24 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25015/24
Провадження № 22-ц/820/1568/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.
секретар судового засідання - Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/25015/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року, у складі судді Мазурок О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТаскомБанк» про визнання недійсними умов надання кредитного договору,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором №002/12895399-SP від 02.12.2021 року в сумі 107445,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2021 ОСОБА_1 підписала заяву №685332 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Відповідно до Заяви №685332 про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 підтвердила, що приймає (акцептує) всі умови публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в т.ч. але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті Банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua, посилання на примірники якої, разом з додатками відповідачка отримала в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою вона ознайомлена, повністю згодна, зміст розуміє, положень якої зобов'язалася неухильно дотримуватися. Окрім цього, позичальниця беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір ліміту кредитування (дозволеного кредитного ліміту). Акцептована ОСОБА_1 публічна пропозиція разом з даною заявою-анкетою складають договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно з п. 1.2.2 Заяви №685332 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідачка просила надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Позичальниці було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50000,00 грн. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,01 %. Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Кредитні кошти відповідачці було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже кредитодавець, свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.
В подальшому відповідачка перестала виконувати умови кредитного договору в повній мірі, а саме, перестала сплачувати заборгованість по кредиту та процентах. Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальницю було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Умови вищезазначеного кредитного договору відповідачкою не виконано, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуто, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 08.10.2023 становить 107445,33 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 49996,09 грн.; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 57449,24 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ «ТАСКОМБАНК» про визнання недійсними умов надання кредитного договору, стягнення суми, сплаченої комісійної винагороди за нікчемною угодою та стягнення моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 02.12.2021 року з АТ «ТАСКОМБАНК» була укладена заява-анкета. Клієнтом такої заяви, відповідно до заяви-анкети, є ОСОБА_1 . Вона з такою заявою-анкетою не була ознайомлена та не підписувала її. Сторонами не узгоджено ні відсоткову ставку, ні період користування кредитом, ні комісії чи санкцій. Тобто, сторони не досягли істотних умов кредитного договору.
Їй, як споживачу, не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, в тому числі, розрахунок загальної вартості кредиту та всіх супутніх послуг. Банк був зобов'язаний отримати від споживача письмове підтвердження про ознайомлення з усією інформацією. Вона мала намір використати мобільний застосунок для отримання картки в режимі онлайн (картку вона так і не отримала, іншими послугами Банку вона не користувалась), заяву-анкету вона не підписувала, з нею не ознайомилась, заяву на отримання кредитних коштів та/або відкриття кредитної лінії вона не складала.
Відповідно до п.8.17 Публічної пропозиції (оферти) «Банк у випадках та порядку передбачених договором, стягує із клієнта комісійну винагороду та плату, що належать до сплати клієнтом». Проте, вимога зі сплати комісії суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з цим вона просить визнати п. 8.17 публічної пропозиції (оферти) Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» до заяви-анкети №685332 від 01.12.2021 року, укладеного між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 щодо обов'язку клієнта сплачувати комісійну винагороду - недійсним; визнати заяву-анкету №685332 від 01.12.2021 року укладеного між акціонерним товариством «ТаскомБанк» та ОСОБА_1 недійсною; стягнути з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 , суму сплаченої комісійної винагороди за нікчемною умовою, а саме п.8.17 публічної пропозиції (оферти) Акціонерного товариства «ТаскомБанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг «Sportbank» до заяви-анкети №685332 від 01.12.2021 року, укладеного між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 щодо обов'язку клієнта сплачувати комісійну винагороду, в розмірі згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості та стягнути з АТ «ТАСКОМБАНК» моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором №002/12895399-SP від 02.12.2021 року в сумі 107445 гривень 33 копійки та 2422 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «ТаскомБанк» про визнання недійсними умов надання кредитного договору відмовлено.
Суд виходив з того, що між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви №685332 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Відповідачка зобов?язання по кредитному договору не виконала, кредит та проценти за користування коштами не повернула, тому заборгованість підлягає стягненню на користь позивача. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання нікчемної умови договору, стягнення суми сплаченої комісійної винагороди та відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки банком не нараховувалась та ОСОБА_1 не сплачувала комісійну винагороду. Крім того, ОСОБА_1 не надала доказів спричинення їй банком моральної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити АТ «ТАСКОМБАНК» у задоволенні позову, та задовольнити позов ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про укладення між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» кредитного договору № 002/12895399-SP від 02.12.2021, поклавши в основу такого висновку лише копію заяви про приєднання до загальних умов, без встановлення фактичного волевиявлення з сторони відповідачки та без аналізу дотримання істотних умов укладення договору. Зауважує, що суд безпідставно не врахував, що ОСОБА_1 не підписувала жодного письмового договору з банком у паперовій чи електронній формі, не використовувала кваліфікаційний електронний підпис для приєднання до договору чи подання заяви, не здійснювала жодних дій, що могли б свідчити про акцепт публічної оферти, не отримувала на ознайомлення повний текст договору та з умовами кредиту не знайомилася. Тому, позивачем документально не доведено досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору.
Апелянтка вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав умови договору дійсними, не здійснивши належної правової оцінки їх змісту, не перевіривши їх відповідність вимогам чинного законодавства України у сфері захисту прав споживачів, зокрема щодо забезпечення справедливого балансу між сторонами договору. Судом не враховано, що умови договору ставлять споживача у завідомо гірше становище, ніж кредитора, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, умови договору мають несправедливий характер в частині надання банку права в односторонньому порядку змінювати умови договору, стягнення непрозорих комісій «комісійної винагороди», автоматичне поновлення кредитного ліміту та пролонгація дії договору без отримання нової згоди споживача.
Також звертає увагу, що банк не довів факт належного повідомлення про умови кредитування до моменту укладення договору. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надання ОСОБА_1 до підписання обов'язкових документів для укладення кредитного договору. Позивач не надав жодного доказу, який би підтвердив, що апелянтка отримала або використовувала кошти, надані за договором. Суд першої інстанції пославшись на заяву про приєднання, як на підставу підтвердження укладення кредиту, не звернув уваги, що дана заява не містить волевиявлення на отримання кредиту, не містить всіх істотних умов, зокрема щодо тарифів, строку, графіків погашення, штрафних санкцій за порушення умов договору.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апелянт ОСОБА_1 повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності в якій зазначила, що вимоги апеляційної скарги підтримує, просить її задовольнити.
Представник позивача АТ «ТАСКОМБАНК» повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 02 грудня 2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету №685332 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», відповідно до якої ОСОБА_1 звернулася до банку та просила надати їй банківські, фінансові та інші послуги, а саме: надати електронні довірчі послуги, відкрити поточний рахунок, надати послугу кредитування рахунку 100000 гривень та надати інші банківські, фінансові та інші послуги (пункти 1.2., 1.2.1, 1.2.2., 1.2.3,1.2.4).
Для створення удосконаленого електронного підпису ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, та підтвердила, що створений удосконалений електронний підпис є аналогом її власноручного підпису та його накладення, що ініційоване нею в мобільному додатку буде мати рівнозначні юридичні наслідки з накладенням її власноручного підпису на правочини та документи складені на паперових носіях.
Згідно з п. 1.2.2 Заяви №685332 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідачка просила надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України на її ім'я.
У пункті 1.2.3. Заяви передбачено, що ОСОБА_1 просить банк надати послугу кредитування та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитного рахунку, що встановлений в тарифах та складає 100 000 грн, з урахуванням умов визначених в публічній пропозиції. Тарифи, розмір процентної ставки та розмір комісії, що передбачені для послуги кредитування рахунку та встановлені в тарифах, можуть бути змінені банком шляхом несення змін до публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 публічної пропозиції.
ОСОБА_1 підтвердила, що перед підписанням цієї Заяви-анкети ознайомилася із Публічною пропозицією разом з додатками, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що розміщений на сайті банку та лендинговій сторінці посилання на примірник якої, разом із додатками вона отримала в мобільний додаток «Sportbank» і з якою вона повністю згідна, зміст розуміє, положення якої зобов'язується неухильно дотримуватися (пункт 2).
Відповідно до довідки АТ «Таскомбанк» № 26508/47.5 від 23.08.2024 ОСОБА_1 з 02.12.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №685332 з номером Кредитного договору № 002/12895399-SР від 02.12.2021 (а.с. 16).
Із розрахунку заборгованості по кредитному договору від 02 грудня 2021 року, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 08 жовтня 2023 року загальна заборгованість становить 107445,33 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 49996,09 грн, заборгованість по відсотках - 57449,24 грн.
З виписки по картці за договором від 02.12.2021 за період з 02.12.2021 по 08.10.2023 вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, періодично погашаючи заборгованість, знімаючи кошти, розраховувалася ними.
08 вересня 2023 року на адресу ОСОБА_1 було направлене повідомлення-вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором 002/12895399-SP від 02 грудня 2021 року, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 50000 грн строком кредитування до 02.12.2023, та надано можливість протягом 30 календарних днів добровільно погасити кредит у повному обсязі.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позовної заяви АТ «ТАСКОМБАНК», дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 на умовах, визначених Заявою про приєднання до Публічної пропозиції, тому стягнув усю суму заборгованості по тілу кредиту та по процентах за користування кредитом.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «ТАСКОМБАНК» посилалось на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак вона не виконала належно зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ «ТАСКОМБАНК» надало суду: заяву -анкету №685332 від 02.12.2021 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» і Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК»,розрахунок заборгованості по кредитному договору від 02.12.2021, виписки по особовому рахунку та довідку про відкриття рахунку ОСОБА_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором від 02.12.2021 року станом на 08.10.2023 року ОСОБА_1 по кредитному договору №002/12895399-SР від 02.12.2021 має заборгованість в сумі 107445,33 грн, із них: 49996,09 грн - заборгованість за тілом кредиту, 57449,24 грн - заборгованість за процентами.
Однак, підписана відповідачкою ОСОБА_1 заява - анкета №685332 від 02.12.2021 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», не містить даних щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та строку кредитування, за який може нараховуватися заборгованість.
Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК»,що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки позичальника і банку, відповідальність сторін, а також інші умови.
Проте, вказані документи не підписані відповідачкою ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 02.12.2021.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу умови Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК», відсутність у заяві - анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку із цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Таким чином, АТ «ТАСКОМБАНК» не довело укладення з ОСОБА_1 кредитного договору на умовах, які зазначені в позовній заяві.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «ТАСКОМБАНК» процентів за користування кредитними коштами, а тому з відповідачки підлягає стягненню лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (далі - Положення) визначено, що банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі №298/825/15-ц.
Дослідивши рух грошових коштів по відкритому в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім'я ОСОБА_1 банківському рахунку, колегією суддів встановлено, що сума фактично отриманих відповідачкою коштів в загальній сумі склала 49996,09 грн, а фактично повернуто- 4813,00 грн. При цьому суд зазначає, що внесені ОСОБА_1 21.02.2022 кошти в сумі 900 грн банк спрямував на погашення заборгованості по тілу кредиту, а внесені суми на погашення заборгованості по кредиту в загальному розмірі 3913,00 грн, (а саме: платежі від 24.01.2022 на суму 1700 грн, 2200 грн від 15.02.2022 та 13 грн від 21.02.2022) банк неправомірно зарахував в рахунок погашення заборгованості по процентах. Тому, дана сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми заборгованості по тілу кредиту. Виходячи з суми заборгованості по кредиту в розмірі 49996,09 грн та фактично повернутих коштів в розмірі 3913,00 грн, на користь позивача слід стягнути суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 46083,09 грн.
Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «ТАСКОМБАНК» щодо визнання недійсним умов надання кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується сукупністю доказів, зокрема, заявою - анкетою, довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про відкриття карткового рахунку відповідачці, випискою по картці.
Відповідно до ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що вона не підписувала заяву - анкету №685332 від 02.12.2021 та не отримувала кошти у кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася з вимогою про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що цей договір не підписувала, його умови не погоджувала, дозволу на використання електронного підпису не надавала.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачці не було нараховано комісію. Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не підписана відповідачкою, він не є складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами у справі, а тому зазначені у вказаній Публічній пропозиції умови не застосовуються при визначенні розміру заборгованості по кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела порушення АТ КБ «ТАСКОМБАНК» її прав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Враховуючи вищевикладене,встановивши правильно обставини справи за зустрічним позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в цій частині відсутні. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при визначенні розміру заборгованості по кредиту, яка підлягає стягненню на користь позивача АТ «ТАСКОМБАНК», а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» про стягнення заборгованості по кредиту.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредиту та судового збору та з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК».
Судові витрати
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, що становить 42,89 % від заявлених вимог (46083,09х100% :107445,33).
Представником позивача АТ «ТАСКОМБАНК» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2254 від 11.09.2024.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1038,97 грн (2422,40х42,89%).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 57,11% (100% - 42,98%). За подачу апеляційної скарги апелянткою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4542,00 грн, що підтверджується квитанцією від 11.06.2025, а тому на користь апелянтки з позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2593,94 грн (4542х57,11%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе стягнути з АТ «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1554,97 грн (2593,94-1038,97=1554,97).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованості по кредиту та судового збору.
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 09806443) заборгованість за договором №002/12895399-SP від 02.12.2021 року в розмірі 46083,09 грн (сорок шість тисяч вісімдесят три гривні 09 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 09806443) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1554,97 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 97 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 липня 2025 року.
Судді : Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко