей час забігла до квартири та вибила з рук слідчого згорток фольги, в результаті чого біла речовина розлетілася по кухні. Матір вивели з квартири, на що ОСОБА_6 почала кричати, підбігла до вхідних дверей, щоб затягнути її до квартири, в цей час наступила на електричний самокат, в результаті чого стала вищою та продовжувала вживати заходів, щоб її матір потрапила до квартири. На вимогу слідчого забезпечити порядок під час слідчої дії ОСОБА_14 за руку відвів ОСОБА_6 від вхідних дверей, при цьому жодних заходів фізичного впливу до неї не застосовувалося. Однак, в цей час ОСОБА_6 почала кричати, що їй вивихнули руку. Для надання допомоги була викликана екстрена медична допомога, ОСОБА_6 увели знеболювальне, а для проведення рентгенологічного дослідження порадили звернутися до лікарні. Після цього бабуся забрала дитину та обшук був продовжений.
Свідок зауважила, що ОСОБА_6 неодноразово вказувала на те, що раніше з цією рукою у неї вже були проблеми.
Старший слідчий ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 , будучи допитаною в якості свідка надала аналогічні показання, детально повідомивши про перебіг проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 та в автомобілі її чоловіка. Свідок також зазначила, що не бачила, щоб хтось з учасників слідчої дії застосовував до ОСОБА_6 фізичну силу, хапав її за руки, смикав чи штовхав. Коли на крик ОСОБА_6 вона повернула голову, то побачила, що всі учасники стоять на своїх місцях, як і стояли, лише ОСОБА_6 кричить, що їй відірвали руку. Для надання медичної допомоги була викликана карета швидкої допомоги, після прибуття захисника він був допущений до участі у проведенні обшуку, а пізніше, через скарги ОСОБА_6 на біль, була викликана ще одна швидка.
Також, в якості свідка була допитана ОСОБА_6 , яка повідомила, що 14 листопада 2024 року о 06 годині 40 хвилин її розбудив сильний стукіт у двері, після чого вона їх відчинила та до квартири увірвались шість осіб, чотири чоловіки та дві жінки, які не пояснивши причину візиту та не представившись, почали заштовхувати її назад до квартири. Чоловіки поводились агресивно, голосно кричали та силоміць утримували її в квартирі, ігноруючи її прохання покинути житло, вдаючись до погроз та образ.
Вона зателефонувала своїй матері, яка негайно прибула на місце події, один з чоловіків з татуюванням погрожував їй та намагався відібрати телефон. В цей час прокинулася її дочка, яка була налякана присутністю незнайомих людей, які кричали. Близько 07 год. 10 хв. за дверима вона почула голос матері та попросила відчинити їй двері, але ніхто не реагував. Вона самостійно спробувала відчинити двері, але поліцейський високого зросту з татуюванням на руці схопив її за ліву руку, в якій знаходився телефон, намагаючись його відібрати, а жінка поліцейська з довгим темним волоссям ( ОСОБА_15 ) штовхнула в спину. Все це відбувалося на очах її дитини та матері,яка саме входила до квартири та все знімала на мобільний телефон. Внаслідок цих дій вона відчула різкий біль у лівому плечі та втратила можливість рухати рукою, ймовірно стався вивих плечового суглобу. Перша бригада швидкої допомоги вколола їй знеболювальне та не надавши жодної медичної документації поїхала, а вже повторно, викликана швидка госпіталізувала її, констатувавши вивих лівого плечового суглобу.
При цьому, ОСОБА_6 вказала, що слідчий не вручала їй ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку.
Крім цього, слідчим були отримані матеріали щодо проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , в тому числі й відеозапис проведеної 14 листопада 2024 року слідчої дії, а також матеріали щодо повернення раніше вилученого майна власникам, а саме трьох мобільних телефонів та жорсткого диску, після того, як з них буде знята вся необхідна інформація.
19 листопада 2024 року ОСОБА_6 звернулася зі скаргою до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві, в якій, окрім того, що працівники поліції намагались проникнути до її квартири використовуючи дублікати ключів, після входу до квартири не представилися, не пред'явили службові посвідчення та жетони, не пред'явили ухвалу, яка дає підстави для проведення обшуку, вказала, що під час проведення обшуку за місцем її проживання її було піддано фізичному насильству, працівники правоохоронного органу її заламали, погрожували фізичною розправою, ображали, принижували її гідність. При цьому, її малолітня дитина була свідком спричинення фізичного насильства над своєю матір'ю.
24 березня 2025 року постановою слідчого було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , з тих підстав, що отримані ОСОБА_6 тілесні ушкодження були отримані останньою через її активні дії під час спроби залишити місце проведення обшуку без належного дозволу слідчого, в той час як фізичну силу працівники поліції до заявниці не застосовували та під час проведення слідчої дії діяли в межах своїх повноважень
Проаналізувавши отримані відомості, в сукупності з іншими здобутими доказами, 28 березня 2025 року старший слідчий П'ятого слідчого відділу (з дислокацією в м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024270000000077 від 20 листопада 2024 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності в діях працівників правоохоронних органів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя керувався тим, що досудове розслідування за повідомленими ОСОБА_6 обставинами, було проведено достатньо повно й об'єктивно, слідчим проведений необхідний та достатній обсяг роботи щодо збирання та перевірки доказів у даному кримінальному провадженні, в оскаржуваній постанові дана вмотивована оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, з посиланням на конкретні матеріали справи та положення кримінального процесуального законодавства, проаналізовано комплекс проведених необхідних слідчих дій, за результатами яких не було здобуто доказів, які б давали підстави вважати, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 отримала в результаті протиправних дій працівників правоохоронних органів із застосуванням до неї фізичної сили.
Стверджуючи, що під час розгляду скарги на постанову слідчого, слідчим суддею не було забезпечено всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, а також не враховано відеозапис з мобільного телефону заявниці, хоча саме він містить об'єктивну та хронологічну інформацію, в той час, як слідством використані уривчасті фрагменти відеозапису, які відірвані від контексту та не відображають реального перебігу подій, заявниця залишає поза увагою, що такі твердження суперечать матеріалам досудового розслідування за її скаргою, а її версії механізму отримання тілесного ушкодження та обставин, за яких вона його отримала, викладені у скаргах на дії працівників правоохоронних органів, в її показаннях в якості свідка та в апеляційній скарзі, суттєво відрізняються між собою та суперечать зібраним у провадженні доказам.
Так, звертаючись зі скаргою до керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 вказувала, що після того, як до неї у квартиру увірвалися невідомі люди, то один з чоловіків схопив її спочатку за праву руку і сильно її стиснувши штовхнув її всередину квартири. Після того, як вона взяла до рук телефон, подзвонила своїй матері та попросила її приїхати, а потім почала все знімати, то один з чоловіків вирвав з її рук мобільний телефон, після чого схопив її за ліву руку та дуже сильно викрутив, внаслідок чого вона відчула сильний біль та її рука обвисла.
Будучи допитаною в якості свідка та попередженою про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, ОСОБА_6 показала, що працівники поліції проникли до її квартири о 06 год.40 хв., оскільки вони не представились, на її вимоги залишити квартиру не реагували, то вона вирішила все зафіксувати на мобільний телефон та одночасно викликала матір, оскільки в квартирі перебувала її малолітня дитина, яка плакала та просила про допомогу. Близько 07 год. 10 хв. вона почула голос матері за дверима квартири та намагалась впустити її до помешкання, але поліцейський схопив її за ліву руку, намагаючись відібрати телефон, а жінка з довгим темним волоссям штовхнула її в спину, внаслідок цих дій вона відчула різкий біль у лівому плечі та втратила можливість рухати рукою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вже вказує на те, що поліцейський який вів відеозйомку, різким ударом зверху вниз назад завдає удару правим ліктем у ділянку її плеча ключиці лівої руки. Одразу після цього на відео чути її крики від гострого болю від зламаного плеча.
Аналіз повідомлених ОСОБА_6 обставин свідчить про те, що з плином часу її версії щодо механізму отримання травми змінюється, спочатку вона стверджувала, що відразу після того, як вона зателефонувала своїй матері та почала відеофіксацію на свій мобільний телефон один з чоловіків вихопив з її рук телефон, після чого схопив її за ліву руку та сильно її викрутив, від чого вона відчула сильний біль, а рука обвисла. В подальшому, ОСОБА_6 вказувала, що її заламали, ображали та принижували. Після цього, вона вказувала про те, що коли вона намагалась пустити матір до квартири, то поліцейський спочатку схопив її за ліву руку, а в цей час жінка ОСОБА_16 штовхнула її в спину, з метою забрати її мобільний телефон, від чого вона відчула різкий біль та втратила можливість рухати рукою.
Звертаючись з апеляційною скаргою версія ОСОБА_6 вже кардинально змінилася - апеляційному суду вона стверджує, що травму плеча вона отримала в результаті нанесеного їй працівником поліції удару правим ліктем у ділянку її плеча ключиці лівої руки, після чого вона відчула різкий біль.
Такі суперечності вказують на те, що повідомлені ОСОБА_6 обставини отримання нею тілесних ушкоджень не відповідають дійсності, її версії адаптовані відповідно до тих доказів, які з'являються у матеріалах провадження. При цьому, неодноразово наголошуючи на тому, що відеозапис з її мобільного телефону містить змістовну інформацію щодо того, як саме вона отримала тілесне ушкодження, цей відеозапис не був наданий ні слідчому, ні слідчому судді, ні колегії суддів під час апеляційного перегляду. Не наданий ОСОБА_6 й відеозапис з мобільного телефону її матері, про якій вона вказувала під час її допиту в якості свідка в ході досудового розслідування даного кримінального провадження.
Разом з тим, наявний у матеріалах провадження відеозапис обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 є повним, а не уривчастим, як вона про це стверджує, та дає можливість встановити перебіг та хронологію подій 14 листопада 2024 року, а також визначити, за яких обставин заявниця отримала тілесне ушкодження. З вказаного відеозапису також можна визначити, чи були порушені працівниками правоохоронних органів права ОСОБА_6 , а також встановити повідомлені нею обставини, щодо висловлених на її адресу образ, принижень, нецензурних висловлювань, тощо.
По-перше, ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова 04 листопада 2024 року був наданий дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 , з метою відшукання доказів кримінального правопорушення, а саме: технічні засоби, за допомогою яких ОСОБА_17 та ОСОБА_6 здійснюють злочинну діяльність, мобільні термінали з сім-картками операторів мобільного зв'язку, тримачі для сім-карток, карти пам'яті, документи з чорновими записами, блокноти, грошові кошти, здобуті від продажу наркотичних засобів, наркотичні засоби, прекурсори, психотропні речовини, обладнання для їх приготування (скляні, пластикові та металеві колби, інший посуд), ваги, пакувальний матеріал, речі із залишками наркотичних засобів та психотропних речовин, банківські картки, чеки від перерахуванням грошових коштів, товарно-транспортні накладні на отримання (відправлення) різного роду посилок.
Зазначена ухвала була проголошена вголос власниці квартири ОСОБА_6 , яка в цей час перекрикувала слідчу, не зважаючи на те, що як вона стверджувала в цей час в квартирі спала її дитина. Після проголошення копія ухвали була вручена ОСОБА_6 , яка побігавши з копією судового рішення по квартирі, кинула папери в коридорі. В цей час, ніхто з учасників слідчої дії не виривав з рук ОСОБА_6 телефон, не забороняв їй викликати матір, захисника та поліцію. Усі присутні представились, усім були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки, а власниці запропоновано видати вказані в ухвалі речі, на що вона сказала, що таких речей немає.
По-друге, досліджений відеозапис повністю спростовує твердження ОСОБА_6 про висловлені в її бік погрози, приниження та образи. Працівники правоохоронних органів поводились коректно, жодного нецензурного висловлювання з їх боку не зафіксовано, як і не зафіксовано висловлених принижень в бік власниці квартири. Більш того, саме ОСОБА_6 голосно кричала, бігала по квартирі, її поведінка не відповідала обстановці, вона не намагалась убезпечити свою дитину від сторонніх, навпаки тримала дочку біля себе, в її присутності голос не стишувала та продовжувала кричати й сваритися, навіть не намагаючись поводитись коректно.
По-третє, неодноразово ОСОБА_6 підбігала до працівників правоохоронних органів, наполягала, щоб вони залишили помешкання, потім щоб пропустили її матір, не зважала на пояснення слідчої про те, що в квартирі можуть бути присутні виключно учасники проведення слідчої дії. В подальшому, намагаючись залишити помешкання, ОСОБА_6 підбігла до працівників поліції, які стояли при вході до квартири та не пропускали її до виходу, вона намагалась протиснутись, махала руками, в одній з яких був мобільний телефон, на який вона вела відеозйомку. Опускаючи руки, вона лівою рукою вдарилася об торс одного з працівників поліції. Цей удар призвів до несамовитого крику ОСОБА_6 , на який відразу відреагувала її дочка, яка почала плакати, хоча до цього дитина поводила себе спокійно, спілкувалася з поліцейською, висловлювала своє небажання, щоб заходили до її кімнати, а на пропозицію вдягтися та піти до бабусі, яка чекала в коридорі, відмовилася.
ОСОБА_6 відразу повідомила, що в неї випало плече, тобто поводила себе, як людина, яка вже отримувала подібну травму, а в подальшому вона дійсно неодноразово вказувала, що таке в неї вже було. Для надання медичної допомоги ОСОБА_6 була викликана медична допомога.
Отже, жодним доказом не підтверджується той факт, що будь-хто з працівників правоохоронних органів хапав ОСОБА_6 за руки та викручував їх (відповідно до наданої медичної документації, тілесні ушкодження на зап'ятках у неї не виявлені), штовхав у спину або ж вдарив ліктем у плече, що виключає можливість отримання заявницею тілесного ушкодження внаслідок застосування фізичного насилля з боку працівників правоохоронних органів.
Не надано таких доказів і заявницею, як і не надано доказів тих обставин, про які вона неодноразово, але суперечливо, вказувала у своїх скаргах на дії правоохоронних органів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дізнавшись причину прибуття працівників поліції, ознайомившись з ухвалою слідчого судді, якою був наданий дозвіл, окрім іншого, й на вилучення мобільних телефонів, саме ОСОБА_6 мала убезпечити свою дитину та обмежити її спілкування з незнайомими людьми, саме вона мала поводити себе адекватно, при тому, що ніхто не забороняв їй викликати матір, працівників поліції та захисника, який в подальшому прибув та був допущений до проведення обшуку.
При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального закону слідчий наділена повноваженнями на обмеження у пересуванні осіб, в помешканні яких проводиться обшук, з метою, щоб вони не мали можливості приховати або знищити речі, які мають бути відшукані. В той же час, з відеозапису вбачається, що матір'ю ОСОБА_6 були вжиті заходи щодо знищення речового доказу, після того як вона почула, що білий порошок, який був виявлений у згортку фольги в чохлі від мобільного телефону ОСОБА_6 , може бути амфетаміном - вона вибила згорток з рук слідчої.
Таким чином, слідчим цілком об'єктивно досліджені всі можливі відомості щодо обставин, про які повідомила ОСОБА_6 , допитані всі свідки та учасники цих подій, але не встановлено жодних підстав вважати, що ОСОБА_6 могла отримати тілесне ушкодження внаслідок застосування до неї фізичної сили з боку будь-якого з працівників правоохоронних органів, які були присутні в квартирі заявниці під час проведення санкціонованого обшуку 14 листопада 2025 року.
З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Мотивувальна частина постанови має містити аналіз зібраних у кримінальному доказів та встановлених відомостей, що й відображено в постанові слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією в м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 від 28 березня 2025 року.
Зміст апеляційної скарги ОСОБА_6 свідчить про те, що окрім повторного викладу обставин, які були предметом перевірки під час проведення досудового розслідування, а також зміни версії щодо механізму отримання тілесного ушкодження, вона не містить доводів, які б спростовували викладені у постанові слідчого про закриття кримінального провадження та ухвалі слідчого судді факти.
Слідчим вжито всіх необхідних заходів для встановлення істини по справі, допитані саме ті особи, які мають безпосереднє відношення до подій 14 листопада 2024 року, проаналізовані саме ті докази, які могли б підтвердити або спростувати повідомлені ОСОБА_6 обставини, надано обґрунтовані відповіді щодо висловлених заявницею відомостей.
Отже, окрім своєї незгоди з оцінкою отриманих доказів, інших фактичних даних, які могли б свідчити про умисні порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні досудового розслідування та розгляді справи судом з боку слідчого, прокурора та суду, апелянткою не наведено ні в скарзі на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, ні в апеляційній скарзі.
Законних підстав для скасування ухвали слідчого судді та постанови слідчого, колегія суддів, не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, без змін.
Ухвала набуває законної після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_20