24 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/123/25
Провадження № 11-кп/820/520/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі віжеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025244000000015 від 02.01.2025 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року, -
Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року клопотання адвоката ОСОБА_7 задоволено.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Микитівського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утримані двоє малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Речовий доказ - диск з відеозаписом залишено в матеріалах кримінального провадження.
За ухвалою суду, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 інкримінується, що він будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту відділ ІНФОРМАЦІЯ_2), 01.04.2024 пройшов медичний огляд та згідно довідки військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби, після чого 13.11.2024 власноручно отримавши повістку про його виклик на 16:00 годину 13.11.2024 до зазначеного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташований в м. Полонне по вул. Лесі Українки, 87, Шепетівського району Хмельницької області, для відбуття на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Проте, всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій ОСОБА_6 , не маючи підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися на 16:00 годині 13.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби, у зв'язку із призовом за мобілізацією, умисно, без поважних причин, не з'явився за викликом, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
21.01.2025 працівниками відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 повторно вручено повістку про його виклик на 10:00 годину 24.01.2025 до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для відбуття проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Однак, обвинувачений без поважних причин, умисно не з'явився за викликом до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
25.01.2025 працівниками відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 в черговий раз вручено повістку з'явитися на 10:00 годину 28.01.2025 відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для відбуття та проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Проте обвинувачений знову без поважних причин, умисно не з'явився за викликом до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
Зазначеними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 336 КК України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року відносно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказує про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст.48 КК України, яка передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку про втрату суспільної небезпеки особою обвинуваченого, що потягло за собою його безпідставне звільнення від кримінальної відповідальності.
Так, суспільна небезпечність ОСОБА_6 полягає в тому, що він в період воєнного стану, будучи військовозобов'язаним ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Під час судового розгляду обвинувачений свою вину в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації не визнав, категорично відмовився від проходження військової служби мотивуючи свою позицію тим, що з 20.04.2003 є присвяченим охрещеним служителем релігійної організації Свідків Єгови і на його думку це унеможливлює проходження ним військової служби.
У зв'язку із цим, під час досудового розслідування та судового розгляду стороною захисту подано ряд клопотань пов'язаних з неприпустимістю проходження обвинуваченим військової служби на основі релігійних переконань.
Крім того, ОСОБА_6 отримав відстрочку лише 07.03.2025 у зв'язку з хворобою батька, яка встановлена ще 10.01.2025, проте це не перешкодило йому продовжити злочину діяльність та двічі не з'явитися за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби у зв'язку із призовом за мобілізацією.
Вказані обставини свідчать про те, що обстановка навколо
обвинуваченого ОСОБА_6 та його відношення (морально-юридична
оцінка) до військової служби під час мобілізації не змінилася.
Надана ОСОБА_6 відстрочка від призову на
військову службу під час мобілізації на особливий період до 07.08.2025 жодним
чином не свідчить про зміну обстановки та неможливість подальшої злочинної
діяльності обвинуваченого та не є достатньою підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів кримінального провадження видно, що в ході судового розгляду кримінального провадження захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття кримінального провадження, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, до кримінальної відповідальності притягується вперше, після вчинення кримінального правопорушення пройшов тривалий проміжок часу, за який обвинувачений не вчинив жодних правопорушень, з 07.03.2025 ОСОБА_6 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, зайнятій постійним доглядом за своїм батьком ОСОБА_8 , який згідно висновку ЛКК від 06.03.2025 потребує постійного догляду, а тому наявні зміни обстановки та обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою, що відповідно до ст. 48 КК України є підставою для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності передбаченої ст. 336 КК України та закриття кримінального провадження відповідно до ст.ст. 284, 288 КПК України.
Задовольняючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з того, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою, а тому його необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, а кримінальне провадження за ст.336 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він зроблений з дотриманням норм закону України про кримінальну вілповіідальність та грунтується на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу. Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ст.336 КК України, а саме в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на військовому обліку, визнаний придатним до військової служби, власноручно отримавши повістки, не маючи підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися на 16:00 годині 13.11.2024, в подальшому на 10:00 годину 24.01.2025, та на 10:00 годину 28.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби, у зв'язку із призовом за мобілізацією, умисно, без поважних причин, не з'явився за викликом, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
У судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації не визнав, категорично відмовився від проходження військової служби, посилаючись на те, що з квітня 2023 року є присв'яченим охрещеним служителем релігійної організації Свідків Єгови, що на його думку унеможливлює проходження ним військової служби, прорсив надати йому можливість проходити альтернативну службу.
На час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції 07 березня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону Укарїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі зайнятій постійним доглядом за своїм батьком ОСОБА_8 , який згідно висновку ЛКК від 06.03.2025 потребує постійного догляду, що підтверджується довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09 травня 2025 року № 2/19/149.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, є нетяжким, від слідства або суду не ухилявся, має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює постійний догляд за хворим батьком.
Вказані обставини суттєво впливають на поведінку обвинуваченого та свідчать, що він перестав бути суспільно небезпечною особою, оскільки обстановка навколо нього зазнали таких змін, що унеможливлює вчинення ним нового злочину, а отже, доцільність застосування до ОСОБА_6 заходів кримінально-правового впливу відпала.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченого необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, а кримінальне провадження за ст.336 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
З урахуванням викладеного не знаходить колегія суддів слушними доводи апеляційної скарги прокурора про суспільну небезпеку обвинуваченого та що надана ОСОБА_6 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до 07.08.2025 не свідчить про зміну обстановки та неможливість подальшої злочинної діяльності обвинуваченого та не є достатньою підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України.
Ухвала суду першої інстанції є законною і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року, якою клопотання адвоката ОСОБА_7 задоволено, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді: